Court ruling № 54592072, 22.12.2015, Mykolaiv Regional Court of Appeal

Справа №483/2333/14-ц 22.12.2015 22.12.2015 22.12.2015

Провадження №22-ц/784/3038/15

Справа № 483/2333/14-ц Головуючий першої інстанції: Чаус Л.В.

Провадження № 22-ц/784/3038/15 Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

Категорія 39

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Коломієць В.В.

суддів Довжук Т.С., Шолох З.Л.

при секретарі Тищенко Л.С.,

за участю: позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, представника відповідачки ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, треті особи приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_7 державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання недійсним заповіту, визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на ? частку спадкового майна,

В С Т А Н О В И Л А :

29 вересня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсним заповіту, визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на ? частку спадкового майна.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 03 вересня 2011 року померла його та відповідачки мати - ОСОБА_8, після смерті якоївідкрилася спадщина у вигляді: земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,1704 га та 1,4400 га в межах Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, 1/2 частки однокімнатної квартири № 108 за адресою: м. Миколаїв, вул. Казарського, буд. 3-а та житлового будинку по вул. Центральній, 12 в с. Каталине Очаківського району Миколаївської області.

Як вказав позивач, З 2008 року та до смерті матері він проживав з нею та утримував господарство у звязку з її хворобою. У передбачений законом строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертався, так як у нього були відсутні необхідні для цього документи. У 2014 році дізнався що його сестра відповідачка ОСОБА_5 - оформила спадщину на своє імя на підставі посвідченого 18 березня 2011 року приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу ОСОБА_6 заповіту; відповідно до якого їх матір заповіла усе своє майно відповідачці.

За твердженням позивача, ОСОБА_8 була сліпою з 2008 року, а тому посвідчувальний нотаріальний напис на заповіті не відповідає п. 16 Інструкції про вчинення нотаріальних дій, оскільки в ньому зазначено, що заповіт прочитаний заповідачем уголос. Крім того, у нього є сумніви у справжності підпису ОСОБА_8 на заповіті.

Також, як зазначив позивач, у звязку з захворюванням мати приймала ліки, які відносяться до фармакологічних наркотиків, що могло вплинути на її психічний стан на момент підписання заповіту, а тому її волевиявлення при його складанні не було вільним і не відповідало її волі.

Посилаючись на викладене, просив суд визнати недійсним заповіт, складений 18 березня 2011 року від імені ОСОБА_8 та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6; визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 травня 2014 року, видані ОСОБА_9 ОСОБА_7 державною нотаріальною конторою Миколаївської області на імя ОСОБА_5 на земельні ділянки площею6,1704 га та 1,4400 га в межах Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, та визнати за ним право власності на 1/2 частину вищевказаних земельних ділянок.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне зясування судом обставин справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідачки ОСОБА_10 - просить апеляційну скаргу відхилити .

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що 18 березня 2011 року ОСОБА_8 склала заповіт, за яким все належне їй майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, заповіла своїй донці відповідачці ОСОБА_5 Даний заповіт було посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстр. № 2324. В звязку із вадами зору ОСОБА_8 текст заповіту було виконано нотаріусом великим шрифтом (т. 1 а.с. 140).

03 вересня 2011 року ОСОБА_8 померла (т. 1 а.с. 128).

З матеріалів спадкової справи, що була заведена у ОСОБА_9 ОСОБА_7 державній нотаріальній конторі Миколаївської області після смерті ОСОБА_8, вбачається, що у передбачений ч. 1 ст. 1269 ЦК України строк відповідачка ОСОБА_5 звернулась із заявою про прийняття спадщини за заповітом (т. 1 а.с. 127). Позивач ОСОБА_2 у визначений законом строк із заявою про прийняття спадщини не звертався. ОСОБА_9 ОСОБА_7 державної нотаріальної контори Миколаївської області від 8 жовтня 2014 року ОСОБА_2 було розяснено про відсутність підстав для видачі йому свідоцтва про право на спадщину після смерті матері (т. 1 а.с. 232).

ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та є власником ? частки вказаної квартири, проте, з 2009 року та до смерті матері він проживав з нею за адресою: с. Каталине Очаківського району Миколаївської області, вул. Центральна, 10, що підтверджується довідкою Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області № 1084 від 03.12.2012 року (т. 1 а.с. 240). Представник відповідачки не заперечував вказані обставини в суді апеляційної інстанції..

Після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина на наступне майно: земельні ділянки площею6,1704 га та 1,4400 га в межах Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області та ? частина однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1.

На вищевказані земельні ділянки 16 травня 2014 року ОСОБА_9 ОСОБА_7 державною нотаріальною конторою Миколаївської області були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на імя ОСОБА_5 за реєстр. №№ 307, 310 (т.1 а.с. 193,-196).

У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ? частину квартири АДРЕСА_2, відповідачці нотаріусом було відмовлено з посиланням на біржову форму договору купівлі-продажу, на підставі якого належала частина цього нерухомого майна заповідачу (т. 1 а.с. 151).

Із пояснень позивача та його представника в суді апеляційної інстанції вбачається, що підставою для визнання спірного заповіту недійсним є відсутність вільного волевиявлення у ОСОБА_8 на складання такого заповіту. При цьому вони не заперечували, що ОСОБА_8 мала погіршений зір, проте, була спроможна побачити та прочитати заповіт, який було виконано нотаріусом великим шрифтом.

Згідно із ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде установлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Системний аналіз норм ЦК свідчить, що відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК виключно підстави недійсності правочину, визначені у ст. 225, ст. 231 ЦК, зумовлюють те, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним.

Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підстави припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, судом була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза.

Згідно висновку проведеної у справі експертами Миколаївської обласної психіатричної лікарні посмертної судово-психіатричної експертизи, складеному 15 травня 2015 року за № 227, вивчивши надані судом матеріали цивільної справи та медичну документацію, експертами було встановлено, що ОСОБА_8 на час складання спірного заповіту яким-небудь психічним розладом не страждала та могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

При проведенні цього експертного дослідження було встановлено, що ОСОБА_8 на протязі життя на обліку у лікаря-психіатра та врача-нарколога ОЦРБ не перебувала. При проходженні лікування в Миколаївській обласній офтальмологічній лікарні та Миколаївській обласній лікарні в період з червня 2010 року по вересень 2011 року їй лікування сильнодіючими знеболювальними з наркотичною дією лікувальними засобами не проводилось, консультацій лікарів психіатрів не призначалось. Обєктивні дані про наявність у підекспертної психічних захворювань чи психічних розладів на протязі її життя, так як і 18 березня 2011 року відсутні. Відомостей про прийом ОСОБА_8 наркотичних препаратів 18 березня 2011 року немає (т. 2 а.с. 32-37).

Суд дав належну оцінку даному висновку судово-психіатричної експертизи, врахувавши, що він є обґрунтованим, не суперечить іншим матеріалам справи, зокрема, поясненням допитаних судом свідків, і не викликає сумніви в його правильності.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте, із матеріалів справи вбачається, що переконливих належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими ОСОБА_2М, обґрунтовував свої позовні вимоги, позивачем не надано.

За таких обставин, суд обґрунтовано вважав, що позивачем не доведено, що волевиявлення заповідачки не було вільним і не відповідало її волі та заповіт складено під психологічним тиском відповідачки, і що на момент його складення вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам, в тому числі і письмовим, і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог про визнання заповіту недійсним із заявлених ОСОБА_2 підстав.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та є безпідставними.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержано. В межах доводів апеляційної скарги підстав для його скасування або зміни не встановлено.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: В.В. Коломієць

Суддя: З.Л. Шолох

Суддя Т.С. Довжук