Court ruling № 54512545, 16.12.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2015 р. м. Київ К/800/16688/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С.,суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Березівський кар'єр" про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Березівський кар'єр" задоволено: розстрочено виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року у даній справі на 18 місяців з щомісячним погашенням боргу з листопада 2014 року по квітень 2016 року, включно, по 603 грн 13 коп., щомісяця, у квітні 2016 року - 603 грн 22 коп.

Не погоджуючись із рішеннями судів, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати їх та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені заяви.

Заперечень не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Березівський кар'єр" на користь Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області заборгованість в сумі 10 856 грн 43 коп.

На виконання вказаного судового рішення видано виконавчий лист.

10 жовтня 2014 року Товариство з додатковою відповідальністю "Березівський кар'єр" звернулось до суду із заявою, в якій просило розстрочити виконання судового рішення у справі.

Задовольняючи заяву про розстрочення виконання даної постанови суду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що наведені заявником підстави дійсно є обставинами, які ускладнюють виконання судового рішення, а тому заява про розстрочення виконання судового рішення підлягає задоволенню.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів передчасними.

Згідно з ч. 1 ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів спору (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно із частинами третьою і четвертою статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Між тим, судами не з'ясовано наявність інших існуючих рахунків відповідача, крім того, про який вказали в судових рішеннях, та відсутності на них коштів, відповідно, чим порушено вимоги ст. 11 КАС України щодо необхідності з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Окрім того, якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, суд може змінити спосіб виконання рішення і видати виконавчий лист про звернення стягнення на його майно. Також, майно боржника, на яке може бути звернуто стягнення, визначається державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Так, у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно (ч. 1 ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження").

Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не встановив таку обставину, як відсутність майна у боржника, на яке можливо було б звернути стягнення.

Неповнота у встановленні фактичних обставин справи не дає можливості суду касаційної інстанції визначитись в правильності правової позиції оцінки заяви, проведеної судами.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки під час прийняття рішення судами допущені порушення норм процесуального права, що унеможливлюють встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, то скаргу позивача слід задовольнити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області задовольнити частково.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: