Decision № 55646607, 02.02.2016, Commercial Court of Zaporizhzhia Oblast

номер провадження справи 2/69/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2016 Справа № 908/3064/15

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут по промисловому та санітарному очищенню газів", м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона "Респект", м.Запоріжжя,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1, м. Запоріжжя,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2, м. Запоріжжя,

про стягнення 194304,93 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Ходжаєв О.І., довіреність №159 від 11.01.2016р.;

від третьої особи на стороні позивача - не з'явився;

від третьої особи на стороні відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Приватне акціонерне товариство "Український науково-дослідний інститут по промисловому та санітарному очищенню газів" з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона "Респект" матеріальних збитків у розмірі 194304,93 грн. за пошкодження автомобіля марки Ford, моделі Transit connect, д.н. НОМЕР_1, отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 09.10.2014р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.07.2012р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з фізичної охорони об'єкту №Ф3-008/14. Співробітник відповідача (ОСОБА_2.) 09.10.2014р., який перебував на чергуванні, незаконно заволодів транспортним засобом марки Ford, моделі Transit connect, д.н. НОМЕР_1, який перебував у позивача у користуванні на підставі договору оренди, та потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого автомобіль отримав пошкодження. Згідно висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Запорізькій області №206/14 від 18.11.2014р. вартість матеріального збитку складає 194304,93 грн. Вироком Орджонікідзевського районного суду від 19.02.2015р. співробітник відповідача ОСОБА_2 визнаний винним у вчинені злочину. 03.11.2014р. позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування збитків, однак відповіді не отримав, у зв'язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.05.2015р. порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/69/15, залучено до участі у справі у якості третіх осіб на стороні позивача ОСОБА_1 і на стороні відповідача - ОСОБА_2, та призначено розгляд справи на 18.06.2015р.

У відзиві на позов відповідач просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що власником пошкодженого автомобіля є не позивач, а громадянин ОСОБА_1, а згідно предмету договору не передбачалась охорона майна третіх осіб. Також зауважує, що позивач не довів факту передачі даного автомобіля під охорону відповідачу. Таким чином, позивач не зазнав майнового збитку, оскільки його майну не було завдано шкоди, а відповідач не завдавав збитків позивачу внаслідок невиконання договірних зобов'язань. Також відповідач вважає, що розмір збитків визначений невірно, оскільки відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків має визначатись на момент розгляду справи.

Ухвалою суду від 18.06.2015 р. відкладено розгляд справи на 01.07.2015 р., на підставі клопотань сторін про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України.

01.07.2015 р. позивач надав заперечення на відзив відповідача, в яких відзначив, що відповідач помилково ототожнює поняття «майно», що зазначено у предметі договору, з майном, що належить на праві власності. Позивач має законне речове право на чуже майно, яке відповідно до положень ст. 396 Цивільного кодексу України підлягає захисту за правилами про захист права власності.

Ухвалою від 01.07.2015р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 10.07.2015р.

Ухвалою від 10.07.2015р. призначено у справі №908/3064/15 судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Запорізькому відділенню Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою від 01.10.2015р. поновлено провадження у справі у зв'язку з надходженням клопотання експерта, призначено огляд транспортного засобу та зупинено провадження у справі до отримання висновку експерта.

23.10.2015 р. відповідач надав письмові пояснення по справі, у яких зауважив, що виходячи з приписів ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються втрати, зроблені стороною. Але позивач не підтвердив факту наявності в нього витрат на проведення ремонту автомобіля, тому склад господарського правопорушення щодо наявності реальних збитків відсутній. Також відповідач вважає безпідставним посилання позивача на п.2.2 Правил дорожнього руху на підтвердження факту перебування у позивача автомобіля на законній правовій підставі, оскільки дана норма регулює передачу права управління автомобілем фізичній особі.

Ухвалою від 18.12.2015р. поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 26.01.2016р.

В судовому засіданні 26.01.2016р. були присутні представники позивача, відповідача та представник ПрАТ "УПСК", за заявою яких фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

В судовому засіданні 26.01.2016р. представник ПрАТ "УПСК" надав письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду.

Представник позивача в судовому засіданні 26.01.2016р. заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових пояснень.

Розглянувши заявлене клопотання, суд ухвалою від 26.01.2016р. суд відклав розгляд справи на 02.02.2016 р.

В судовому засіданні 02.02.2016 р. був присутній лише представник відповідача, за його заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.02.2016 р. проти позову заперечив та просив у його задоволенні відмовити в повному обсязі.

Позивач в судове засідання 02.02.2016 р. свого представника не направив. Від позивача 02.02.2016 р. надійшли письмові пояснення про те, що, виходячи з приписів ст. ст. 29, 396, 610, 1187 Цивільного кодексу України, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до п. 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.201 р. №1306. Позивачем було надано у справу висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Запорізькій області №206/14 від 18.11.2014 р. вартість матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля «Ford Transit connect», д.н. НОМЕР_1, 2012 року випуску, у результаті отриманих пошкоджень після ДТП може складати 194304,93 грн. Відповідно до висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Запорізького відділення № 196-15 від 19.11.2015 р. величина матеріальної шкоди станом на момент проведення експертизи складає 357242,11 грн.

Явка представника позивача була визнана судом необов'язковою.

Треті особи в судове засідання не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Надіслані на адресу третьої особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 09063) копії ухвал суду від 18.06.2015 р., від 01.07.2015 р., від 10.07.2015 р., від 01.10.2015 р. та від 18.12.2015 р. повернулася до суду з відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання. Однак в процесі розгляду справи ОСОБА_1 були надані суду письмові пояснення по суті справи від 10.07.2015 р.

Копії ухвал суду, що були надіслані на адресу третьої особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 69118) до суду не повертались.

За таких обставин суд визнав третіх осіб повідомленими про час та місце розгляду справи.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті і розгляд справи можливий без присутності представників позивача та третіх осіб.

В судовому засіданні 02.02.2016 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

01.07.2014 р. між Приватним акціонерним товариством "Український науково-дослідний інститут по промисловому та санітарному очищенню газів" (замовник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Охорона "Респект" (виконавець, відповідач у справі) укладено договір № Ф3-008/14 від 01.07.2014 р. про надання послуг з фізичної охорони об'єкту.

Відповідно до п. 2.1 договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати комплекс охоронних заходів власними штатними силами (охоронцями) та засобами, передбаченими діючим законодавством, з метою збереження майна та матеріальних цінностей замовника, що знаходяться всередині об'єкта, в період часу та на умовах, визначених даним договором.

У п. 2.4 договору виконавець заявляє та гарантує, що має повноваження для виконання всіх передбачених даним договором дій та зобов'язань на підставі ліцензії МВС України на право надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян - серія АЕ № 284918.

Згідно з п. 3.1, 3.2, 3.3 договору об'єкт охорони: АТ «УкрНДІОГаз, що знаходиться за адресою: 69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 1. Час доби, протягом якого об'єкт замовника знаходиться під охороною: з 00:00 до 24:00 год. цілодобово без вихідних. Система охорони об'єкта та дислокація постів визначається виконавцем та погоджується замовником.

Відповідно до п. 6.1 договору вартість послуг з охорони об'єкта, що надаються виконавцем замовнику в межах даного договору, визначається окремим протоколом погодження договірної вартості послуг, підписаних повноважними представниками обох сторін.

У додатку № 1 до договору сторони виклали протокол погодження вартості послуг з фізичної охорони об'єкта від 01.07.2014 р., відповідно до якого вартість послуг охорони складає 20440,00 грн. на місяць.

Згідно з пунктами 6.3, 6.4 договору розрахунок замовника з виконавцем виконується в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі відповідного рахунку на оплату. Оплата послуг виконавця за даним договором здійснюється замовником у наступному порядку:

- первісний платіж - здійснюється не пізніше 10-го числа, наступного за місяцем, у якому надавались послуги з охорони в межах даного договору;

- наступні платежі - щомісячна 100% оплата - не пізніше 10-го числа, наступного за місяцем, в якому надавались послуги з охорони в межах даного договору.

Згідно з умовами пунктів 11.1, 11.2 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та/або моменту зарахування грошових коштів, перерахованих замовником, на поточний рахунок виконавця, та діє до 31 грудня 2014 року. Якщо протягом 15 календарних днів до дня закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не заявить в письмовій формі про його розірвання, він автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах без оформлення додаткової письмової угоди сторін до даного договору.

Станом на момент розгляду справи договір про надання послуг з фізичної охорони об'єкту від 01.07.2014 р. № Ф3-008/14 є діючим у зв'язку з його автоматичною пролонгацією в силу умов п. 11.2 договору, оскільки жодна із сторін не заявляла про його припинення. Дані обставини підтвердили сторони в своїх письмових поясненнях стосовно дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, в період дії договору про надання послуг охорони, а саме: 09.10.2014р. співробітник відповідача ОСОБА_2 (третя особа на стороні відповідача у справі), який перебував на чергуванні, незаконно заволодів транспортним засобом марки Ford, моделі Transit connect, д.н. НОМЕР_1, який перебував у позивача у користуванні на підставі договору оренди транспортного засобу від 25.10.2013 р., укладеного з фізичною особою ОСОБА_1 (третя особа на стороні позивача у справі), та потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого автомобіль отримав пошкодження.

Вироком Орджонікідзевського районного суду від 19.02.2015р. співробітник відповідача ОСОБА_2 визнаний винним у вчинені злочину.

Згідно висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Запорізькій області №206/14 від 18.11.2014р. вартість матеріального збитку складає 194304,93 грн.

03.11.2014 р. позивач звернувся до відповідача з претензією від 31.10.2014 р. №01/1177 про відшкодування збитків, яка була отримана відповідачем 02.12.2014 р. (що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення), однак відповіді не отримав.

На підставі вказаних обставин Приватне акціонерне товариство "Український науково-дослідний інститут по промисловому та санітарному очищенню газів" з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона "Респект" матеріальних збитків у розмірі 194304,93 грн., спричинених пошкодженням автомобіля марки Ford, моделі Transit connect, д.н. НОМЕР_1 внаслідок неналежного виконання виконавцем договірних зобов'язань з охорони.

Відповідно до ч. 1, п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Частинами 1-3 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

У ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Зокрема, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків.

Виходячи з викладеного, відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності є правовим наслідком порушення господарського зобов'язання і як спосіб захисту цивільного права застосовується у зобов'язальних правовідносинах.

З аналізу ст.ст. 224,225 Господарського кодексу України та ст.614 ЦК України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків є необхідною наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитки - це грошовий вираз шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина боржника.

У частинах 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Спірні правовідносини сторін врегульовані договором про надання послуг і зокрема - про надання послуг охорони.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Згідно з вимогами ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Предметом договору № Ф3-008/14 від 01.07.2014 р. про надання послуг з фізичної охорони об'єкту є виконання відповідачем (виконавцем) комплексу охоронних заходів власними штатними силами (охоронцями) та засобами, передбаченими діючим законодавством, з метою збереження майна та матеріальних цінностей позивача (замовника), що знаходяться всередині об'єкта, в період часу та на умовах, визначених даним договором. У п.1 договору визначено поняття об'єкту охорони, а саме окремий об'єкт та прилегла до нього територія ( в тому числі майно і товарно-матеріальні цінності, які знаходяться на об'єкті і території об'єкта).

Відповідач, як вказано у п. 4.2.1 договору взяв на себе зобов'язання забезпечити режим безпеки на об'єкті позивача, що виключає спричинення шкоди об'єкту та майну (за виключенням форс-мажорних обставин).

За умовами пунктів 4.2.2, 4.2.3 договору виконавець зобов'язаний для охорони об'єкту залучати штатних працівників, які пройшли відповідну підготовку та мають дозвіл на ношення спеціальних засобів оборони; діяти в межах діючого законодавства взаємодіяти із замовником та правоохоронними органами, дотримуватися вимог діючого законодавства.

Пунктом 4.2.4 договору передбачено, що виконавець зобов'язаний терміново повідомити замовника про факт спричинення йому шкоди. При цьому до прибуття представників замовника, а також представників ОВС або слідства (якщо присутність останніх необхідна) виконавець забезпечує недоторканність місця події.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 19.02.2015 р. у справі №335/15445/14-к, який вступив у законну силу, встановлено, що 09.10.2014 р. приблизно о 00 год. 10 хв. ОСОБА_2, перебуваючи на посаді охоронця ТОВ «Охорона респект», під час чергування на території ПрАТ «УКРНДІОГаз» за адресою: вул. Південне шосе, 1 у м. Запоріжжя, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, шляхом вільного доступу з кімнати охорони взяв ключі від автомобіля «Ford Transit Connect» д.н.з. НОМЕР_1, що знаходились у спеціальній шухлядці, з метою здійснення поїздки по вулицям м. Запоріжжя. Далі останній, діючи умисно, сів за кермо автомобіля, після чого без дозволу власника здійснив поїздку, тим самим незаконно заволодів вказаним транспортним засобом, що належить ОСОБА_1, під час якої, не впоравшись з керуванням автомобілем, вчинив наїзд на стовп, завдавши потерпілому значну матеріальну шкоду, згідно висновку експерта №206/14 від 18.11.2014 р. у розмірі 194304,93 грн.

За приписами ч. 4 ст. 35 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, факт пошкодження автомобіля «Ford Transit Connect» д.н.з. НОМЕР_1, внаслідок неправомірних дій працівника ТОВ «Охорона Респект» ОСОБА_2 під час чергування на території ПрАТ «УКРНДІОГаз» за адресою: вул. Південне шосе, 1 у м. Запоріжжя не підлягає доведенню знову при розгляді даної господарської справи. Таким чином, відповідач не виконав своїх обов'язків, встановлених п. 4.2.1 договору № ФЗ-008/14 від 01.07.2014р., та не забезпечив режим безпеки на охоронюваному об'єкті позивача, який виключає спричинення шкоди об'єкту та майну. Саме в наслідок незабезпечення відповідачем належної охорони об'єкту та не дотримання ним законодавства щодо організації і охорони позивачу спричинено збитки, які полягають у пошкодженні автомобілю «Ford Transit Connect» д.н.з. НОМЕР_1. Розмір збитків підтверджується висновком експерта № 206/14 від 18.111.2014р.(а.с.101-119)(на момент звернення позивача до суду) та висновком судової автотоварознавчої експертизи № 196-15 від19.11.2015р.

Крім того, відповідно до приписів ч.5 ст.11 Закону України "Про охоронну діяльність" суб'єкт охоронної діяльності зобов'язаний забезпечувати дотримання законодавства в організації та функціонуванні охорони, прийомі на роботу персоналу охорони. Тобто відповідач несе відповідальність за персонал охорони, який залучається для надання послуг з охорони.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 07.09.2013 р. НОМЕР_2 власником автомобіля марки Ford, моделі Transit connect, д.н. НОМЕР_1, 2012 року випуску є ОСОБА_1 (т.1 а.с. 22).

Позивач отримав у користування автомобіль марки Ford, моделі Transit connect, д.н. НОМЕР_1, 2012 року випуску, на підставі договору оренди транспортного засобу від 25.10.2013р., укладеного між ПрАТ «УКРНДІОГаз» (наймач) та фізичною особою ОСОБА_1 (наймодавець). Цей договір укладений строком до 25.10.2016 р. (п.2.1 договору оренди). Вказаний договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 25.10.2013р.

В оборотно-сальдовій відомості ПрАТ «УкрНДІОГаз» по рахунку 01 за жовтень 2014 року та за червень 2015 року значиться транспортний засіб марки Ford, моделі Transit connect, д.н. НОМЕР_1, 2012 року випуску (т. 1 а.с. 120-121).

Тобто на момент ДТП та на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі про відшкодування збитків позивач був (і є) законним володільцем і користувачем даного автомобіля.

У пунктах 1, 2 частини 1 статті 395 Цивільного кодексу України визначено, що речовими правами на чуже майно є, зокрема, право володіння і право користування (сервітут).

За приписами ст. 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Отже, правила про захист права власності поширюються на речові права власності на чуже майно.

Суд зазначає, що речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб'єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб'єктами, хто його оточує.

Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини. Якщо порушення речового права на чуже майно з вини третіх осіб завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі ст. 396 Цивільного кодексу України.

Така правова позиція викладена в постанові судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 03.12.2014 р. у справі 36-183цс14 від 03.12.2014 р. (том 1 а.с.79-83).

Щодо доводів відповідача про відсутність в даному випадку складу цивільного правопорушення у зв'язку з тим, що позивачем не понесено витрат на ремонт автомобіля, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За умовами п. 4.3 договору оренди транспортного засобу наймач зобов'язується відшкодувати збитки, завдані у зв'язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини, а також у випадку пошкодження автомобіля в результаті ДТП зобов'язаний здійснити за свій рахунок необхідний ремонт.

Отже, саме на позивача покладається обов'язок здійснити ремонт автомобіля у випадку його пошкодження в ДТП. Тобто позивач понесене витрати для відновлення свого порушеного речового права, що в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України є збитками.

Стосовно посилань відповідача на те, що даний автомобіль не передавався відповідачу під охорону, суд зазначає, що договором про надання послуг охорони не передбачено складання конкретного переліку речей, які передаються під охорону, а лише визначено в п. 2.1 договору, що відповідач повинен був забезпечити збереження майна та матеріальних цінностей замовника, що знаходяться всередині об'єкта, яким є згідно з п. 3.1 договору ПрАТ «УкрНДІОГаз», що знаходиться по вул. Південне шосе, 1, м. Запоріжжя, 69032. Тобто охороні підлягали всі об'єкти, що знаходились на даній території.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника. У разі заподіяння збитків боржник може бути звільненим від цієї відповідальності, якщо він доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання. Кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання. На нього покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір. Застосування принципу вини як умови відповідальності за порушення зобов'язання, пов'язане також з необхідністю з'ясування таких обставин, як вина кредитора або вина обох сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Також згідно з ч. 4 ст. 220 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено вище, ТОВ «Охорона Респект» в порушення взятих на себе зобов'язань за договором про надання охоронних послуг, не забезпечило збереження майна та матеріальних цінностей позивача (замовника), зокрема: автомобілю «Ford Transit Connect» д.н.з. НОМЕР_1, внаслідок чого даний автомобіль було пошкоджено.

Відповідач не довів, що належне виконання договору виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Також відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Навпаки, з вироку суду стосовно співробітника відповідача ОСОБА_2 вбачається, що судом взято до уваги характеристику обвинуваченого з місця роботи, наданої начальником відділу охорони ТОВ «Охорона Респект», згідно якої обвинувачений за час роботи зарекомендував себе з негативного боку, службові обов'язки знає посередньо, до їх виконання ставиться несумлінно, у відношенні з громадянами, співробітниками та керівництвом нечемний. Проте, незважаючи на таку характеристику і наявність судимості, хоча й погашеної, обвинувачений був прийнятий на роботу в охоронну структуру та допущений до несення служби. Очевидно причиною, що сприяла вчиненню кримінального правопорушення, стала недбалість, проявлена у підборі кадрів до організації, яка надає охоронні послуги, низький рівень дисципліни та відсутність дієвого контролю зі сторони керівництва.

Відповідачем надана суду довідка №68 від 17.06.2015 р. про те, що ОСОБА_2 не є та ніколи не був працівником (співробітником) ТОВ «Охорона Респект» і ніколи не перебував у штатному розкладі товариства. На підтвердження цих обставин відповідач надав суду штатні розклади станом на 02.10.2014 р. та 09.10.2014 р., у яких ОСОБА_2 не значиться (том 1 а.с.69-70), а також лист Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя від 22.06.2015 р. вих. №144/03-07 про те, що протягом 2014 року ТОВ «Охорона Респект» не надавало до центру зайнятості інформації про працевлаштування та (або) про звільнення громадянина ОСОБА_2 (том 1 а.с. 92).

Суд критично оцінює надані відповідачем докази, оскільки штатні розклади складені відповідачем в односторонньому порядку, а довідка центру зайнятості надана лише по 2014 року і не охоплює інші періоди, тому вказані докази достовірно не підтверджують відсутність трудових або будь-яких інших цивільно - правових правовідносин між ОСОБА_2 та ТОВ «Охорона Респект». Стосовно листів УПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя та Державної податкової інспекції у Комунарському районі про відсутність у них відомостей щодо нарахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по ОСОБА_2, а також те, що ТОВ «Охорона Респект» не звітувало про трудові відносини з ОСОБА_2, суд зазначає, що фактичні трудові правовідносини могли не оформлюватись між цими сторонами відповідно до вимог чинного законодавства.

Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя надані суду документи з матеріалів кримінальної справи, які спростовують зазначені доводи відповідача, а саме: затверджений начальником відділу ТОВ «Охорона респект» графік чергувань по об'єкту УКРНДІОГаз на жовтень 2014 року, згідно якого 08.10.2014 р. чергував ОСОБА_2, а також підписана начальником відділу охорони ТОВ «Охорона Респект» характеристика ОСОБА_2 (том 1 а.с. 99-100). Також за повідомленням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя в матеріалах кримінального провадження відсутній оригінал або копія трудової книжки ОСОБА_2

Крім того, факт перебування ОСОБА_2 на посаді охоронця ТОВ «Охорона Респект» та факт вчинення ним злочину саме під час чергування на території ПрАТ «УКРНДІОГаз» встановлений вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2015 р. у справі №335/15445/14-к, який вступив у законну силу, тому не підлягає доведенню знову при розгляді даної справи.

Визначення розміру матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля марки Ford, моделі Transit connect, д.н. НОМЕР_1, було виконано експертом в межах кримінального провадження та засвідчується висновком експерта від 18.11.2014 р. № 206/14, згідно якого середньо-ринкова довідкова вартість ремонту даного автомобіля складає 194 304,93 грн. (том 1 а.с. 101-107).

На вимогу відповідача судом була призначена судова автотоварознавча експертиза, проведення якої доручено Запорізькому відділенню Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз. Відповідно до висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Запорізького відділення № 196-15 від 19.11.2015 р. величина матеріальної шкоди станом на момент проведення експертизи складає 357242,11 грн.

Тобто матеріальний збиток позивача в розмірі 194 304,93 грн., заявлений до стягнення у даній справі, підтверджений належними доказами.

У письмових поясненнях від 10.07.2015 р. № 01/623 позивач повідомив суду, що вказаний транспортний засіб не був застрахований за договором добровільного страхування КАСКО ні наймачем ПрАТ «УкрНДІОГаз», ні власником ОСОБА_1 Станом на 10.07.2015р. транспортний засіб знаходиться на відповідальному зберіганні ПрАТ «УкрНДІОГаз» (т.1 а.с. 117-118).

З вироку суду вбачається, що під час досудового розслідування власником пошкодженого транспортного засобу - ОСОБА_1 було заявлено цивільний позов про відшкодування за рахунок обвинуваченого завданих збитків в розмірі встановленого експертом (висновок експерта №206/14 від 18.11.2014 р.). Проте в ході судового розгляду, додатково пояснивши про порозуміння з обвинувачем з приводу розміру та порядку відшкодування збитків, обвинувачений подав до суду заяву, якою зобов'язався щомісячно відшкодовувати потерпілому завдані збитки.

ОСОБА_1 у письмових поясненнях до суду від 10.07.2015 р. підтвердив, що транспортний засіб марки Ford, моделі Transit connect, д.н. НОМЕР_1, 2012 року випуску не був застрахований ним за договором добровільного страхування КАСКО і станом на 10.07.2015р. ним не було заявлено вимог щодо матеріального відшкодування до ПрАТ «УкрНДІОГаз». Під час досудового розслідування ним був заявлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_2 У судовому засіданні 19.02.2015 р. ОСОБА_2 надав суду заяву, за текстом якої взяв на себе зобов'язання відшкодовувати шкоду щомісячно у розмірі 10000,00 грн. Однак станом на 10.07.2015 р. жодного відшкодування від ОСОБА_2 або від третіх осіб ОСОБА_1 не отримував (т. 1 а.с. 123).

Судом встановлено, що позивачем була застрахована лише цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією Ford, моделі Transit connect, д.н. НОМЕР_1, 2012 року, згідно полісу АІ1201026 ПрАТ «Українська пожежна страхова компанія», що підтверджується інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ. Даною страховою компанією надано суду інформацію про те, що ПрАТ «Українська пожежна страхова компанія» не здійснювало виплату страхового відшкодування позивачу на підставі цього полісу.

З листа ПрАТ «Українська пожежна страхова компанія» вих. №425 від 30.07.2015 р., адресованого ТОВ «Охорона Респект» вбачається, що договір добровільного страхування наземного транспортного засобу (АВТОКАСКО) щодо автомобіля Ford, д.н. НОМЕР_1 не укладався, власник вказаного транспортного засобу або страхувальник за відшкодуванням шкоди до страхової компанії не звертався, страхове відшкодування не виплачувалося.

Таким чином, матеріальна шкода, завдана пошкодженням автомобіля Ford, д.н. НОМЕР_1, не була фактично відшкодована ні власнику цього майна, ні позивачу як орендарю.

Враховуючи викладене, оскільки у зобов'язальних правовідносинах відповідачем було допущено порушення умов договору про надання охоронних послуг щодо забезпечення належної охорони майна позивача, внаслідок чого позивачу було завдано збитків, які полягають в необхідності понесення позивачем витрат на відновлення цього майна, обов'язок щодо відшкодування позивачу збитків в розмірі 194 304,93 грн. покладається на відповідача.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 194 304,93 грн. матеріальних збитків підлягають задоволенню.

Відповідно до 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 3886,10 грн. покладаються на відповідача, оскільки позовні вимоги пред'явлені обґрунтовано.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона "Респект" (вул. Новокузнецька, 10, м.Запоріжжя, 69118, код ЄДРПОУ 38981412) на користь Приватного акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут по промисловому та санітарному очищенню газів" (юридична адреса: вул. Звіринецька, 63, м. Київ, 01014, поштова адреса: вул. Південне шосе, 1, м. Запоріжжя, 69032, код ЄДРПОУ 01014) 194 304,93 грн. (сто дев'яносто чотири тисячі триста чотири грн. 93 коп.) збитків та 3886,10 грн. (три тисячі вісімсот вісімдесят шість грн. 10 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 08.02.2016 р.

та набирає законної сили після спливу 10 днів

з дати його підписання.