Court ruling № 55004876, 12.01.2016, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" січня 2016 р. м. Київ К/800/43180/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехбуд ЛТД"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015

у справі № 826/8405/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехбуд ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2015 задоволено позовні вимоги: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24.04.2015 № 0001702207 та № 0001692207.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2015 та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Українсько-Ізраїльська фірма «Он Лайн Дніпро» та ТОВ «Компас Трейдінг» за період з 01.01.2010 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 03.04.2015 №10/26-58-22-07/37485108, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму з податку на додану вартість за період жовтень-грудень 2012 року та грудень 2013 року в сумі 617933,00 грн.;

- пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток за 2012-2013 роки на загальну в сумі 603830,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 24.04.2015 прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001692207, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 603 830,00 грн. за основним платежем та 150 958,00 грн. за штрафними санкціями; №0001702207, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 617 933,00 грн. за основним платежем та 154 483,00 грн. за штрафними санкціями.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з правомірності прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 24.04.2015, беручи до уваги наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Українсько-Ізраїльська фірма «Он Лайн Дніпро» та ТОВ «Компас Трейдінг» підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема, податковими та видатковими накладними, актами приймання-передачі, довідками про вартість робіт, договірними цінами на роботи.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

На момент здійснення спірних операцій, контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, які відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

За наведених обставин, вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 24.04.2015 № 0001702207 та № 0001692207.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2015.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехбуд ЛТД" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2015 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В.Борисенко (підпис)В.В. Кошіль