Court ruling № 55574021, 09.02.2016, Zhytomyr Regional Court of Appeal

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/2799/15-ц Головуючий у 1-й інст. Літвин О. О.

Категорія 52 Доповідач Кочетов Л. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді: Кочетова Л.Г.,

суддів: Товянської О.В., Гансецької І.А.,

при секретарі: Кравчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 листопада 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом та в обґрунтуванні вимог зазначила, що ОСОБА_2 є матір»ю неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач не займається вихованням дитини та не цікавиться здоров»ям дитини, зловживає спиртними напоями, знаходиться дома рідко, домашнього господарства не веде, ніде не працює, притягувалась до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП за невиконання обов»язків щодо виховання дитини. ОСОБА_3 постійно проживає з нею, перебуває на її утриманні, в неї створені всі належні умови для утримання та виховання дитини. Просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначити її опікуном.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, постановити нове про задоволення позову, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач є матір»ю малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується відповідною копією свідоцтва про народження (а.с. 10).

Батько хлопчика, ОСОБА_4, відбуває покарання в місцях позбавлення волі.

Згідно висновків органу опіки та піклування Новоград-Волинської районної державної адміністрації від 13.07.2015 року та 24.11.2015 року відповідачку доцільно позбавити батьківських прав відносно її сина ОСОБА_3, оскільки в неї відсутня мотивація до виконання своїх батьківських обов»язків та дуже слабкий материнський потенціал (а.с. 15-16, 52-53).

У відповідності до вимог ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Вказаний перелік є вичерпним.

Згідно з роз»ясненнями п. п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов»язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об»єктивного з»ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення від виконання юридичного обов»язку завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Так, мати вважатиметься такою, що ухиляється від обов»язку по вихованню дитини, якщо вона ні усно, ні письмово не спілкується з нею, не проявляє про неї щонайменшої материнської турботи, хоча має таку можливість.

Ухилення батьків від виконання своїх обов»язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов»язками.

Згідно з положеннями ст. 3 Конвенції про права дитини та ст. 7 СК України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватись в першу чергу максимальним забезпеченням її інтересів.

Стаття 9 вказаної Конвенції передбачає, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалась з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедури, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Згідно з принципом 6 Декларації прав дитини Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір»ю.

З висновків органів опіки та піклування вбачається, що на даний час умови проживання відповідача є задовільними, санітарні норми в помешканні дотримуються, запаси продуктів харчування у достатній кількості.

Із них вбачається, що між позивачем та відповідачем існують неприязні стосунки. Оскільки на час постановлення рішення дитина проживала з позивачем, висновок суду першої інстанції про існування перешкод відповідачу у спілкуванні з дитиною є правильним.

Зазначені висновки не містять конкретних посилань на винні дії або бездіяльність відповідача, які свідчать про свідоме нехтування своїми обов»язками, носять загальний характер. Тому колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що вказані документи не є достатніми доказами того, що відповідач ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини,

З урахуванням зазначених обставин, вказаних норм національного та міжнародного права та враховуючи потребу дитини в материнському піклуванні, колегія суддів вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Викладені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 листопада 2015 року залишити без змін,

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді