Court ruling № 543922, 13.02.2007, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2007№К-14242/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БрайкаА.І. ГолубєвоїГ.К., РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

при секретарі: Міненко О.М.

представники сторін в судове засідання не зявився, про час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВідкритогоакціонерного товариства«Полтавського хлібокомбінату» на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від25.01.2006 посправі№3/137

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Полтавського хлібокомбінату»

до Державної податкової інспекції у м.Полтава

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від19.11.2004 №0005521702/0 яким визначено податкове зобов'язання по сплаті прибуткового податку з громадян на загальну суму11307,75грн. (вт.ч.3769,25грн. - основний платіж та 7538,50грн. штрафні санкції).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від18.11.2005 по справі№3/137 визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від19.11.2004 №0005521702/0 в частині визначення податкового зобовязання зі сплати 3368,20грн. штрафної (фінансової) санкції.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від25.01.2006 рішення Господарського суду Полтавської області від18.11.2005 скасовано, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Позивач (далі-ВАТ) подав касаційну скаргу яка обґрунтована тим, що суд невірно застосував норми матеріального права, зокрема ст.250 Господарського кодексу України так як адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання тільки протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. І тому враховуючи все зазначене в касаційній скарзі, Позивач просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач (далі-ДПІ) надав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що відповідно до ст.238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування адміністративно-господарської санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. А ч.2 ст.241 ГКУ передбачено, що перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

І враховуючи зазначені в запереченні спростування касаційної скарги, посилаючись на п.5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від25.01.2006 залишити без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши позовні вимоги та фактичні обставини справи - суд першої інстанції встановив, що ДПІ провела комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ за період із 01.10.2001 по 31.03.2004 та склала Акт перевірки від17.11.2004 №2817/23-1/00376923, і на підставі якого 19.11.2004 прийнято податкове повідомлення-рішення №0005521702/0, яким визначено суму податкового зобовязання по прибутковому податку на загальну суму 11307,75грн. (в т.ч.3769,25грн. - основний платіж та 7538,50грн. штрафних (фінансових) санкцій)за порушення ст.9, п.2 ст.19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».

Враховуючи вищевикладене, суди визначились з висновком про неправомірність визначення Позивачем середньомісячного сукупного оподатковуваного доходу працівників, які не пропрацювали повний рік, шляхом ділення сукупного річного доходу на 12 місяців замість кількості фактично відпрацьованих місяців. Тобто суди вірно визначились, що після закінчення календарного року перерахунок податку з сукупного річного доходу провадиться за новим місцем роботи (служби, навчання) з урахуванням одержаних доходів і утриманих податків за попереднім місцем роботи. Якщо громадянин з будь-яких підстав не надає довідку форми №3 з попередніх місць роботи, то остаточний річний перерахунок за новим основним місцем роботи провадиться за місяці, які фактично відпрацьовані.

При цьому, задовольняючи позов частково, суд першої інстанції також керувався ст.250 Господарського кодексу України, за якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законами. І на цій підставі зменшив суму штрафних санкцій.

Суд апеляційної інстанції не погодився із зазначеним висновком, оскільки п.5 прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що відповідальність за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також порушення господарських зобовязань застосовується у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями. Господарський кодекс України набрав чинності з 01.01.2004, а тому ст.250 цього Кодексу не може застосовуватись щодо порушень, вчинених у 2002-2003 роках. Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення, зазначені в абз.1 цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

Таким чином, апеляційний господарський суд не погодився з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що застосування до Позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за неправильне утримання прибуткового податку з річного сукупного доходу працівників при проведенні перерахунку за 2002 рік є поза межами строку, встановленого ст.250 Господарського кодексу України, оскільки зазначена стаття не встановлює і не змінює розмір відповідальності, а лише стосується строків її застосування.

Із зазначеним обґрунтуванням рішення суду апеляційної інстанції колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується повністю. При цьому доводи ДПІ, викладені в касаційній скарзі спростовуються наступним:

пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що податковий орган має право самостійно визначати суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених даним Законом, не пізніше 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання декларації, а у разі, коли така податкова декларація була подана пізніше за днем її фактичного подання.

А відповідно до п.1.2 ст.1 вищезазначеного Закону визначено, що податкове зобов'язання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів (податків, зборів. обовязкових платежів, неподаткових доходів, штрафних (фінансових) санкцій) у порядку та строки, визначені даним Законом або іншими законами України.

Отже, податковий орган має право визначити суму податкового зобовязання, в тому числі штрафних (фінансових) санкцій, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання декларації.

Таким чином обґрунтовано встановлено судом апеляційної інстанції, що Позивач неправомірно розрахував сукупний річний дохід, і тому ДПІ правомірно визначено суму податкового зобовязання по прибутковому податку.

Відповідно аналізуючи наведені норми права, які спростовують доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування норм матеріального права, встановлено, що суд апеляційної інстанцій правильно дослідив обставини справи та виніс постанову з дотриманням норм матеріального і процесуального права, яка не підлягає скасуванню, відповідно касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Полтавського хлібокомбінату» залишити без задоволення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від25.01.2006 посправі№3/137 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В.Карась

Судді А.І.Брайко

Г.К.Голубєва

А.О.Рибченко

М.О.Федоров