Court ruling № 55344574, 27.01.2016, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11347/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

27 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В. ,

при секретарі: Бродацькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії , -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України про:

- визнання незаконним невиконання висновку медичної комісії від 27.05.2008 року про постанову на квартирний облік і надання житла в першу чергу по списку хворих на активний туберкульоз з виділенням туберкульозної палички;

- визнання незаконним не постановку на квартирний облік МВС України на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» для надання житла позачергово;

- зобов'язання прийняти рішення про постановку на квартирний облік по списку інвалідів, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, першої категорії на підставі постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 06.03.2013 року з дня прийняття постанови суду і на підставі постанови Вищого адміністративного суду України від 12.06.2014 року;

- прийняття окремої ухвали суду про порушення норм статті 47 Конституції України на соціальний захист і надання житла Головним управлінням праці та соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2014 року позов задоволено частково, а саме: зобов'язано МВС України прийняти рішення про постановку позивача на квартирний облік по списку інвалідів, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, першої категорії з 12.06.2014 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу про скасування незаконної, на його думку, постанови суду першої інстанції та просить постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що згідно протоколу засідання Центральної житлової комісії МВС України від 06.11.2009 року позивача знято з квартирного обліку в пільговій черзі осіб, які мають право на позачергове отримання квартири, як хворого на активну форму туберкульозу з виділенням туберкульозної палички, оскільки останній не підтвердив наявність даного захворювання.

На даний час ОСОБА_2 перебуває на квартирному обліку осіб, які мають право на першочергове отримання квартири, як учасник війни.

Крім того, позивачу було відмовлено у постановці на квартирний облік по списку інвалідів, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії у зв'язку з відсутністю посвідчення, підтверджуючого цей статус.

Не погоджуючись з такими рішеннями, ОСОБА_2 звернувся до суду.

Вирішуючи питання щодо правомірності рішень відповідача, судова колегія виходить з наступного.

Правова позиція апелянта обґрунтовується, насамперед, тим, що даний правовий спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Спростовуючи зазначене твердження, колегія суддів звертає увагу, що постановою Верховного Суду України від 11.11.2015 року по даній справі встановлено, що відповідно до Положення про Центральну житлову комісію Міністерства внутрішніх справ України основним завданням останньої є, зокрема: розгляд питання про внесення працівників пільгових категорій до списків осіб, які відповідно до чинного законодавства України мають право на першочергове або позачергове отримання житла, виключення осіб із зазначених списків, виключення осіб із списків осіб, які перебувають на квартирному обліку в апараті МВС, переведення осіб з однієї черги в іншу.

Тобто, діяльність зазначеної житлової комісії пов'язана з виконання управлінських функцій та прийняттям рішень (правового акта індивідуальної дії), які породжують певні правові наслідки у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

За таких обставин цей спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, а прийняті у зв'язку з цим рішення породжують настання юридичних наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, який містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що лише посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, які підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 06.03.2014 року № 2-а-6/13, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 року ОСОБА_2 визнано потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Крім того, постановою Вищого адміністративного суду України від 12.06.2014 року зобов'язано Головне управління праці та соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації видати позивачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. У зв'язку цим, ОСОБА_2 отримав відповідне посвідчення від 17.03.2015 року серії НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення … є обов'язковими для виконання на всій території України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Так як вищезазначені рішення набрали законної сили, у МВС України були відсутні правові підстави для відмови у постановці ОСОБА_2 на квартирний облік по списку інвалідів, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанова суду є такою, що не підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 01.02.2016 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.