№ 55837662, 15.02.2016, Mykolaiv District Administrative Court

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 лютого 2016 р. Справа № 814/4403/15

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, до за участю: позивача: ОСОБА_1 представника позивача: ОСОБА_2 представника відповідача: ОСОБА_3Територіального Управління Державної cудової адміністрації України в Миколаївській області, простягнення коштів в сумі 3560,00 грн., В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області заборгованості витрат на відрядження в сумі 3560 гривень. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що в період з 12 по 23 жовтня 2015 року за наказом голови Ленінського районного суду м. Миколаєва був направлений на навчання до Одеського регіонального відділення Національної школи суддів України. Після повернення з навчання ним було складено звіт про використання коштів, долучені первинні документи та подано до ТУ ДСА у Миколаївській області, але відповідачем безпідставно не виплачено йому компенсацію витрат на відрядження.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію аргументував тим, що ОСОБА_4 з січня 2015 року проходить військову службу за мобілізацією в особливий період, є військовослужбовцем і лише керівник відповідної військової частини має право направляти позивача у службове відрядження. Навчання ОСОБА_1 у Національній школі суддів України було особистою ініціативою позивача, яка ніяким чином не була узгоджена з ТУ ДСА, та відповідачу про це не було відомо. Оскільки в теперішній час ОСОБА_4 є військовослужбовцем, ТУ ДСА не має підстав для відшкодування йому витрат на відрядження, оскільки це буде порушенням ст.48 Бюджетного кодексу України.

В свою чергу позивач пояснив суду, що проходив навчання у Національній школі суддів України під час своєї відпустки, тобто у вільній від військової служби час.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

Указом Президента України «Про призначення суддів» №302/2013 від 23.05.15 ОСОБА_1 призначено суддею Свердловського міського суду Луганської області.

Указом Президента України «Про переведення суддів» № 81/2015 від 14.02.15 ОСОБА_1 переведено на посаду судді Ленінського районного суду м. Миколаєва.

30.01.15 ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента «Про часткову мобілізацію» № 15/2015 призвано на військову службу у звязку з мобілізацією.

05.10.15 суддя Кирильчук О.І. написав заяву голові Ленінського районного суду м. Миколаєва про направлення його у відрядження до Одеського регіонального відділення НШСУ з 12.10.15 по 23.10.15.

05.10.15 в.о. голови Ленінського районного суду м. Миколаєва видано наказ №24 аг/г/15 «Про відрядження суддів», відповідно до якого суддя Ленінського районного суду м. Миколаєва Кирильчук О.І. відряджається до м. Одеси терміном 12 календарних днів з 12.10.15 по 23.10.15 для проходження у Одеському регіональному відділенні Національної школи суддів України підготовки суддів місцевих загальних судів, призначених на посаду вперше.

23.10.15 ОСОБА_1 закінчив навчання у Національній школі суддів України та отримав Сертифікат серія НШ №057632, який засвідчує, що позивач пройшов підготовку суддів, призначених на посаду судді вперше, за програмою для суддів місцевих загальних судів.

23.10.15 позивачем складено «Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт», відповідно до якого визначено суму 3560 гривень витрат, яка складається з витрат на проїзд, добові та витрат на найм житла.

26.10.15 звіт ОСОБА_1 направлено Ленінським районним судом м. Миколаєва до ТУ ДСА в Миколаївській області.

18.12.15 відповідачем не прийнято «Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт» та повернено його до Ленінського районного суду м. Миколаєва без проведення оплати.

Відповідно до п.1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України №59 від 13.03.98 службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Відповідно до п.1.1. Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, яка затверджена наказом Міністерства оборони України №530 від 29.08.11, службовим відрядженням (далі - відрядження) вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу.

Відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, оскільки позивач з 30.01.15 є військовослужбовцем, він увільнений від роботи та не може бути направлений Ленінським районним судом м. Миколаєва у службове відрядження.

Законодавством лише передбачені гарантії збереження місце роботи, посади і середнього заробітку, але компенсація витрат на відрядження законодавством не передбачено, оскільки на час проходження військової служби, ніхто окрім осіб, визначених у п.1.2 Інструкції №530, направляти військовослужбовця у службове відрядження не може.

Той факт, що позивач у вільний від військової служби час, за власним бажанням, пройшов навчання у Національній школі суддів України, не може породжувати для ТУ ДСА в Миколаївській області фінансових зобовязань з відшкодування витрат ОСОБА_1 під час такого навчання, оскільки ніяких інших виплат, окрім середнього заробітку за цей період, відповідач на користь позивач робити не мав право.

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В. В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 16.02.16

Суддя В.В. Біоносенко