Court ruling № 56249010, 01.03.2016, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

01 березня 2016 року Справа № 904/6030/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач)суддівДемидової А.М., Кролевець О.А.перевіривши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Корнер" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 у справі№ 904/6030/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Корнер" доКомунального підприємства "Жилсервіс-5" Дніпропетровської міської ради простягнення 169 880,61 грн заборгованості за договором підряду В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Корнер" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою б/н від 28.01.2016 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 у справі № 904/6030/15.

Втім, подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.

Згідно з п. 3.8 Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. При цьому, платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором (пп. 2.21 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Скаржником у якості доказу сплати судового збору до касаційної скарги додано квитанцію № 15028591 від 28.01.2016, у графі "Призначення платежу" якої зазначено: 22030004"Суд.збір ВГСУ, 070"символ звітн.254;за подан.скарги на пост.Дн-го апеляц.гос.суду від 11.01.2016 у справі № 804/6030/15.ІПН 2434720; від ТОВ ВП "Корнер".

З огляду на викладене, квитанція № 15028591 від 28.01.2016, надана скаржником, не може вважатися доказом сплати у встановленому порядку судового збору за подання касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 у справі № 904/6030/15.

Таким чином, скаржником не сплачено судовий збір у встановлених порядку і тому касаційна скарга підлягає поверненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище та керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу з доданими до неї документами повернути скаржнику.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я А.М. Демидова

С у д д я О.А. Кролевець