Decision № 551002, 05.04.2007, Commercial Court of Donetsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.04.07 р. Справа № 45/76

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод”, ЄДРПОУ 00191075, м.Авдіївка

до відповідача: Державного підприємства „Донецька залізниця”, ЄДРПОУ 01074957, м. Донецьк

про стягнення 3 580 грн. 15 коп.

Суддя Б.Д. Плотніцький

при секретарі судового засідання Івашури О.А.

Представники:

Від позивача: Плуталова Н. В. – довір.

Від відповідача: Бородіна О.Г. – юрисконс.

В засіданні суду брали участь

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк, про стягнення вартості втраченої продукції у сумі 3 580 грн. 15 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на факт недостачі під час перевезення, комерційний акт, претензію та ст.ст. 110, 127 Статуту залізниць України.

Відповідач у відзиві на позов №2022/509 від 27.03.2007р. позовні вимоги не визнає.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач стверджує про звільнення його від відповідальності, в тому числі і за втрату вантажу, якщо останній прибув у вагоні, який не має ознак втрати.

На підставі ст.ст.24, 111 Статуту залізниць України, Державне підприємство „Донецька залізниця” просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

У відповідності із накладною №48786305 Державним підприємством „Донецька залізниця” були прийняті до перевезення з вантажем – вугіллям кам’яним марки ГО100 вагони №63804629 та №67152413 з вагою 69 000кг.

У вказані вагони вугілля завантажене насипом.

Вантажовідправником є Центральна збагачувальна фабрика „Добропільська”, постачальником - Товариство з обмеженою відповідальністю „Метінвест Холдинг”, а вантажоотримувачем є позивач за цим позовом – Відкрите акціонерне товариство „Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка.

05.09.2006р. на станції Авдіївка Державного підприємства „Донецька залізниця” був складений комерційний акт №БН680381/163, яким був зафіксований факт наявності слідів виїмок та поглиблень, зокрема актом у вагоні №67152413 була виявлена недостача вантажу у кількості 5 750кг., вага по накладній 69 000 кг., фактична – 63 250 кг., у вагоні №63804629 – недостача – 4400кг., вага по накладній 69 000 кг, фактична 64600 кг.

З урахуванням наданого рахунку - фактури №СФ-9410 від 21.09.2006р. позивачем здійснений розрахунок відповідальної недостачі, сума якої складає - 3 580грн. 15 коп.

На підставі викладеного, Відкрите акціонерне товариство „Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка на адресу відповідача направило претензію №11/25/171 від 08.11.2006р. з вимогою відшкодувати недостачу продукції.

Але вказана претензія з боку Державного підприємства „Донецька залізниця” залишена без задоволення.

За таких підстав позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вартості втраченої продукції у сумі 3 580 грн.18 коп.

Відповідач позовні вимоги не визнає та у відзиві на позов просить суд відмовити Відкритому акціонерному товариству „Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка в задоволенні позовних вимог.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, господарський суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності із ст.113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Як було встановлено судом з накладної №48786305, залізницею вантаж був прийнятий до перевезення без заперечень з наступною вагою нетто: вагон №63804629 - 69 000 кг. та вагон №67152413 - 69 000 кг.

Факт прийняття підтверджується печаткою про прийняття до перевезення на вказаних накладних.

Згідно з пунктом 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

При цьому, ст. 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.

Судом встановлено, що після прибуття вантажу на станцію призначення була виявлена недостача по вагонам №63804629 вагою 4 400кг, №67152413 вагою 5 750кг., загальною вагою 10 150кг.

У відповідності із ст.26 Закону України „Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

При дослідженні матеріалів справи було встановлено, що факт недостачі був зафіксований комерційним актом №БН680381/163, складеним 05.09.2006р., копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.6).

Даним актом засвідчений факт наявності у вагоні слідів виїмок та поглиблень.

За приписом ст. 127 Статуту залізниць України залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Одночасно, згідно ст.114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Всупереч вимогам ст.33 Господарського процесуального кодексу України та ст. 127 Статуту залізниць України відповідачем не надані докази, які б давали підстави стверджувати, що недостача сталась не з вини Державного підприємства „Донецька залізниця”, тобто відповідачем за цим позовом не доведений факт відсутності його вини у недостачі.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку про правомірність пред’явлених вимог позивача про стягнення з відповідача вартості втраченої продукції у сумі 3 580 грн.18 коп.

При цьому господарський суд виходить з того, що позивачем вірно розрахована вартість недостачі.

Даний розрахунок є арифметично вірним, а також таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи та з боку відповідача не заперечується.

З урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості втраченої продукції у сумі 3 580 грн.18 коп. підлягають задоволенню.

Судові витрати у відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка до Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк, про стягнення вартості втраченої продукції у сумі 3 580 грн.18 коп., задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька залізниця”, м. Донецьк на користь Відкритого акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка вартості втраченої продукції у сумі 3 580 грн.18 коп.., витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення

Рішення прийняте в судовому засіданні 05.04.2007р.

Суддя Плотніцький Б.Д.

І.О.А