Court ruling № 54226736, 08.12.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

08 грудня 2015 року м. Київ К/800/51359/15

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги Військової частини А4009 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А4009 про зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність військової частини А4009 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 добових витрат на відрядження. Зобов'язано військову частину А4009 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 добові витрати на відрядження за 228 діб, а саме за період з 26.12.2014р. 10.08.2015р.

Судами встановлено, що капітан ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині А4009 з 22.07.2002р., що підтверджується довідкою ВЧ А4009 від 02.09.2015р. №569. Відповідно до наказу від 26.12.2014р. №283 капітан ОСОБА_1 - заступник начальника штабу з мобілізаційної роботи вибув у відрядження на 30 діб з 26.12.2014р. по 24.01.2015р. у розпорядження командира військової частини А4152 с.Нова Любомирка Рівненської області з метою виконання заходів бойової підготовки в навчальних підрозділах. В подальшому, відрядження продовжувалося кожен раз на 1 місяць, що відповідає вимогам Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.08.2011р. №530, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.09.2011р. №1115/19853 (далі - Інструкція №530).

Факт перебування позивача у відрядженні з 26.12.2014р. по 10.08.2015р. у військовій частині А4152 підтверджується довідкою від 02.09.2015р. №570; витягами з наказів командира військової частини А4009 (по стройовій частині) від 26.12.2014р. №283, від 26.01.2015р. №19, від 23.02.2015р. №41, від 26.03.2015р. №66, від 10.08.2015р. №164; завіреною т.в.о начальника штабу ВЧ А4009 копією посвідчення про відрядження від 26.12.2014р. №599, копією книги обліку тимчасово відсутнього і тимчасово прибулого до військової частини особового складу військової частини А4009.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач має право на компенсацію добових витрат на відрядження, оскільки з метою своєчасного формування навчальних батальйонів відповідно до телеграми командувача військ оперативного командування "Північ" від 25.12.2014р. № 186/5/1/1004 перебував у відрядженні в розпорядженні командира військової частини А4152 с. Нова Любомирка Рівненської області протягом 228 діб з 26.12.2014р. по 10.08.2015р. з подальшим допущенням до тимчасового виконання обов'язків за посадами у цій частині. Отже, зазначений випадок не підпадає під дію пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р. № 1153/2008, який передбачає випадки зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців, та пункту 1.25 Інструкції №530, згідно з якою військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), оплата добових за період в розпорядженні не проводиться. Посвідчення про відрядження від 26.12.2014 №599 оформлене згідно з вимогами законодавства, а зазначення в ньому вищевказаного строку відрядження (з 26.12.2014р. по 10.08.2015р.) жодним чином не свідчить про порушення порядку його оформлення.

У касаційній скарзі Військова частина А4009, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що позивач перебував у розпорядженні командира військової частини А4152 та права на отримання добових не має, оскільки спосіб проходження військової служби для позивача визначено розпорядженням командувача військ оперативного командування, яке не оскаржене у встановленому законом порядку та не скасоване, а тому є чинним і обов'язковим до виконання.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини А4009 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А4009 про зобов'язання вчинити дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак