Court ruling № 55346113, 18.01.2016, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2016 року м. Київ К/800/60577/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 року

у справі № 826/9757/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр перекладів «ТРІС»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр перекладів «ТРІС» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 22.01.2014 року № 0000622201 в частині визначеного грошового зобов'язання в сумі 126 501, 25 грн., в тому числі 101 201, 00 грн. - основний платіж і 25 300, 25 грн. - штрафні (фінансові) санкції. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення судів попередніх інстанцій у відповідній частині скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Центр перекладів «ТРІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Торгівельно-промисловий альянс «Україна» за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року, відповідачем складено акт від 10.01.2014 року № 33/26-59-22-01-18/31173039, яким встановлено порушення: - п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за звітний період травень 2013 року на суму 158 584, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.01.2014 року № 0000622201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 198 230, 00 грн., в т.ч. 158 584, 00 грн. - основний платіж, 39 646, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Торгівельно-промисловий альянс «Україна».

Задовольняючи позов в частині, у якій судові рішення оскаржуються у касаційному порядку, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податкове повідомлення-рішення прийнято безпідставно.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.04.2013 року між ТОВ «Центр перекладів «ТРІС» (виконавець) і ТОВ «Торгівельно-промисловий альянс «Україна» (замовник) був укладений договір № 10413/8 про надання послуг з письмового та усного синхронного та послідовного перекладу.

За даними акта перевірки позивачем було безпідставно включено до складу податкового кредиту у травні 2013 року суму з відповідних господарських операцій у розмірі 158 584, 00 грн.

Разом з тим, судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у спірному періоді позивачем задекларовано податковий кредит в сумі 98 962, 00 грн., в тому числі по взаємовідносинам з названим контрагентом у сумі 57 383, 00 грн., щодо якої, вирішуючи справу по суті, суди дійшли висновку щодо безпідставності позиції позивача та відмовили у задоволенні позову.

В свою чергу, висновки податкового органу щодо розміру задекларованого ТОВ «Центр перекладів «ТРІС» податкового кредиту з податку на додану вартість у податковій декларації за травень 2013 року в сумі 101 201, 00 грн. на підставі господарських операцій з ТОВ «Торгівельно-промисловий альянс «Україна» матеріалами справи, а саме податковою декларацією з податку на додану вартість за звітний травень 2013 року з додатками, не підтвердилися.

Відтак, юридично правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення у відповідній частині прийнято відповідачем необґрунтовано, оскільки останнім не доведено фактів допущення порушень вимог податкового законодавства позивачем.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 року у справі № 826/9757/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук