Decision № 55417621, 21.01.2016, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2016р. Справа№ 914/3956/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГалІО», м.Львів

До відповідача: Державного підприємства інженерного центру «ТЕХНО-РЕСУРС», м.Львів

Про стягнення 14 926, 47 грн.

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: не зявився;

від відповідача: ОСОБА_1 представник (довіреність №53/12-15 від 04.12.2015р.).

В судовому засіданні 21.01.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГалІО» до Державного підприємства інженерного центру «ТЕХНО-РЕСУРС» про стягнення 14 926, 47 грн.

У звязку тимчасовою непрацездатністю судді Березяк Н.Є., проведено повторний автоматизований розподіл справи, для розгляду даної справи визначено головуючу суддю Король М.Р.

Представник позивача в судове засідання 11.01.2016 року прибув, позовні вимоги підтримав повністю, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав письмові пояснення (вх. №609/16 від 11.01.2016).

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позову заперечив.

В судовому засіданні оголошено перерву до 21.01.2016 року.

Представник позивача в судове засідання 21.01.2016 року не прибув, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. №188/16 від 15.01.2016), відповідно до якої ТзОВ «ГалІО» відмовляється від стягнення з відповідача 1830,87 грн. пені та просить стягнути лише основну суму боргу по договору підряду №21/11/12/6 від 20.12.2012 року в розмірі 13 095,60 грн. Дана заява, яка за своєю суттю є заявою про відмову від позовної вимоги про стягнення пені, прийнята судом.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позову заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

20.12.2012 року між Державним підприємством інженерний центр «ТЕХНО-РЕСУРС» в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі статуту (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГалІО» в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі статуту (підрядник) укладено договір підряду №21/11/12/6 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору, підрядник бере на себе зобовязання своїми силами і засобами за рахунок замовника розробити проектну документацію вказану в п.1.2 договору відповідно до завдання на проектування (додаток №3 до договору), а замовник зобовязується прийняти результати та оплатити їх.

Предметом проектно-кошторисної документації є «реконструкція з облаштуванням багатоквартирного будинку сучасними засобами обліку і регулювання води та теплової енергії за адресою вул.Шухевича,4 у м.Новояворівську» (п.1.2 договору підряду).

Вартість робіт згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток №1 до договору підряду №21/11/12/6 від 20.12.2012р.) становить 13095,60 грн. в т.ч. ПДВ 2182,60 грн. (п.2.1 договору підряду).

Згідно п.2.3 договору, всі платежі згідно даного договору здійснюються замовником у безготівковій формі із застосуванням платіжного доручення шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника.

Відповідно до п.2.4. договору замовник проводить оплату протягом 15 банківських днів тільки після отримання коштів замовником на власний рахунок від казначейства та підписання актів прийому-передачі виконаних робіт з підрядником, якщо інше не буде обумовлено сторонами додатково.

Як визначено сторонами у п.2.5. договору, якщо замовник не отримає коштів на виконання робіт від казначейства, умови даного договору між замовником та підрядником вважаються недійсними.

Відповідно до п.3.2. договору, датою завершення робіт підрядником вважається дата передачі замовнику готової проектно-кошторисної документації за накладною.

Після закінчення виконання робіт підрядник передає замовнику проектно-кошторисну документацію за накладною і акт здачі приймання виконаних робіт, а замовник протягом 3 календарних днів після їх одержання розглядає їх та підписує і передає підряднику або ж надає мотивовану відмову з переліком необхідних доопрацювань (п.п. 4.1. та 4.2. договору).

Відповідно до п.6.1. договору, у разі затримки виконання робіт у строки, передбачені договором,підрядник сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення.

Між позивачем та відповідачем підписано акт передачі-приймання виконаних робіт №1 від 24.12.2012 р., зідно якого роботи по розробці проектно-кошторисної документації «реконструкція з облаштуванням багатоквартирного будинку сучасними засобами обліку і регулювання води та теплової енергії за адресою вул.Шухевича,4 у м.Новояворівську» виконано на суму 13095,60 грн. в т.ч. ПДВ 2182,60 грн.

У п.2 акта передачі-приймання виконаних робіт №1 від 24.12.2012р., належним чином підписаному та скріпленому печатками сторін, вказано, що замовник претензій до якості виконаних робіт не має.

Оплати за виконані ТзОВ «ГалІО» роботи відповідач не здійснив, у звязку з чим листами вих. №049 від 04.02.2013р., вих. №078 від 25.02.2013р., вих. №100 від 11.03.2013р., вих. №223 від 12.06.2013р., вих. №521 від 09.12.2013р. позивач звертався до ДП ІЦ «ТЕХНО-РЕСУРС» з вимогою погасити наявну заборгованість, які залишені без відповіді та задоволення.

На підставі вищенаведеного, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за виконані підрядні роботи в сумі 13095,60 грн., а також 1830,87 грн. пені за прострочення виконання зобовязання по їх оплаті.

Однак, 15.01.2016 року позивач через відділ обліку та документального забезпечення суду подав заяву (вх. №188/16 від 15.01.2016), відповідно до якої ТзОВ «ГалІО» відмовляється від стягнення з відповідача 1830,87 грн. пені та просить стягнути лише основну суму боргу по договору підряду №21/11/12/6 від 20.12.2012 року в розмірі 13 095,60 грн.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими зобов'язаннями визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Як обумовлено приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Як встановлено судом, 20.12.2012 року сторони уклали договір підряду № 21/11/12/6, який є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (п. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Судом встановлено, що сторонами підписано акт передачі-приймання виконаних робіт №1 від 24.12.2012 року, згідно якого роботи по розробці проектно-кошторисної документації «реконструкція з облаштуванням багатоквартирного будинку сучасними засобами обліку і регулювання води та теплової енергії за адресою вул.Шухевича,4 у м.Новояворівську» виконано на суму 13095,60 грн., який свідчить про виконання обов'язків підрядником та прийняття робіт замовником і є підставою для оплати вартості робіт замовником відповідно до розділу 2 договору.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Із врахуванням викладеного, суд встановив, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем на суму, що складає 13095,60 грн.

У п.4.1. та 4.2. договору сторони визначили, що після закінчення виконання робіт підрядник передає замовнику проектно-кошторисну документацію за накладною і акт здачі - приймання виконаних робіт, а замовник протягом 3 календарних днів після їх одержання розглядає їх та підписує і передає підряднику або ж надає мотивовану відмову з переліком необхідних доопрацювань.

У п.2 акта передачі-приймання виконаних робіт №1 від 24.12.2012р., належним чином підписаному та скріпленому печатками сторін, вказано, що замовник претензій до якості виконаних робіт не має.

Також судом встановлено, що відповідачем не надано і відповідно матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про проведення ним повних розрахунків за виконані позивачем роботи.

В судовому засіданні представник відповідача факт належного виконання і приймання виконаних позивачем робіт не заперечував.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Заперечення представником відповідача позовних вимог з підстав неоплати виконаних робіт внаслідок відсутності фінансування є необгрунтованим, оскільки в силу ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Майново-господарські зобовязання між субєктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 ЦК).

У відповідності до ч.1 ст. 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно частини першої статті 96 ЦК, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями, а статтями 525, 526 ЦК і статтею 193 ГК встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ? відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи наведене, твердження відповідача щодо неоплати виконаних робіт з мотивів відсутності фінансування є безпідставним, оскільки на підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18 жовтня 2005 року, відсутність фінансування не виправдовує Державного підприємства інженерного центру «ТЕХНО-РЕСУРС» бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобовязання.

Враховуючи подану представником позивача заяву про відмову від позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 1830,87 грн., яка прийнята судом, провадження у справі в частині стягнення пені підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Із врахуванням викладеного, суд вважає позов підставним, обґрунтованим та таким, що підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 80, 82 - 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства інженерний центр «ТЕХНО-РЕСУРС» (79060, Львівська область, м.Львів, Франківський район, вул.Наукова, буд.5; код ЄДРПОУ 13803953) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГалІО» (79066, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 35620697) 13 095,60 грн. основного боргу та 1 068,60 грн. судового збору.

3. Припинити провадження в частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 1830,87 грн.

4.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 26.01.2016 р.

Суддя Король М.Р.