№ 56091764, 24.02.2016, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Справа № 908/4325/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіГончарука П.А.,суддіСтратієнко Л.В.за участю представників сторін від позивача Данилевського О.М.від відповідачаКоваленка А.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2015 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.12.2015 року у справі№ 908/4325/15 Господарського суду Запорізької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз»простягнення 39 864 298,44 грн ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Запорізької області до Публічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» (далі - відповідач) з позовними вимогами про стягнення 39 864 298,44 грн, з яких сума основного боргу - 23 219 310,88 грн, пеня - 5 634 937,48 грн, 3% річних - 741 249,8 4грн, інфляційні втрати - 1 026 880,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем господарських зобов'язань за договором про купівлю-продаж природного газу № 13-196-ВТВ від 04.01.2013 р. в частині оплати отриманого газу.

Відповідач заперечує проти нарахування штрафних санкцій у сумі 16 644 987,56 грн з підстав введення мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 14.05.1992 р. № 2343- XII) та звернувся до суду з клопотанням про відстрочення виконання рішення суду на 4 роки.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.10.2015 р. у справі № 908/4325/15 (суддя Дьоміна А.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.12.2015 року у справі № 908/4325/15 (головуючий суддя: Радіонова О.О., судді: Колядко Т.М., Стойка О.В.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість за природний газ у сумі 20 219 310, 88 грн, 3 % річних у сумі 741 249, 84 грн та інфляційні втрати у сумі 10 268 800, 24 грн, а також відшкодовано позивачу сплачений судовий збір у сумі 57 250,27 грн; в частині стягнення основного боргу у розмірі 3 000 000,00 грн. провадження у справі припинено у зв'язку з зарахуванням сторонами зустрічних однорідних вимог; у задоволені решти вимог відмовлено; відстрочено виконання рішення суду строком на 2 роки до 12.10.2017 року.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неврахування судами попередніх інстанцій фінансового стану позивача та на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, порушення і неправильне застосування норм ст. 43 ГПК України, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.12.2015 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2015 р. у справі № 908/4325/15 в частині надання відстрочки виконання рішення суду на 2 роки та відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.

Вищий господарський суд України, перевіривши в межах вимог касаційної скарги (в частині надання відстрочки виконання рішення суду на 2 роки) фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 04.01.2013 р. між позивачем та відповідачем укладено договір про купівлю-продаж природного газу № 13-196-ВТВ, згідно з яким позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2013 році природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору (у редакції додаткової угоди № 15 від 03.04.2015 р. в частині змін з 01.04.2015 р.) ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 7200,00 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 8 966,04 грн.

Оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

У разі невиконання відповідачем умов пунктів 6.1 цього договору він зобов'язаний сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п. 3 додаткової угоди № 11 від 22.12.2014 р. до договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено та сторонами не заперечується, що згідно наданих до матеріалів справи актів позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ на загальну суму 59 163 523,66 грн, яка відповідачем частково оплачена на суму 35 944 212,78 грн, у зв'язку з чим сума основної заборгованості складає 23 219 310,88 грн, а також 5 634 937,48 грн пені, 3 % річних у сумі 741 249,84 грн. та втрати від інфляції 10 268 800, 24 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем доведено невиконання відповідачем господарських зобов'язань за договором, а тому нарахування інфляційних втрат та 3 % річних визнано обґрунтованим та доведеним позивачем.

Щодо заявленої позивачем до стягнення пені, то суд першої інстанції, з яким правомірно погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у її стягненні з підстав дії мораторію згідно ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.08.2003 р. у справі № 25/55 про порушення провадження у справі про банкрутсво Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольгаз".

Також, враховуючи приписи п. 6 ст. 83 ГПК України, оцінивши надані докази та обставини справи в їх сукупності, суд першої інстанції, з яким також погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольнив клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення та відстрочив виконання рішення суду строком на 2 роки до 12.10.2017 року.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пункт 6 статті 83 ГПК України надає суду право для відстрочки виконання рішення суду.

З оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій вбачається, що відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про відстрочення виконання рішення суду на 4 роки, в якому просив суд врахувати його скрутне фінансове становище, дебіторську та кредиторську заборгованість на підприємстві, заборгованість з оплати праці працівникам, враховуючи запровадження 3-х денного робочого тижня з 01.06.2015 р. наказом № 65 від 02.03.2015р., а також те, що відповідач є спеціалізованим підприємством газового господарства, яке обслуговує газові мережі м. Мелітополя, смт. Приазовське, смт. Веселе та Приазовський і Веселівський райони.

Крім того, в обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на те, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 583 від 03.03.2015р. підвищено тарифи за спожитий природний газ населенню в 6,6 разів, які є непомірними по відношенню з доходами споживачів, що, в свою чергу, спричинило масові неплатежі за поставлений природний газ, у зв'язку з чим станом на 21.09.2015 р. рівень оплати населення складав 78,77 % та інші обставини, встановлені у рішеннях судів попередніх інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, а також наявні в матеріалах справи докази збитковості відповідача та порушення проти останнього справи про банкрутство, Вищий господарський суд України вважає, що суд першої інстанції, використовуючи надане йому п. 6 ст. 83 та ст. 112 ГПК України право відстрочити рішення суду, обґрунтовано взяв до уваги майновий стан сторін та врахував їх інтереси, об'єктивно оцінив надані сторонами докази та обставини справі в їх сукупності, виходячи із обставин економічного становища держави, а також врахував надані відповідачем наказ ПАТ «Мелітопольгаз» № 65 від 02.03.2015 р., копії Постанов НКРЕКП №№ 2018 від 13.07.2015 р., 2047 від 20.07.2015 р., 2095 від 29.07.2015 р., 2142 від 06.08.2015 р., 1907 від 30.06.2015 р., лист ПАТ Державного Ощадного Банку України №15/13-01 від 13.08.2015 р. та довідку № 2070 від 21.09.2015 р. та дійшов правомірного висновку про винятковість даних обставин та задоволення клопотання відповідача частково шляхом надання відстрочення виконання рішення суду строком на 2 роки до 12.10.2017 року.

Таким чином, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

Судові витрати, пов'язані з оплатою касаційної скарги судовим збором, у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, п. 6 ст. 1119, ст.ст. 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.10.2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.12.2015 року у справі № 908/4325/15 в частині відстрочення виконання рішення суду строком на 2 роки до 12.10.2017 року залишити без змін.

Головуючий суддя І.Д. Кондратова

Суддя П.А. Гончарук

Суддя Л.В. Стратієнко