ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
01 лютого 2016 року м. Київ К/800/1505/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Лосєв А.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області
на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 рокуу справі№ 804/19318/14за позовомПиватного підприємства "Хім-Агро-Пром" доЗахідно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2016 року на підставі частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України касаційну скаргу позивача було залишено без руху у зв'язку з тим, що скаржником до касаційної скарги не додано документа про сплату судового збору.
До Вищого адміністративного суду України надійшло клопотання скаржника про про продовження строку для отримання кошторису відповідача на 2016 рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 102 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Враховуючи викладене, суддя-доповідач дійшов висновку, що у задоволенні клопотання скаржника про продовження строку на отримання кошторису слід відмовити, оскільки адміністративний суд наділений повноваженнями продовжити саме процесуальні строки і не може продовжувати інші строки, зокрема, і на отримання кошторису відповідача.
Тобто, вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2016 року скаржником не виконано.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Виходячи з викладеного та у зв'язку з невиконанням вимог ухвали, якою касаційну скаргу було залишено без руху, суддя-доповідач приходить до висновку про наявність підстав для повернення касаційної скарги скаржнику.
Керуючись статтями 108, 165, 211-214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач
У Х В А Л И В:
1. У задоволенні клопотання Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про продовження строку для отримання кошторису відмовити.
2. Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року у справі № 804/19318/14 повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вищого адміністративного суду України А.М. Лосєв
The court decision No. 55347698, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine) was adopted on 01.02.2016. The procedural form is Administrative, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find key information about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find necessary information easily.
This decision relates to case No. 804/19318/14. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: