Court ruling № 561007, 12.04.2007, Sevastopol Commercial Court of Appeals

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

12 квітня 2007 року

Справа № 2-27/1204-2007А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Градової О.Г.,

Голика В.С.,

секретар судового засідання Алєєва А.М.

за участю представників сторін:

позивача: Кройтор І.В., довіреність № 03 від 10.01.07,

відповідача: Крупко О.О., довіреність № 15/10-012 від 10.01.07,

Ігнатьєва Л.В., довіреність № 810 від 11.04.07,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Судак в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 01.02.2007 року по справі № 2-27/1204-2007А

за позовом Державного підприємства "Судак" (вул. Алуштинська, 15,Судак,98000)

до Державної податкової інспекції у місті Судак в Автономній Республіці Крим (вул. Яблунева, 10,Судак,98000)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Судак" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Судак в Автономній Республіці Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.02.2007 у справі № 2-27/1204-2007А (суддя Воронцова Н.В.) позов державного підприємства "Судак" задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Судак № 777/2821/10/23-1 від 25.12.2006 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1754846грн., з якого 877423грн. основного платежу і 877423грн. штрафних санкцій, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь державного підприємства "Судак" 03грн.40коп. судового збору.

Не погодившись з цією постановою, Державна податкова інспекція у місті Судак в Автономній Республіці Крим звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду скасувати та прийняти нову постанову, в якій державному підприємству "Судак" відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову господарського суду скасувати з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні представник позивача просив судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судове рішення є законним.

Розглянувши справу у порядку, передбаченому статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Відповідач проводив планову виїзну перевірку позивача в період з 13.11.2006 року по 08.12.2006 року з питань дотримання вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2006 року.

Перевіркою було виявлено порушення п. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість”, у частині неправомірного використання пільги з податку на додану вартість по реалізації виноматеріалів власного виробництва підприємствам вторинного виробництва, у зв’язку з чим був донарахований податок на додану вартість у сумі 877423,00 грн.

В результаті перевірки було складено акт № 351/23-1/00412820 від 25.12.2006 року. На підставі вказаного акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 777/2821/10/23-1 від 25.12.2006 року, в якому визначив позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 1754846 грн., з якого 877423 грн. основний платіж та 877423 грн. штрафні санкції.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Державне підприємство „Судак” є заводом первинного виноробства. У своїй діяльності воно керується ГСТУ 202001-96 - галузевими стандартами України на виноматеріали оброблені.

Відповідно до галузевого стандарту України ГСТУ 202001-96 підприємство обробляє виноматеріали, призначені для випуску вин, які по типовості і фізико-хімічних показниках відповідають вину даного найменування та пройшли встановлений для нього цикл технічної обробки відповідно до діючої нормативної документації.

Згідно з пунктом 33, Державного стандарту України 2163-93 «Виноробство «Терміни й визначення», визначене поняття виноматеріалу –це зброжене повністю або частково виноградне сусло, призначене для приготування вина або коньячного спирту, тобто це сировина - предмети праці та природні компоненти, що підлягають подальшій переробці (ч. 10 ст. 1 Закону України „Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”) для виробництва вин, яке і є підакцизним продуктом.

Зі змісту галузевого стандарту України ГСТУ 202001-96 і Державного стандарту України 2163-93 «Виноробство «Терміни й визначення»випливає, що виноматеріал є сировиною для виробництва вина, яке є підакцизною продукцією, а згідно п. «В»ч. 2 ст. 3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»не підлягають оподаткуванню митна вартість імпортованого або обороти від реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використається для виробництва підакцизних товарів.

Апеляційна інстанція вважає, що норма цього закону свідчить про те, що виноматеріали не є підакцизною продукцією.

Статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»встановлено, що акцизний збір - це не прямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, котрий включається в ціну цих товарів (продукції).

З вимог цієї статті вбачається, що підакцизними товарами є ті товари, в вартість яких входить акцизний збір.

У вартість виноматеріалів, реалізованих позивачем заводам вторинного виноробства, акцизний збір не входить, а це свідчить про те, що вони не є підакцизною продукцією.

Відповідно до статті 2 Постанови Верховної Ради України № 365 від 12 вересня 1996 року перелік товарів (продукції), на які встановлений акцизний збір, визначається й обмежується переліком підакцизних товарів, які ввійшли в Закон України від 7 травня 1996 року «Про ставки акцизного збору й ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої».

Закон України від 7 травня 1996 року «Про ставки акцизного збору й ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої»затвердив ставки акцизного збору на вино, шампанське й коньячний спирт, а також нульову ставку на інші види виноградного сусла (код по гармонізованій системі опису й кодування товарів - 220430).

Також, статтею 2 Закону України «Про ставки акцизного збору й ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої» встановлені ставки акцизного збору на виготовлені в Україні з вітчизняної сировини виноматеріали (код згідно з УКТ ВЭД 220430), які реалізуються посередницьким організаціям і населенню та виноматеріали, виготовлені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, які не є виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використають ці виноматеріали для виробництва готової продукції, - 1 грн. за літр.

Зі змісту даної статті випливає, що виноматеріали, реалізовані підприємствам вторинного виноробства, які використають їх для виробництва готової продукції, виключені з числа тих, котрим встановлена ставка акцизного збору в розмірі 1 грн., а це означає, що вони не є підакцизною продукцією, як це передбачено статтею 2 Постанови Верховної Ради України № 365 від 12 вересня 1996 року.

Відповідно до висновку торгово-промислової палати Криму виноматеріали позивача, коду 220430 не відповідають, тобто вони не є підакцизною продукцією.

Таким чином, виноматеріали, які знаходяться в стадії незавершеного виробництва до завершення повного технологічного прогресу в будь-якій фазі обробки, не відносяться до алкогольної готової продукції і не можуть сертифікуватися як готова продукція для реалізації кінцевому споживачу.

Частиною першою статті 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” до 01 січня 2004 року припинена дія п.7.7. ст.. 7 та п. 10.1. і п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині сплати до бюджету податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробними підприємствами молока і м’яса в живій вазі, здійснюваним сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми власності, у яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва і продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік складає не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зі змісту вказаної статті витікає, що зупинення дії п. 7.7 ст. 7 та п. 10.1 і 10.2 статті 10 Закону України „Про податок на додану вартість” розповсюджується, у залежності від засобу походження, на два самостійних виду продукції: по-перше, власного виробництва та по-друге, продукцію, виготовлену на давальницьких умовах. Тобто треба розуміти ці види продукції як самостійні, а не як один вид продукції з кількома кваліфікуючими ознаками. При цьому фраза „крім підакцизних товарів” стосується тільки продукції, виготовленої на давальницьких умовах і не стосується продукції власного виробництва.

Тобто, виняток із встановленої частиною 1 п. 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” норми складають операції по реалізації підакцизних товарів, виготовлених на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини, а не продукції власного виробництва.

З вищевикладеного слідує, що незалежно від того, є продукція підакцизною чи ні, якщо вона є продукцією власного виробництва, на неї розповсюджується дія п.11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість”, а оскільки виноматеріали, що виробляє позивач є продукцією власного виробництва, він у своїй діяльності має право застосовувати норми п. 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Також, апеляційна інстанція наголошує на тому, що відповідно до ст.. 1 Указу Президента України „Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників” від 02.12.1998 року, встановлено, що з 01.01.1999 року не належать до сплати в бюджет суми податку на додану вартість, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками –платниками податку на додану вартість, у відношенні операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах, з власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробними підприємствами молока та м’яса живою вагою.

Апеляційна інстанція вважає, що повідомлення-рішення є протиправними і підлягає скасуванню як таке, що суперечать чинному законодавству і фактичним обставинам справи.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких умов судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Судак №777/2821/10/23-1 від 25.12.2006 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1754846 грн.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим, суперечать чинному законодавству та матеріалам справи і не можуть бути підставою для скасування постанови господарського суду Автономної Республіки Крим по цій справі.

Постанова господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, що мають суттєве значення, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 24, 195, 198, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Судак в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.02.2007 року у справі № 2-27/1204-2007 А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя О.В. Дугаренко

Судді О.Г. Градова

В.С. Голик