Court ruling № 543310, 27.02.2007, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27.02.2007№К-6937/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),  

БрайкаА.І.  ГолубєвоїГ.К., РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

при секретарі: Міненко О.М.

за участі представників:

позивача: ВівсяникаА.М. та відповідача: ЛотосЮ.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Солом’янському районі м.Києва на рішення Господарського суду м.Києва від03.03.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від07.06.2005 посправі№29/478

за позовом         Товариства з обмеженою відповідальністю «Астіка»

до                        Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м.Києва

про             визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від01.08.2003№0001192301/0.

Рішенням Господарського суду м.Києва від03.03.2005, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від07.06.2005 по справі№29/478 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Відповідач (далі-ДПІ) подав касаційну скаргу яка обґрунтована тим, що суд невірно застосував норми матеріального права, зокрема що при її прийнятті порушені норми матеріального права, а саме: п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», і на цій підставі просить судові рішення скасувати.

Позивач (далі-ТОВ) заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судами - ДПІ провела перевірку з питань обчислення сум ПДВ ТОВ за період із 01.01.2003 по 01.04.2003 та склала Акт перевірки від31.07.2003 №098/23-1111/25271355, і на підставі якого 01.08.2003 прийнято податкове повідомлення-рішення №0001192301/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі56280грн. (46900грн. основного платежу та 9380грн. штрафних (фінансових) санкцій) за порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». В Акті зазначено про відсутність Позивача за юридичною адресою, у зв’язку із чим на запит ДПІ не було отримано необхідні для перевірки документи. І тому на думку ДПІ дані про валові витрати, які задекларовані в декларації з податку на прибуток за Іквартал2003року первинними документами підтверджені не були.

При цьому згідно декларації з податку на прибуток за Іквартал2003року сума валових витрат Позивача склала146600грн. І перевіряючи відповідність вказаної декларації фактичним господарським операціям ТОВ, судами було досліджено наявні в матеріалах справи копії накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень, що підтвердили витрати Позивача, пов’язані із придбанням товарів (робіт, послуг) за перевіряємий період і встановлено їх відповідність ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також суди, посилаючись на наказ ДПА України від17.02.2001 №110, яким затверджена Інструкція про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби», встановили, що в Акті перевірки не викладені чітко зміст правопорушень та не досліджений рух коштів на банківському рахунку Позивач за перевіряємий період.

І на противагу заперечень Скаржника, судами встановлено, що Позивачем правомірно віднесені суми витрат за господарськими операціями в перевіряємий період до валових витрат, а тому висновок Акту перевірки щодо заниження Позивачем податку у Ікварталі2003року на 46900грн. судами визнано неправомірним, оскільки спростовано матеріалами справи, а незнаходження Позивача за юридичною адресою не є підставою згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для зменшення валових витрат.

Враховуючи вищевикладене, посилаючись на норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та «Про оподаткування прибутку підприємств» суди обґрунтовано визначились з висновком про правомірність дій Позивача при розрахунку власних податкових зобов’язань. І вірно визначились, що встановлені в Акті перевірки порушення Відповідача про те, що Позивачем порушені вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (а саме занижено податкове зобов'язання на суму сумі56280грн.) і на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення - є невірними, а тому до Позивача не може бути застосована відповідальність за відсутності порушення.

Відповідно аналізуючи наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які спростовують доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування норм матеріального права, встановлено, що суди попередніх інстанцій правильно дослідили обставини справи та винесли рішення і постанову з дотриманням норм матеріального і процесуального права, які не підлягають скасуванню.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м.Києва залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м.Києва від03.03.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від07.06.2005 посправі№29/478 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                             О.В.Карась

Судді                                                                  А.І.Брайко

                                                                  Г.К.Голубєва

                                                                  А.О.Рибченко

                                                                  М.О.Федоров