Court ruling № 55030719, 13.01.2016, Volyn Regional Court of Appeal

Справа № 161/8309/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Подзіров А.О. Провадження № 22-ц/773/112/16 Категорія: 43 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Данилюк В.А., Подолюка В.А.,

секретар с/з - Вергун Т.С.,

з участю:

позивача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Луцька міська рада, про усунення перешкод в користуванні нежилими приміщеннями шляхом зобов'язання звільнити ці приміщення, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 27 листопада 2015 року в даній справі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні нежилими приміщеннями відмовлено.

В поданій на судове рішення апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність рішення суду із-за порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

В судовому засіданні позивач та її представник апеляційну скаргу підтримали і просили скаргу задовольнити, відповідач апеляційну скаргу заперечила.

Апеляційну скаргу позивача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Із матеріалів справи убачається, що позивач ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу набула права власності на частину контори (А-2), яка складається із: приміщення 6 площею 4,8 кв.м., приміщення 7 площею, 18,8 кв.м., приміщення 8 площею 1,0 кв.м., приміщення 9 площею 9,0 кв.м, приміщення 10 площею 16,3 кв.м., приміщення 16 площею 1,9 кв.м., в спільному користуванні приміщення 5 площею 5,6 кв.м., та яка розташована по АДРЕСА_1 про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 листопада 2014 року був зроблений відповідний запис про право власності (а.с.5).

В судовому засіданні також встановлено, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_4 зареєстровані в будинку АДРЕСА_1.

В червні 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні зазначеними приміщеннями шляхом зобов'язання відповідача звільнити ці нежилі приміщення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_4 на законних підставах вселилася в приміщення, які на даний час належать на праві власності позивачу ОСОБА_2, а тому підстав для її зобов'язання про звільнення цих приміщень не має.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і ґрунтуються на вимогах закону.

Стаття 129 ЖК України передбачає, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на дану жилу площу.

При цьому в судовому засіданні встановлено, що на підставі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету ВАТ «Деметра» від 27 жовтня 1987 року на ім'я відповідача ОСОБА_4 був виданий ордер на жиле приміщення № 12 на право зайняття ліжко - місця в гуртожитку по АДРЕСА_1 (а.с.33).

Крім того, судом встановлено, що у 1986 році адміністративне приміщення контори ВАТ «Деметра» було переобладнано в гуртожиток для одиноких Луцького консервного заводу на 14 чоловік, про що Державною комісією був складений акт прийомки в експлуатацію закінченого переобладнання гуртожитку для одиноких Луцького консервного заводу на 14 чоловік(а.с.82-89).

Проте, статус нежитлових приміщень контори ВАТ «Деметра» не був змінений на житлові приміщення.

Відповідно до реєстраційного посвідчення, виданого 21 серпня 1986 року на домоволодіння, яке належить державним, кооперативним і громадським підприємствам і організаціям, володіння АДРЕСА_1 зареєстровано за Луцькою міською радою на підставі рішення Луцької міської ради народних депутатів від 12 червня 1986 року за № 231 (а.с.27).

20 лютого 2001 року головою правління ВАТ «Деметра» був виданий наказ про оплату за проживання в гуртожитку, з якого убачається, що на балансі товариства перебуває гуртожиток, який знаходиться в АДРЕСА_1, на даний час в гуртожитку прописані 9 осіб, в тому числі позивач по даній справі - ОСОБА_2 і відповідач ОСОБА_4 Зазначеним наказом була встановлена плата за користування приміщенням в гуртожитку - 0,30 грн. за 1 кв.м. площі гуртожитку (а.с.90).

Таким чином, відповідач ОСОБА_4 на законних підставах вселилася та користується приміщеннями, які розташовані на другому поверсі будинку АДРЕСА_1.

Та обставина, що будинок, в якому знаходяться нежитлові приміщення і на які позивач ОСОБА_2 набула право власності, не набуло статусу житлового приміщення, не може бути підставою для зобов'язання відповідача звільнити ці приміщення, якими користується відповідач ОСОБА_4, оскільки остання на законних підставах вселилася в ці приміщення і користується ними.

Також не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги позивача, про те, що основною причиною звернення в суд із зазначеними позовними вимогами є те, що відповідач відмовляється проводити оплату за користування нежитловими приміщеннями власнику цих приміщень - ОСОБА_2, так як з врахуванням саме цих доводів відповідача не можна зобов'язати звільнити ці приміщення.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, яке постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 листопада 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: