Court ruling № 55004475, 12.01.2016, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2016 року м. Київ К/800/39454/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Шипуліна Т.М.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.06.2015 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 р.

у справі № П/811/1235/15

за позовом Приватного акціонерного товариства «Креатив»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Креатив» (далі - позивач, ПАТ «Креатив») звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач, Кіровоградська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.06.2015 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ від 16.01.2015 р. № 000052204.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 р. постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.06.2015 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Кіровоградська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.06.2015 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Кіровоградською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Піраміда» за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року, за результатами якої складено акт № 36/11-23-22-02/31146251 від 26.12.2014 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 859514 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000052204 від 16.01.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 1 289 871 грн., в тому числі за основним платежем - 859514 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 429757 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Піраміда-ЛТД» (продавець) укладалися договори поставки насіння соняшника та соняшникової олії. В період серпня-вересня 2014 року ТОВ «Піраміда-ЛТД» поставило позивачу насіння соняшника та соняшникової олії на суму 57969840 грн.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, актами прийому-передачі, товарно-транспортними накладними. Оплату придбаного товару підтверджено платіжними дорученнями.

Наявність у позивача основних засобів для виробництва продукції з поставлених товарів та складських приміщень для зберігання придбаного та виробленого товару підтверджено договорами оренди нерухомого майна, цілісних майнових комплексів, рухомого майна та відповідного обладнання від 01.09.2011 року між позивачем та ПП «Еллада», від 01.07.2011 року між позивачем та ПАТ «Вісма-Плюс» та від 01.08.2013 року між позивачем та ТОВ «Кіровоградський комбікормовий завод».

Крім того, позивач на праві власності володіє офісними, виробничими та складськими приміщеннями в м. Кіровограді по проспекту Промисловому,19.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «Піраміда-ЛТД», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.06.2015 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області відхилити.

2.Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.06.2015 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Т.М. Шипуліна