№ 54631270, 17.12.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2015 р. м. Київ К/800/17862/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В. Ліпського Д.В.розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови про накладення штрафу,

за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року,

встановив:

У листопаді 2014 року Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради (далі - УПСЗН) звернулося з позовом про скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області (далі - відділ ДВС) від 07.11.2014 р. ВП № 40126184 про накладення штрафу.

Позов обґрунтувало тим, що оскаржена постанова винесена державним виконавцем неправомірно, оскільки УПСЗН не виконало рішення суду з поважної причини - через відсутність відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що посилання суб'єкта владних повноважень на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань не може вважатись як поважною, так і взагалі причиною для невиконання судового рішення, і за практикою Європейського суду з прав людини, така відмова є незаконною.

У касаційній скарзі УПСЗН, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що постановою головного державного виконавця ВДВС від 24.12.2013р. ВП № 40126184 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2506/2148/2012, виданого 17.09.2013р. Деснянським районним судом м. Чернігова, про зобов'язання УПСЗН здійснити ОСОБА_4 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за 2011 рік та провести відповідні доплати з врахуванням виплачених сум.

24 грудня 2013 року згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження та розпорядження державного виконавця УПСЗН було здійснено перерахунок ОСОБА_4 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте, виплата коштів не здійснена боржником у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів.

Постановою головного державного виконавця ВДВС від 07.11.2014 р. за невиконання рішення суду на боржника накладено штраф у розмірі 680 грн.

Згідно із частинами першою та другою статті 75 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Повноваження щодо виплати державної соціальної допомоги надане Управлінню праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради з метою виконання бюджетного зобов'язання та здійснення платежів для соціального забезпечення населення в процесі виконання бюджету.

Отже, невиконання судового рішення УПСЗН в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Про необхідність такого застосування вказаних норм матеріального права йдеться у постанові Верховного Суду України від 24 березня 2015 року (справа № 21-66а15).

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

За наведених обставин та виходячи з приписів статті 229 КАС України, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові задовольнити.

Скасувати постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області від 07.11.2014 р. ВП № 40126184 про накладення штрафу.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.