№ 404/5727/12
№ 1-в/207/86/16
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2016 року суддя Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1, розглянувши клопотання засудженого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо перерахування строку відбування покарання,-
ВСТАНОВИВ:
Засуджений ОСОБА_2 звернувся до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з клопотанням про зарахування у строк призначеного йому покарання за вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 січня 2013 року, строк його попереднього увязнення, відповідно до положень Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього увязнення у строк покарання».
Засуджений до судового засідання доставлений не був.
Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає, що клопотання підлягає поверненню засудженому з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 січня 2013 року, ОСОБА_2 було засуджено за ст.ст.310 ч.2, 71 ч.1 КК України до 03 років 06 місяців позбавленні волі.
Вирок набрав законної сили 06 лютого 2013 року.
В даний час засуджений відбуває покарання у Солонянській виправній колонії № 21.
Оскільки Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього увязнення у строк покарання» №838-VIII від 26 листопада 2015 року не визначено, який суд має право розглядати такі клопотання, при вирішенні зазначеного питання слід виходити із вимог ч. 6 ст. 9 КПК України, відповідно до якої у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, до яких належать, зокрема, верховенство права, законність, доступ до правосуддя.
Враховуючи зміст положень ч.6 ст.9 КПК України, під час виконання вироку питання застосування увязнення має вирішуватись відповідно до п.2 ч.2 ст.539 КПК України місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.
Виходячи з того, що засуджений ОСОБА_2 відбуває покарання у Солонянській виправній колонії № 21, що знаходиться у с. Аполонівка, Солонянського району Дніпропетровської області, подане засудженим клопотання підсудне суду за місцем виконання вироку, тобто за місцем знаходження вказаної установи. Окрім цього саме суд, який розташований за місцем знаходження виправної установи, має можливість повно, об'єктивно та без зайвих зволікань розглянути клопотання про зарахування строку попереднього ув'язнення, без етапування засудженого до іншої місцевості.
З урахуванням наведеного, подане клопотання підлягає поверненню засудженому для звернення з ним до належного суду за місцем відбування покарання.
Керуючись ст.ст.72, 537-539 КПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Клопотання засудженого ОСОБА_2 щодо перерахування строку відбування покарання повернути для подання до належного суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
Розяснити засудженому його право звернутись із зазначеним клопотанням до місцевого суду за місцем відбування призначеного йому покарання.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня отримання її копії.
Суддя Литвинчук В.П.
The court decision No. 56045191, Bahliskyi District Court of Dniprodzerzhynsk City was adopted on 10.02.2016. The procedural form is Criminal, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find key information about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find useful information quickly.
This decision relates to case No. 404/5727/12. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: