Court ruling № 54855647, 25.12.2015, Rivne District Court of Rivne Oblast

Справа № 569/9446/15-к

провадження № 1-кп/570/254/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2015 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Коробова С.О.

при секретарі Данчук Л.А.

з участю прокурора Люліч В.А.,

обвинуваченого Чумака В.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Рівному кримінальне провадження №32014180000000081 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Зоря Рівненського району Рівненської області, громадянина України, який має вищу освіту, працюючий приватним підприємцем, одружений, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, проживає по АДРЕСА_1, є раніше несудимим

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.1 ст. 358, ч.3 ст.358 КК України,

в с т а н о в и в :

Обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_1 надійшов до Рівненського районного суду Рівненської області 1 грудня 2015 року на підставі ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області від 27 листопада 2015 року в порядку визначення підсудності кримінального провадження.

У підготовчому судовому засіданні прокурор висловила думку про відповідність обвинувального акту вимогам процесуального закону. Відмовилась пояснити суду, чи наявне у обвинувальному акті формулювання обвинувачення та яким чином суду з багатосторінкового тексту без виділення розділів відокремити, що саме державне обвинувачення вважає формулюванням обвинувачення, що - викладенням фактичних обставин по справі я чи наявне у надісланому до суду тексті викладення формулювань за трьома окремими обвинуваченнями. Посилаючись на ту обставину, що вона не писала цього обвинувального акту, прокурор пояснила, що не може відповідати за дії іншого прокурора, який складав цей обвинувальний акт, і що не може пояснити, що мав на увазі інший прокурор, який склав цей акт. Суд розцінює вказану обставину як порушення принципу незмінності прокурора у кримінальному процесі та порушення принципу самостійності прокурора у процесуальній діяльності.

Обвинувачений звернувся до суду з клопотанням про повернення обвинувального акту прокурору внаслідок невідповідності цього акту вимогам ст. 291 КПК України. У своєму письмовому клопотання звернув увагу суду на відсутність належного викладення формулювання обвинувачення.

Вислухавши думки учасників процесу, дослідивши обвинувальний акт та доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, суд вважає необхідним повернути обвинувальний акт прокурору у зв'язку із наступним.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення із посиланням на положення закону та статті закону України про кримінальну відповідальність, та формулювання обвинувачення.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із положеннями, викладеними у п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та після викладення правової кваліфікації того діяння, яке зазначається у викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення.

Саме у межах пред'явленого обвинувачення в обвинувальному акті, згідно зі ст. 337 КПК України, суд першої інстанції здійснює судовий розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 КПК України, обвинуваченим є особа, обвинувальний акт відносно якої переданий до суду у порядку, передбаченому ст. 291 КПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор пред'являє обвинувачення у вчиненні злочину, і яким закінчується досудове розслідування.

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 не містить формулювання обвинувачення.

Відповідно до п. а) ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», п. 79). Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісье та Сассі проти Франції», п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», п. 58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно «оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див, рішення від 1 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини», п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

З огляду на це, керуючись приписами ч.5 ст.9 КПК України, суд прийшов до переконання, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення як окремо визначеного елементу обвинувального акту, передбаченого п.5 ч.2 ст.291 КПК України.

Суд не може розглядати як формулювання обвинувачення зміст обвинувального акту в цілому, оскільки це не узгоджується з вищезазначеними приписами законодавства, а також практикою Європейського суду з прав людини, й порушує право обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, а також на справедливий судовий розгляд. Зазначене також утруднює належну кваліфікацію таких дій та визначення їх відповідності кримінальному закону.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку про необхідність повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_1 прокурору у зв'язку із його невідповідністю вимогам процесуального закону - відсутністю викладення формулювання обвинувачення за кожним з трьох інкримінованих особі кримінальних правопорушень.

На підставі викладеного та керуючись положеннями ст.ст. 291, 314 КПК України, суд

у х в а л и в:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №32014180000000081 щодо обвинуваченого ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358 КК України повернути прокурору.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом семи діб з дня її оголошення.

Суддя Коробов С.О.