АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Номер провадження №22-ц/791/252/2016 Головуючий в І інстанції Крисанова В.І.
Доповідач Полікарпова О.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2016 року січня 13 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючогоОСОБА_1суддівОСОБА_2 ОСОБА_3за участі секретаряОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонений банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_5 (далі ПАТ «ВіЕйБі Банк», Банк) на рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 02 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонений банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборонності за кредитним договором,
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2015 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернулося до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 27 січня 2011 року між ним та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № ВL_ЖГ000100025 на суму 5 500 грн. із сплатою 20% річних, строком повернення коштів до 27.01.2014 року. У зв'язку з порушенням позичальником умов договору станом на 12 серпня 2015 року утворилась заборгованість у сумі 26793,86 грн., з яких: заборгованість за кредитом 2935,69 грн., відсотки за користування кредитом 1637,51 грн., комісія 1300,27 грн., в також пеня за несвоєчасне погашення кредиту 20920,39 грн., які позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Іванівського районного суду Херсонської області від 02 листопада 2015 року позов ПАТ «ВіЕйБі Банк» частково задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у сумі 8809,16 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 2935, 69 грн., заборгованості за відсотками у сумі 1637,51 грн., заборгованості за комісією у сумі 1300, 27 грн., пені у сумі 2935, 69 грн., та судові витрати у сумі 243,60 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» - ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу.
Оскаржуючи рішення суду в частині визначення розміру пені, апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що стягнення пені за несвоєчасне виконання зобовязань передбачено кредитним договором, а розмір неустойки суд зменшив з надуманих підстав.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка своєчасно не повернула суму позики, тому, відповідно до умов укладеного договору, стягнув суму заборгованості, яка складалася із заборгованості за кредитом, процентів, комісії та пені за порушення боржником зобовязання. При цьому, на підставі ч.2 ст. 616 ЦК України, зменшив розмір пені до суми 2 935,69 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та нормах закону.
Згідно ч.2 ст.616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
З матеріалів справи вбачається, що 27.01.2011 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір № ВL_ ЖГ000100025, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу грошові кошти в розмірі 5500 грн. зі сплатою 20% відсотків на рік за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення до 27.01.2014 року (а.с. 4-7).
За розрахунком ПАТ «ВіЕйБі Банк», відповідачка у період з лютого 2011 року по листопад 2012 року включно, сплачувала заборгованість за кредитом згідно з графіком, після вказаного періоду відповідачка проплат не здійснювала, у звязку з чим станом на 12 серпня 2015 року заборгованість склала 26 793,86 грн., з яких заборгованість за кредитом 2 935, 69 грн., відсотки за користування кредитом 1 637, 51 грн., комісія за управління кредитом 1 300, 27 грн., плата за пропуск платежів (пеня) 20 920, 39 грн.
Вказані обставини підтверджуються розрахунком заборгованості, який не спростований відповідачем в суді апеляційної інстанції (а.с. 13-14).
Пунктом 2.7.1 кредитного договору встановлено, що якщо позичальник порушив терміни сплати поточних місячних внесків більш ніж за 30 календарних днів відповідач зобовязаний на вимогу позивача достроково виконати зобовязання.
Також, згідно п. 3.2.3. кредитного договору банк уповноважений на проведення перевірки фінансового і матеріального стану позичальника, а відповідно до п. 3.2.4. у разі погіршення фінансового стану відповідача, позивач також був уповноважений поставити питання про дострокове повернення кредиту.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що знаючи про несплату відповідачем кредиту ще в листопаді 2012 року, Банк не перевіряв фінансовий стан відповідача, не ставив питання про дострокове стягнення кредиту протягом трьох років, а здійснюючи увесь цей час нарахування процентів, не вжив заходів щодо зменшення розміру збитків.
Відтак, доводи апеляційної скарги про необґрунтоване зменшення розміру пені не можуть бути підставою для скасування рішення суду в цій частині, оскільки суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розмір пені, який просить стягнути позивач, значно перевищує розмір не виконаного зобов'язання та вірно застосував положення ч. 2 ст. 616 ЦК України, зменшивши розмір пені до 2935,69 грн.
За викладених обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування рішення суду в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення пені за порушення боржником зобовязання.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Крім того, на підставі ст.ст. 82, 88 ЦПК України, ст.ст. 4, 8 Закону України «Про судовий збір» з апелянта підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 294,73 грн., так як ухвалою апеляційного суду від 07 грудня 2015 року його сплату відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Керуючись ст. ст. 82, 88, 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307 ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, ст.ст. 4, 8 Закону України «Про судовий збір», колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонений банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_5 відхилити, а рішення Іванівського районного суду Херсонської області області від 02 листопада 2015 року залишити без змін. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонений банк»» 294,73 грн. судового збору на користь держави. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий підпис ОСОБА_8
Судді два підписи ОСОБА_2
ОСОБА_3
З оригіналом згідно:
Копія ухвали оформлена 18 січня 2016 року
Ухвала набрала законної сили 13 січня 2016 року
Суддя О.М. Полікарпова
Секретар
судового засідання ОСОБА_4
The court decision No. 55152183, Kherson Regional Court of Appeal was adopted on 13.01.2016. The procedural form is Civil, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find essential information about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find key information quickly.
This decision relates to case No. 656/468/15-ц. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: