Court ruling № 561335, 21.03.2007, Lviv Commercial Court of Appeal

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

21.03.07 Справа № 3/189

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Марко Р.І.,

Бонк Т.Б.,

при секретарі Чаплик І.,

з участю представників

від позивача: не з”явився,

відповідача : з”явився,

розглянув апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Чернівці, м.Чернівці

на постанову господарського суду Чернівецької області від 20.12.2006 року, суддя Бабак Л.М., в справі №3/189,

за позовом відкритого акціонерного товариства «Чернівецький емальзавод «Карпати», м.Чернівці

до відповідача державної податкової інспекції у м.Чернівці, м.Чернівці

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №000295232/0 від 07.09.2005 року,

в с т а н о в и в :

постановою господарського суду Чернівецької області від 20.12.2006 року задоволено позов відкритого акціонерного товариства «Чернівецький емальзавод «Карпати»до державної податкової інспекції у м.Чернівці про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №000295232/0 від 07.09.2005 року, яким позивачу визначено податкове зобов»язання з податку на додану вартість на суму 4035 грн., в тому числі за основним платежем 2690 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1345 грн.

Постанова суду мотивована тим, що податковим органом не доведено порушення позивачем визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість, оскільки сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, з підстав неповного з”ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних від ПП «Есітр» в порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" невстановленими особами, оскільки директором вказаного підприємства Сосновою О.Ю. вони не укладались, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 06.12.2005 року по кримінальній справі №1-472.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що позивачем дотримані всі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», а тому відсутні підстави для визначення податкового зобов»язання з податку на додану вартість на суму 4035 грн.та прийняття оскаржуваного рішення.

В судове засідання представник позивача не з"явився, хоча належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання, що підтверджено повідомленнями про вручення, а тому суд вважає за можливе справу розглянути без його участі за наявними в справі доказами.

Суд, заслухавши пояснення представника скаржника, який підтримав свою позицію, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Підставою прийняття податкового повідомлення -рішення №000295232/0 від 07.09.2005 року, яким позивачу визначено податкове зобов»язання з податку на додану вартість на суму 4035 грн., в тому числі за основним платежем 2690 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1345 грн., є зафіксований в акті перевірки № 3795/23-2/02972440 від 23.08.2006 р. (а.с.7-14) факт порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме безпідставне включення до податкового кредиту 2689,62 грн. податку на додану вартість з вартості товарів, придбаних від ПП «І-Тімад»у період з 01.12.2003 року по 29.02.2004 року, так як останнім цього ПДВ до бюджету не сплачено (а.с.12).

Проте, такий висновок податкового органу не відповідає встановленим обставинам по справі та вимогам діючого законодавства.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додну вартість" подактовий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді, у зв"язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, а згідно п.п.7.4.5 вказаної статті не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Керуючись п.7.5 ст.5 вищенаведеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1. дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні №593 від 10 грудня 2003 року, №592 від 18 грудня 2003 року, №13 від 20 січня 2004 року, №14 від 20 лютого 204 року (а.с.48-50) містять усі необхідні реквізити передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” та підтверджують сплату сум ПДВ позивачем в ціні товару, який придбавався, що відповідає вищезазначеним вимогам. Факт здійснення господарської операції підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.28-35) та витягом з книги обліку доходів та витрат (а.с.46-48).

З наведеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про правомірність включення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість відповідно до вищевказаних податкових накладних, оскільки позивачем процедуру сторнування (зобов'язання з ПДВ/ податковий кредит) та розрахунків з бюджетом проведено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Покликання податкового органу на непідтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на фактичну несплату податку до бюджету контрагентом позивача є безпідставним, оскільки діючим податковим законодавством не передбачена відповідальність покупця(в даному випадку –позивача) за несплату податків контрагентами угод.

Закон України «Про податок на додану вартість»не пов»язує право на віднесення до податкового кредиту, сплачених сум ПДВ в ціні товару, окрім тих, підстав, які викладені у змісті цього закону.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

З наведеного, висновок податкового органу про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість на суму 2690 грн. не відповідає встановленим обставинам по справі та вимогам діючого законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення №000295232/0 від 07.09.2005 року підставно скасовано місцевим судом.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування постанови місцевого суду є безпідставними.

Постанова місцевого суду прийнята у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 198,200,205,206 КАС України, суд,

у х в а л и в :

постанову господарського суду Чернівецької області від 20.12.2006 року в справі за номером 3/189 залишити без змін, а апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Чернівці – без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: С.М. Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко