Court ruling № 541817, 18.12.2006, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2006 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

головуючого Сіроша М.В.

суддів Гордійчук М.П.

Леонтович К.Г.

Харченка В.В.

Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому розгляді

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Косівському районі Івано-Франківської області

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 березня 2005 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вебер» до Державної податкової інспекції у Косівському районі Івано-Франківської області про визнання недійсними податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИЛА :

У серпні 2004 року ТОВ «Вебер» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Косівському районі Івано-Франківської області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0001362301/0 від 16 липня 2004 року та податкового повідомлення рішення № 0001372301/0 від 16 липня 2004 року.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2004 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 березня 2005 року, позов ТОВ «Вебер» задоволено.

Визнано недійсними податкові повідомлення рішення ДПІ у Косівському районі Івано-Франківської області від 16 липня 2004 року № 0001362301/0 та № 0001372301/0.

Стягнуто з ДПІ у Косівському районі Івано-Франківської області на користь ТОВ «Вебер» 170 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

В касаційній скарзі ДПІ у Косівському районі Івано-Франківської області, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 березня 2005 року і прийняти нове рішення.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України Сіроша М.В., перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ДПІ у Косівському районі Івано-Франківської області було проведено планову документальну перевірку ТОВ «Вебер» щодо дотримання вимог чинного податкового та валютного законодавства, за результатами якої складено акт № 51/23-1/31010333 від 15 липня 2004 року.

На підставі цього акту перевірки ДПІ у Косівському районі Івано-Франківської області винесла податкове повідомлення - рішення № 0001362301/0 від 16 липня 2004 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 28622, 00 грн., та податкове повідомлення рішення № 0001372301/0 від 16 липня 2004 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток, у тому числі 5550, 00 грн. основного платежу та 1941, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанції на підставі наступного.

Відповідно до п. 17.2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Згідно з вимогами вищезазначеного Закону, станом на 18 липня 2003 року позивачем було подано уточнюючу декларацію за травень 2003 року, якою збільшено податковий кредит в сумі 1460, 00 грн., а станом на 20 серпня 2003 року уточнюючу декларацію за червень 2003 року на суму 7797, 00 грн.

При цьому суди правомірно взяли до уваги пояснення позивача про те, що уточнюючі декларації за травень та червень 2003 року не відображені в попередньому акті № 9/26-20 від 29 березня 2003 року, оскільки попередня перевірка проводилась ДПІ у Косівському районі Івано-Франківської області по червень 2003 року включно, а уточнюючи декларації були подані в липні та серпні 2003 року.

Крім того, в грудні 2003 року позивачем було придбано жерстяні банки у ТОВ «Тотал Торг центр», що підтверджується податковою накладною № 243 від 02 грудня 2003 року на суму 62215, 78 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 10369, 00 грн., та податковою накладною № 251 від 05 грудня 2003 року на суму 39264, 59 грн., в тому числі податок на додану вартість 6544, 00 грн. Сплачені суми податку на додану вартість за вказаними операціями були віднесені до податкового кредиту.

Згідно з п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене, факт правомірного віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, сплачених за придбання жерстяних банок, підтверджується податковими накладними № 243 від 02 грудня 2003 року та № 251 від 05 грудня 2003 року.

Також підтверджується віднесення до складу податкового кредиту в листопаді 2003 року сума податку на додану вартість, зазначена в податковій накладній № 181 від 14 травня 2003 року в розмірі 2384, 96 грн., враховуючи те, що позивач цю податкову накладну отримав у жовтні 2003 року і тому відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ним було включено суму податку на додану вартість в розмірі 2384, 96 грн. до складу податкового кредиту в листопаді 2003 року. Сума податку на додану вартість, в розмірі 65, 00 грн., яка була включена позивачем до податкового кредиту в грудні 2003 року, також підтверджується належними документами.

Суди також дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність донарахування податку на прибуток в сумі 7491, 00 грн., оскільки згідно податкової звітності за 9 місяців 2003 року валові витрати підприємства становлять 653, 5 тис. грн., в тому числі за 3 кв. 2003 року 276,3 грн., в тому числі по статтях витрат:

стр. 04.1 витрати на придбання товарів 270,2 тис. грн..;

стр. 04.3 витрати на оплату праці 1,1 тис. грн..;

стр. 04.12 - інші витрати 5,0 тис. грн., згідно бухгалтерських документів 4811, 5 грн.

Всього витрати за 3 кв. становлять 276366, 74 грн.

Згідно податкової звітності за 2003 рік, валові витрати позивача становлять 820, 2 тис. грн., в тому числі за 4 кв. 2003 року 166, 8 грн., в тому числі по статтях витрат:

стр. 04.1 витрати на придбання товарів 164, 4 тис. грн.;

стр. 04.3 витрати на оплату праці 0,5 тис. грн.;

стр. 04.12 інші витрати 1,9 тис. грн., по бухгалтерських документах витрати становлять 3835, 76 грн., з них послуги банку 2781, 76 грн. і інші 1054, 00 грн.

Всього витрати за 4 кв. становлять 169709, 95 грн.

Отже, фактичні витрати за 2003 рік на 2,9 тис. грн. більше за дані відображені в декларації, що свідчить про відсутність правопорушень зазначених в акті перевірки.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Косівському районі Івано-Франківської області відхилити, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 березня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно

Головуючий: Сірош М.В.