Court ruling № 56047095, 15.09.2015, Dnipropetrovsk Regional Court of Appeal (Dnipro)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8036/15 Справа № 206/2966/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Макарова М.О.,

суддів: Максюти Ж.І., Прозорової М.Л.,

при секретарі Самокиші О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Служби Безпеки України на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2015 року по справі за позовом Служби безпеки України до ОСОБА_2 В`ячеслава Володимировича про відшкодування витрат повязаних з навчанням і утриманням в Національній академії Служби безпеки України,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року представник Служби Безпеки України звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути із ОСОБА_237048 грн. 91 коп. витрат, повязаних з утриманням відповідача у Національній академії Служби безпеки України.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2015 року закрито провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки спір не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування вказаної ухвали, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції скасувати із наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник публічно-правовий спір, який повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства відповідно вимог ст. 17 КАС України і не може розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Проте погодитись з таким рішенням суду першої інстанцій не можна з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 грудня 2005 року між Службою безпеки України в особіТВО ректора Національної академії СБ Українита ОСОБА_2 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Службі безпеки України строком на пять років після закінчення навчання (а.с. 15).

Відповідно до умов контракту відповідач зобовязався проходити військову службу протягом строку контракту відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби, та цим контрактом, а Служба безпеки України в свою чергу зобовязалася відповідно до законодавства, забезпечити належні умови для проходження військової служби у СБ України, надавати належні умови матеріального забезпечення під час проходження військової служби, харчування, медичну допомогу у закладах охорони здоровя тощо.

Після закінчення навчання 19 червня 2009 року відповідача було відкомандировано для подальшого проходження служби у розпорядження Управління Служби безпеки Укаїни в Дніпропетровській області (а.с. 51), а наказом голови Служби безпеки України №1342-ОС від 30 жовтня 2012 року відповідача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «и» пункту 62 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, у звязку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем (а.с. 52) .

09 листопада 2012 року наказом начальника Управління СБ України в Дніпропетровській області № 241-ОС, старшого лейтенанта ОСОБА_2 було виключенозі списків особового складу (а.с. 17).

Відповідно до п. 10 статті 25 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу» звільняються з військової служби протягом пяти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «и» частини шостої статті 26 цього ж Закону відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, повязані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Згідно з розрахункомНаціональної академії Служби безпеки України фактичні витрати, повязані з утриманням відповідача, складають 37048 грн. 91 коп. (а.с.21-24)

Відповідно дост. 3 та ч. 1 ст. 15 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції не врахував, що позивач звернувся до суду із позовом про відшкодуваннявитрат, повязаних з утриманням відповідача,і не ставив питання про вирішення публічно-правового спору,а тому такі вимоги відповідно до ст. 15 ЦПК України повинні розглядатись в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, відповідно до п.3 ст.312 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.209,303,311,315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Служби Безпеки України - задовольнити.

Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2015 року скасувати,а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді