Court ruling № 55730, 20.07.2006, Dnipropetrovsk Commercial Court of Appeal

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2006 Справа № А37/92

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецової І.Л. (доповідача)

суддів:Тищик І.В.., Чимбар Л.О.

при секретарі Гайдук Ю.А.

за участю представників сторін :

від позивача: Шульга Л.Г., довіреність №б/н від 10.05.06

від відповідача: Курченко О.Г., довіреність №341/К/10 від 11.01.06,

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Ейлат", м.Кривий Ріг на

постанову господарського суду Дніпропетровської області від 11,05.06р. у справі № A37/92

за позовом приватного підприємства "Ейлат", м.Кривий Ріг

до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

- постановою господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.06р. у справі A37/92 (суддя-Кеся Н.Б.) приватному підприємству (далі-ПП) "Ейлат", м.Кривий Ріг відмовлено у позові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Північної міжрайонної державної податкової інспекції (далі МДШ) у м.Кривому Розі №0000402600/0 від 01.09.05р.;

-не погодившись з постановою суду, ПП «Ейлат»подало апеляційну скаргу, в якій просить цю постанову скасувати;

-у поданій скарзі йдеться про порушення судом норм матеріального та процесуального права;

-при цьому підприємство посилається на те, що рішенням Деснянського районного суду, покладеним в обґрунтування оскаржуваної постанови, угоди між ПП “Ейлат” та товариством з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) “Старк і Ко” за перевіряємий період, недійсними не визнавалися, на те, що на момент укладання та виконання цих угод перерахування до бюджету нарахованих сум податку на додану вартість виконано підприємством згідно з чинними на той момент нормами права , а також на те, що визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку та його свідоцтва як платника податку на додану вартість не є підставою для визнання виконаних ним з іншими суб’єктами господарської діяльності юридично значимих дій недійсними;

- відповідач вважає постанову суду обґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.06р. Північною МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000402600/0, яким визначено суму податкового зобов'язання ПП «Ейлат» по податку на додану вартість в розмірі 32 619грн, у тому числі, 21 746 грн. – основний платіж, 10 873грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту від 31.08.2005р. №27 /260/25004766,складеного податковою інспекцією за результатами комплексної позапланової

документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП "Ейлат" за період з 01.02.2003 по 30.06.2005р.р.

Даною перевіркою встановлено, що в порушення п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємство у перевіряємому періоді до складу податкового кредиту включало суми податку на додану вартість згідно з податковими накладними, виписаними ТОВ "Старк і Ко", свідоцтво платника податку на додану вартість якого визнано недійсним з 19.02.03р. рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 19.05.05р. №2-402/2005р.

Згідно з п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165, встановлено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку –продавця.

Матеріали справи свідчать також і про те, що на підставі договорів купівлі - продажу від 02 квітня 2003року №1-04.03 та від 01.07.2003року №1-07.03 підприємством отримано від ТОВ „Старк і Ко" продукцію, по факту придбання якої останнім виписані податкової накладні на загальну суму податку на додану вартість 21746,0грн.

Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 19.05.2005року №2-4021/2005, яке вступило в законну силу, визнано недійсними з моменту реєстрації 07.02.2003року установчий договір ТОВ “Старк і Ко", свідоцтво про державну реєстрацію товариства з 07.02.2003року та свідоцтво платника податку на додану вартість з 19.02.2003року. Також судом встановлено, що вказане товариство зареєстровано без свідомого волевиявлення засновників займатися підприємницькою діяльністю, які після створення товариства фінансово-господарською діяльністю не займалися, угод не укладали, бухгалтерські та податкові документи не підписували, тобто підприємницька діяльність ТОВ „Старк і Ко" здійснювалася невідомими особами протиправно.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Приймаючи постанову про відмову в задоволенні позовних вимог господарський суд обґрунтовано виходив з того, що податкові накладні, видані ТОВ “Старк і Ко”, підписані особами, які не мали законних повноважень на здійснення спірних операцій та підписання документів податкової звітності.

Таким чином, господарський суд цілком вірно дійшов до висновку, що включена підприємством до податкового кредиту сума податку на додану вартість по операціях з ТОВ “Старк і Ко” не підтверджуються податковими накладними, які б були виписані платником податку на додану вартість.

Посилання підприємства на те, що договори з даним контрагентом не визнані недійсними, судом першої інстанції обґрунтовано не прийняті до уваги, оскільки спірні правовідносини регулюються нормами не цивільного, а податкового законодавства. Крім того, в позові підприємством наводяться норми Закону України „Про податок на додану вартість" в редакції, яка на момент виявленого перевіркою порушення не діяла.

Тому постанова господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, підстави для її скасування відсутні.

У зв'язку зі складністю справи у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 160,167, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

- постанову господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.06р. у справі № A37/92 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;

- ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий І.Л.Кузнецова

Суддя І.В.Тищик

Суддя Л.О.Чимбар

Дата виготовлення у повному обсязі 24.07.06р.