ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
18 лютого 2016 року м. Київ К/800/54000/15
Суддя Вищого адміністративного суду України Приходько І.В.,
розглянувши клопотання Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області
про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.10.2014 р.
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2015 р.
у справі № 814/2781/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олеум-Ві»
до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області направила до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Однак, у зв'язку із тим, що касаційна скарга не відповідала вимогам ч. 5 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України остання була залишена без руху із встановленням строку до 22.01.2016 р., про що постановлено ухвалу від 28.12.2015 р., яку було направлено скаржнику. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 р. скаржнику було продовжено строк для усунення недоліків касаційної скарги.
В межах встановленого строку скаржник направив до суду клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги повторно, яке обґрунтував відсутністю коштів для сплати судового збору. На обґрунтування клопотання про продовження строку на усунення недоліків скаржник наводить доводи аналогічні тим, які були викладені в попередньому клопотанні. Також, скаржником в клопотанні не зазначено граничного строку, в який податковий орган матиме змогу виконати вимоги ухвали та усунути недоліки касаційної скарги. В зв'язку з чим, суд не вбачає підстав для повторного продовження строків на усунення недоліків касаційної скарги.
Крім того, скаржнику роз'яснюється, що він не позбавлений права повторного звернення до суду з касаційною скаргою на вищезазначені судові рішення, в загальному порядку.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Виходячи з викладеного та в зв'язку із невиконанням вимог ухвал від 28.01.2016 р. та від 28.12.2015 р., суддя-доповідач приходить до висновку про наявність підстав для повернення названої касаційної скарги.
Керуючись ст. 108, ст. ст. 210 - 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У Х В А Л И В :
1. Відмовити у задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про продовження строків для усунення недоліків касаційної скарги.
2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області повернути скаржнику.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги разом із доданими до касаційної скарги матеріалами направити Державній податковій інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області.
4. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого
адміністративного І.В. Приходько
суду України
The court decision No. 55987662, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine) was adopted on 18.02.2016. The procedural form is Administrative, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find useful data about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find important data easily.
This decision relates to case No. 814/2781/14. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: