Decision № 54586295, 23.12.2015, Commercial Court of Kherson Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 р. Справа № 923/1798/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"

до Приватної фірми "Капітал-Сервіс"

про стягнення 1283812,32 грн,

за участі представників:

позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 (представників за дорученнями),

відповідача ОСОБА_3 (представника за дорученням),

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, спрямованим до відповідача, про стягнення 1283812,32 грн, з яких: 600000 грн основної заборгованості, 358809,58 грн інфляційних, 25002,74 грн річних та 300000 грн штрафу; які обґрунтовує невиконанням відповідачем взятих на себе зобовязань за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 30.07.2013. Зокрема, позивач вказує, що строк повернення позики настав 01.06.2014, але відповідач грошові кошти не повернув.

Відповідачем зазначені вимоги в частині стягнення штрафу не визнаються з посиланням на пропуск позивачем строку позовної давності.

Розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 17 листопада, 1, 15 та 23 грудня 2015 року.

Під час судового розгляду відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до завершення розгляду повязаної з нею іншої справи № 667/9001/15-ц, яка розглядається Комсомольським районним судом м. Херсона, за позовом Приватної фірми «КАПІТАЛ-СЕРВІС» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» та громадянина ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги від 30.07.2013. Це клопотання судом відхилене з тих підстав, що вказана справа хоча і повязана з даною справою, але вона не впливає на результат розгляду цієї справи.

В судовому засіданні 23.12.2015 відповідачем також заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для можливого добровільного врегулювання спору шляхом примирення, проти якого категорично висловився представник позивача, вказавши про відсутність будь-яких перемовин щодо цього, у звязку з чим судом воно відхилене.

Поряд з викладеним судом встановлено, що 30 липня 2013 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» та Приватною фірмою «КАПІТАЛ-СЕРВІС» укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги, за умовами якого позивач зобовязався надати відповідачу на строк до 30 січня 2014 року поворотну фінансову допомогу в розмірі 600000 грн, а останній, в свою чергу, зобовязався повернути отримані кошти. Додатковою угодою № 1 від 28.01.2014 сторонами продовжено строк повернення коштів до 1 червня 2014 року.

На виконання умов договору позивач платіжним дорученням № 027285 від 06.08.2013 перерахував відповідачу обумовлену суму 600000 грн.

В свою чергу, відповідач взяті на себе зобовязання не виконав, запозичені кошти у встановлений строк не повернув, у звязку з чим заборгованість складає 600000 грн.

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір позики. Зокрема, згідно до приписів статті 1046 Цивільного кодексу України за таким договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а останній зобовязується повернути таку ж суму грошових коштів.

Визначаючи строк виконання зобовязання щодо повернення суми позики, суд зазначає, що за частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Несвоєчасне повернення суми позики за договором є порушенням взятих відповідачем на себе зобовязань та положень частини 7 статті 193 Господарського кодексу України, згідно до яких одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Через невиконання грошового зобовязання позивачем нараховані до стягнення з відповідача 358809,58 грн інфляційних та 25002,74 грн річних. Зокрема, згідно з розрахунком позивача нарахування інфляційних та річних ним здійснено за період з 02.06.2014 по 21.10.2015.

Вирішуючи спір в цій частині суд зазначає, що у відповідності до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три проценти річних від простроченої суми.

За змістом пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобовязання, яке виражається в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Така правова позиція підтверджується й практикою Верховного Суду України (постанова від 6 червня 2012 року у справі № 6-49цс12). Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає грошова одиниця України.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних, суд констатує про його помилковість, оскільки сукупний індекс інфляції за період нарахування складає 1,577%, а не 1,598% який взятий для обрахунку позивачем, у звязку з чим правильним розрахунком інфляційні складають 346345,06 грн з розрахунку: 600000 грн (сума заборгованості) х 507 днів (період прострочення з 02.06.2014 по 21.10.2015) х 1,577 % (сукупний індекс інфляції за період прострочення з 02.06.2014 по 21.10.2015) = 346345,06 грн.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення 346345,06 грн інфляційних є правомірними та підлягають задоволенню, а в іншій частині є безпідставними.

Водночас, здійснений позивачем розрахунок річних є правомірним, у звязку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивачем через несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань нарахований штраф у розмірі 300000 грн, який передбачений пунктом 4.2. договору від 30.07.2013, а саме у разі прострочення виконання зобовязань позичальник зобовязується сплатити штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.

Вирішуючи спір в цій частині, суд зазначає, що у випадку порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата штрафних санкцій у відповідності до приписів статті 230 Господарського кодексу України. Так, за цією статтею одним з видів штрафних санкцій є штраф.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Перевіривши розрахунок штрафу, який здійснений позивачем, суд констатує його правомірність, проте з огляду на заяву відповідача щодо застосування строків позовної давності, зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до статті 258 того ж Кодексу для стягнення штрафу встановлений скорочений строк позовної давності в один рік.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 стаття 261 ЦК України). З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою. Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, право позивача вважається порушеним з моменту недотримання відповідачем строку повернення позики, а відтак і початок перебігу позовної давності починається з моменту такого порушення в даному випадку з 02.06.2014.

Поряд з цим, у відповідності до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Безпосередньо з позовом до суду позивач звернувся 26 жовтня 2015 року, що слідує зі штемпеля на поштовому конверті, в якому до Господарського суду Херсонської надійшли позовні матеріали, а тому нарахування штрафу та його стягнення поза межами строку до 2 червня 2015 року виходять за річний строк позовної давності.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення штрафу є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи часткову правомірність позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 14570,22 грн, з розрахунку 75,66% задоволених вимог.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватної фірми «КАПІТАЛ-СЕРВІС» (адреса: 73000 м. Херсон, Миколаївське шосе, 4 км; ідентифікаційний код 24946590) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (адреса: 01032 м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А; ідентифікаційний код 20033533) 600000 грн основної заборгованості, 25002,74 грн річних, 346345,06 грн інфляційних та 14570,22 грн компенсації по сплаті судового збору.

3.В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Повне рішення підписане 23 грудня 2015 року

Суддя М.К. Закурін