Court ruling № 54591397, 24.12.2015, Zaporizhzhia Regional Court of Appeal

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/6909/15 Головуючий у 1 інстанції: Степаненко Ю.А.

Є.У. № 311/917/15-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого Савченко О.В.,

суддів Кочеткової І.В.,

ОСОБА_2,

секретар Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на майно та виселення,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2015 року про закриття провадження у справі,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом, який в ході розгляду справи доповнював і уточнював і просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 30.07.2007 року в розмірі 11317,93 долари США звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 із застосуванням процедури, передбаченої ст.38 Закону України «Про іпотеку», і виселити відповідачів.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2015 року провадження по справі закрито з підстав, передбачених п.2. ч.1 ст.205 ЦПК України.

В апеляційній скарзі про скасування ухвали і повернення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи по суті ПАТ КБ «ПриватБанк» посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у звязку із такими обставинами.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що судовим рішенням від 31 липня 2013 року, яке набрало законної сили, ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено у позові до ОСОБА_5 і ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення, що унеможливлює повторний розгляд спору про той самий предмет між тими самими сторонами і з тих самих підстав, а тому у відповідності до п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов їх при неповному зясуванні фактичних обставин справи.

Встановлено, що 30 липня 2007 року між «ПриватБанком» і ОСОБА_6 був укладений кредитний договір на суму 13200 доларів США з виплатою відсотків у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та щомісяця в період сплати кредиту у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту зі строком повернення до 28 липня 2017 року шляхом сплати щомісячних платежів у сумі 190,62 долари США з 18 по 24 число кожного місяця (а.с.10-15).

З метою забезпечення виконання грошових зобовязань позичальника за кредитним договором 30 липня 2007 року сторони уклали іпотечний договір, за яким відповідачі передали в іпотеку Банку належну їм на праві спільної часткової власності трикімнатну квартиру в місті Дніпрорудне, Василівського району, Запорізької області (а.с. 60-61).

01 листопада 2007 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» уклав з ЗАТ «Акцент-Банк» договір факторингу №1, за яким кредитор за плату відступив права вимоги до боржників, в тому числі і за кредитним вищевказаним договором, про що в той же день направило позичальнику повідомлення про відступлення права вимоги (а.с.36, 62).

На порушення умов кредитного договору позичальник взяті на себе зобовязання зі своєчасного повернення кредиту виконував неналежним чином, з грудня 2009 року почав порушувати графік погашення кредиту, станом на 30 січня 2015 року розмір заборгованості становить 15627,53 долари США (а.с.5-8).

У квітні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позов до позичальника ОСОБА_5 і майнових поручителів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу за кредитним договором і виселення (а.с.159-162).

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 31 липня 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено у позові як неналежному позивачу(а.с.42-44).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до наведеної норми суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Із письмових пояснень представника Банку вбачається, що 25 квітня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» і ПАТ «Акцент-Банк» уклали додаткову угоду №1 до договору факторингу №1 від 01.11.2007 р., якою доповнили його п.п.10-14 новими умовами. За вказаними доповненнями право вимоги за кредитним договором ОСОБА_5 повернулося до ПАТ КБ «ПриватБанк».

На підтвердження цих пояснень Банк надав суду відповідні письмові докази.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції не перевірив, чи являються тотожними підстави позовів, поданих Банком у 2013 і 2015 р.р.

Зясування цієї обставини має суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки пунктом 2 частини першої статті 205 ЦПК України передбачено закриття провадження у справі виключно у випадку тотожності усіх чинників позову: складу сторін, предмета та підстав спору.

За таких обставин оскаржувану ухвалу не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому на підставі ст.ст.311, 312 п.3 ЦПК України вона підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.307,311,312 п.3 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2015 року по цій справі скасувати з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили негайно, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: