Decision № 54079409, 07.12.2015, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.11.15р. Справа № 904/5767/15

Судова колегія господарського суду Дніпропетровської області у складі: головуючий суддя Новікова Р.Г., судді: Загинайко Т.В., Мельниченко І.Ф. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської міської ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС-1" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

За участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору:

Третя особа-1: Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

Третя особа-2: Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення 141753грн.78коп.

за зустрічним позовом Комунального підприємства "Жилсервіс-1" Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ

до Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору про постачання теплової енергії №866 від 06.09.2012р.

Представники:

Від позивача (за первісним позовом): ОСОБА_2 дов. №б/н від 30.10.2015р.

Від відповідача (за первісним позовом): ОСОБА_3, дов. №б/н від 04.06.2015р.

Від третьої особи-1: не з`явився

Від третьої особи-2: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ звернулось до Комунального підприємства «Жилсервіс-1» Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 83372грн.21коп., 3% річних в розмірі 2621грн.74коп., суми інфляційної складової в розмірі 39055грн.23коп., пені в розмірі 9512грн.93коп., штрафу в розмірі 7191грн.67коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем положень договору про постачання теплової енергії №866 від 06.09.2012р. щодо оплати отриманої теплової енергії за період жовтень 2012р.-квітень 2015р.; рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2013р. у справі №904/8385/13, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.09.2014р. у справі №904/8385/13; акти здачі-приймання теплової енергії та рахунки; службові записки контролера про причини відмови відповідача від підпису актів здачі-приймання теплової енергії; розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію.

Позивач зазначає, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2013р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.09.2014р. у справі №904/8385/13, були задоволені позовні вимоги Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ до Комунального підприємства «Жилсервіс-1» Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ. Визнано договір між сторонами про постачання теплової енергії №866 від 06.09.2012р. з додатками №1-3 укладеним в редакції позивача.

Відповідно до пункту 6.9 цього договору остаточний розрахунок відповідач здійснює до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Протягом опалювальних сезонів 2012-2015р.р. позивач поставив відповідачу теплову енергію на суму 83372грн.21коп., яка не сплачена відповідачем в повному обсязі.

На підставі пункту 9.4.4 договору про постачання теплової енергії №866 від 06.09.2012р. позивач наполягає на стягненні з відповідача пені в розмірі 9512грн.93коп., нарахованої за порушення грошових зобовязань жовтня 2014р. квітня 2015р. за загальний період 20.11.2014р. 20.06.2015р.

Посилаючись на пункт 9.4.5 договору про постачання теплової енергії №866 від 06.09.2012р. позивач просить стягнути штраф в розмірі 7191грн.67коп. за відмову відповідача від виконання зобовязання, передбаченого пунктом 4.2.18 договору (здійснення звіряння взаєморозрахунків на кінець/початок опалювального сезону).

На підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 2621грн.74коп. за період 20.11.2012р. - 22.06.2015р., суми інфляційної складової в розмірі 39055грн.23коп. за період жовтень 2012р. - травень 2015р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2015р. було порушено провадження у справі та призначено судове засідання. В судовому засіданні від 21.07.2015р. було проголошено перерву до 04.08.2015р.

У відзиві від 03.08.2015р. відповідач не погодився із заявленими вимогами та вказав на їх необґрунтованість, з огляду на наступне:

- відповідач не користувався тепловою енергією та не міг бути споживачем послуг позивача. Відповідач зазначає, що у його господарському віданні та на балансі не знаходяться та ніколи не знаходились нежитлові приміщення за адресами - вул. Робоча, буд.73, бл.4; вул. Робоча, буд. 91; вул. Уральська, буд. 17. Обладнання Комунального підприємства «Жилсервіс-1» не приєднано в цих приміщеннях до внутрішньо будинкових систем централізованого опалення.

Посилаючись на довідки Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради №12/3-652 від 23.07.2015р. та КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» №1461 від 20.07.2015р., відповідач зазначає, що нежитлове приміщення загальною площею 170,17кв.м (вул. Робоча, буд.73. бл.4, перший поверх) та нежитлове приміщення загальною площею 199,3кв.м (вул. Робоча, буд.91, підвал) знаходяться в комунальній власності та перебувають на балансі КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю». Підвальне приміщення площею 400кв.м в буд.17 по вул. Уральська обліковується на балансі КП «Теплоенерго».

- позивач не надав доказів того, що приміщення обладнані системою теплоспоживання, невідємною від централізованої системи опалення. Відсутні докази приєднання вказаних позивачем приміщень до теплових мереж позивача саме відповідачем та наявності точки розподілу на тепловій мережі позивача, в якій здійснюється продаж позивачем відповідачеві теплової енергії. Позивачем не доведена технічна можливість отримання послуг теплопостачання відповідачем.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2015р. в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору були залучені Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради та Комунальне підприємство «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю».

04.08.2015р. на адресу суду надійшов зустрічний позов Комунального підприємства «Жилсервіс 1» Дніпропетровської міської ради про визнання недійсним договору про постачання теплової енергії №866 від 06.09.2012р. з додатками №1-3.

В обґрунтування заявлених вимог позивач за зустрічним позовом посилається на недійсність договору внаслідок помилки заявника щодо істотних умов договору; пояснювальну записку інженера ОСОБА_4 від 28.07.2015р.; рішення Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011р. «Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради» (із змінами, внесеними рішенням №53/17 від 30.11.2011р.); акти приймання-передачі основних засобів; авізо №150, №151, №152, №154, №182, №183, №184, №368 від 30.12.2011р.; довідки Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради №12/3-652 від 23.07.2015р. та КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» №1461 від 20.07.2015р.

КП «Жилсервіс-1» зазначає, що звертаючись до КП «Теплоенерго» з листами №824 від 20.08.2012р. та №1651 від 16.11.2012р., помилялось відносно того, що підприємство є балансоутримувачем нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та зобовязано укласти договір про постачання теплової енергії.

Відповідно до пункту 1.1 рішення Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011р. «Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради» (із змінами, внесеними рішенням №53/17 від 30.11.2011р.) КЖЕП «Південне» передало на баланс КП «Жилсервіс-1» житлові будинки за винятком нежилих приміщень в житлових будинках, призначених для торгівельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, які не входять до житлового фонду та передаються на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю».

Згідно актів приймання-передачі основних засобів та авізо №150, №151, №152, №154, №182, №183, №184, №368 від 30.12.2011р. приміщення в будинках №73 та №91 по вул. Робочій були передані з балансу КЖЕП «Південне» на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю».

Посилаючись на статтю 229 Цивільного кодексу України, КП «Жилсервіс-1» просить визнати недійсним договір про постачання теплової енергії №866 від 06.09.2012р. з додатками №1-3.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2015р. зустрічна позовна заява була прийнята до розгляду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2015р. справу №904/5767/15 було прийнято до провадження у колегіальному складі та призначене судове засідання на 24.09.2015р.

До початку судового засідання на адресу суду надійшли пояснення №373-ю від 22.09.2015р. від позивача (за первісним позовом), у яких останній зазначає, що приміщення загальною площею 400кв.м знаходиться на балансі у Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ОСОБА_1, але є не приміщенням в дев`ятиповерховому будинку, а окремою будівлею (ТРП-23), яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Уральська, б.17 поруч з дев`ятиповерховим будинком, який знаходиться за цією ж адресою.

27.10.2015р. на адресу суду надійшла заява №3529 від 27.10.2015р. про відмову від первісного позову, підписана директором КП «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради, в якій останній просить суд прийняти відмову від позову та припинити провадження у справі №904/5767/15, зустрічний позов КП «Жилсервіс 1» Дніпропетровської міської ради до КП «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради про визнання недійсним договору про постачання теплової енергії розглянути та вирішити на розсуд суду та здійснювати розгляд справи №904/5767/15 без участі представника КП «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради.

У письмових поясненнях КП «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради №3733 від 10.11.2015р. було вказано про помилковість раніше поданої заяви №3529 від 27.10.2015р. про відмову від первісного позову. Суд прийняв вказані пояснення до уваги.

У письмових поясненнях КП «Жилсервіс-1» Дніпропетровської міської ради від 10.11.2015р. наведені аргументи щодо тотожності приміщень, визначених у довідках Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради №12/3-652 від 23.07.2015р. та КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» №1461 від 20.07.2015р., та приміщень, перелічених в договорі про постачання теплової енергії №866 від 06.09.2012р.:

- з урахуванням експлікації внутрішніх приміщень до житлового будинку (форма №6-а) за адресою: вул. Робоча, буд.73, бл.4, яка є додатком до інвентарної справи, та вищезгаданих довідок, нежитлове приміщення площею 134,5м2, зазначене у довідках третіх осіб, може бути тотожнім приміщенню 133,1м2 за договором;

- відповідно до відомості внутрішніх обмірів та підрахунків площ приміщень (форма №5), яка є додатком до інвентарної справи житлового будинку №91 по вул. Робочій та вищезгаданих довідок, нежитлове приміщення площею 127,7м2 може бути тотожнім приміщенням площею 100м2 та 18,9м2, перелічених в довідках;

- відповідно до експлікації внутрішніх площ до плану будівництва (форма №6-б), яка є додатком до інвентарної справи, нежитлове приміщення площею 100,8м2 в підвалі будинку 17 по вул. Уральській може бути тотожнім приміщенню площею 106,8м2, зазначеному в довідках.

Також відповідач зазначив. що фактично підприємство знаходиться та знаходилось за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Театральна, 5. На підтвердження цього надав до суду договір оренди нерухомого майна №99-ДКП/14 від 16.05.2014р.; витяг з акту перевірки ДПІ в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області №391/04-66-22-01/32350283 від 18.05.2015р.; протокол обшуку від 02.09.2015р.; звіти з праці за січень-листопад 2014р., січень-грудень 2014р., січень 2015р., січень-лютий 2015р., січень-березень 2015р., січень-квітень 2015р.

Представник третіх осіб в судовому засіданні від 24.11.2015р. пояснив суду, що КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» та Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ не видавались відповідачу довідки, в яких містилась інформація щодо приміщення 106,8м2 в будинку 17 по вул. Уральській.

У поясненнях, наданих до суду 27.11.2015р., позивач виклав новий розрахунок сум інфляційної складової, 3% річних та пені. При цьому, розмір позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України не змінювався.

Заслухавши доводи сторін та третіх осіб, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією сторін та третіх осіб, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2013р. у справі №904/8358/13, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2014р. у справі №904/8385/13, були задоволені позовні вимоги Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради до Комунального підприємства «Жилсервіс-1» Дніпропетровської міської ради. Визнано укладеним на умовах позивача договір про постачання теплової енергії №866 від 06.09.2012р. з додатками №1-3 (далі договір №866 від 06.09.2012р.)

За цим договором Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради (далі - теплопостачальне підприємство) бере на себе зобов'язання виробляти та постачати, а Комунальне підприємство «Жилсервіс-1» Дніпропетровської міської ради споживачу теплову енергію (далі споживач) зобов'язується одержати теплову енергію та сплатити теплопостачальному підприємству її вартість, за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах передбаченими цим договором.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як було встановлено судом при розгляді справи №904/8358/13, 20.08.2012р. Комунальне підприємство «Жилсервіс-1» звернулося до Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради з листом №824 про укладення договорів на постачання теплової енергії на обєкти: вул. Робоча, 73, бл.4 контора КП «Жилсервіс-1» перший поверх; вул. Робоча, 91, майстерня ПУ-1 підвал; вул. Уральська, 17, майстерня ПУ-2 підвал; вул. Будівельників, 14А, майстерня ПУ 4 підвал.

27.09.2012р. Комунальним підприємством «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради листом направило на адресу Комунального підприємства «Жилсервіс-1» два екземпляри проекту договору №866 від 06.09.2012р. про постачання теплової енергії.

Листом №118 від 14.01.2013р. позивачем було вдруге надіслано два екземпляри проекту договору №866 від 06.09.2012р., підписаних директором та скріплених печаткою позивача. Однак, відповідач не повернув позивачу надісланий проект договору, заяву на відключення від теплопостачання також не подавав. Тому КП "Теплоенерго" звернулось до суду з відповідним позовом.

В пунктах 3.1, 3.2, 3.9 договору №866 від 06.09.2012р. визначено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах визначених додатком №1 договору для задоволення потреб опалення - в опалювальний період (175 діб); вентиляції - в опалювального період (175 діб); гарячого водопостачання - протягом року (350 діб); технологічних потреб відповідно з виробничою програмою споживача.

Обсяг теплової енергії для потреб визначений додатком №1, визначається розрахунковим способом з використанням «Норм та вказівок» та є динамічною величиною, яка змінюється під впливом температурних показників та інших суттєвих факторів, які сторони в момент укладення договору не в змозі передбачити. Розрахунок обсягу та вартості теплової енергії наведено у додатку №1, який є невідємною частиною договору.

Зміна обсягів теплової енергії, визначених додатком №1, здійснюється на підставі письмового звернення споживача, при наданні останнім документального підтвердження необхідності таких змін, та оформлюється додаткової угодою. Докази наявності таких звернень споживача протягом спірного періоду в матеріалах справи відсутні.

Згідно додатку 1 договору, визнаного укладеним в редакції позивача за рішенням суду, обєктами теплопостачання були:

- нежитлове приміщення (контора) площею 133,1м2 в будинку №73, блок 4 по вулиці Робочій,

- нежитлове приміщення (майстерня) площею 127,7м2 в будинку №91 по вулиці Робочій,

- нежитлове приміщення (майстерня) площею 100,8м2 в будинку №17 по вулиці Уральська.

Згідно розділу 6 договору №866 від 06.09.2012р. облік спожитої теплової енергії споживачем здійснюється на межі продажу, яка є межею балансової належності (додаток №2 договору) на підставі показників комерційних приладів обліку.

В разі відсутності у споживача комерційних приладів обліку теплової енергії обсяг спожитої теплової енергії розраховується у відповідності до теплового навантаження (визначеного додатком №1 договору) з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості діб роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Пунктом 6.2. згаданого договору визначено, що облік споживання теплової енергії споживачем здійснюється розрахунковим способом за адресою: вул. Робоча, буд.73; вул. Робоча, буд.91; вул. Уральська, буд. 17.

Згідно пункту 6.7 договору розрахунковим періодом є календарний місяць, за результатами якого підписується акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період (в 2-х примірниках), за формою визначеною сторонами в додатку №3 договору. Підписаний акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, або його відсутність в порядку п.п. 4.2.2, 6.10 договору, є підтвердженням відсутності претензій з боку споживача в частині фактично отриманої кількості теплової енергії.

Як вбачається з наданих позивачем документів (акти використання теплової енергії за спірні опалювальні періоди, акти здачі-приймання теплової енергії за договором №866 від 06.09.2012р., рахунки) загальна кількість наданої теплової енергії до будинку визначалась за допомогою встановлених теплолічильників. В подальшому, вираховувався обсяг наданої теплової енергії споживачу. На підставі отриманих даних, в рахунках за спірні опалювальні періоди визначалась кількість теплової енергії щодо кожного з обєктів теплопостачання за договором №866 від 06.09.2012р.

В розділі 4 договору №866 від 06.09.2012р. наведений перелік обовязків споживача, у тому числі, щодо розрахунків за отриману теплову енергію

Згідно пункту 4.2.2 вказаного договору споживач теплової енергії зобов'язується до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, отримати від теплопостачального підприємства рахунок разом з актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та розглянувши останній, не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, підписати та направити поштою (або іншим засобом) один екземпляр на адресу теплопостачального підприємства.

Таким чином, на споживача покладений договором обовязок отримувати від теплопостачального підприємства рахунок разом з актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період. Докази виконання належним чином відповідачем такого обовязку в матеріалах справи відсутні.

В матеріалах справи наявні службові записки контролера абонвідділу КП «Теплоенерго» ОСОБА_5 від 07.02.2014р., від 14.04.2014р., від 05.05.2014р., від 24.11.2014р., від 24.12.2014р., від 21.01.2015р., від 19.02.2015р., від 12.03.2015р., від 16.04.2015р., від 12.05.2015р. про відмову відповідача отримувати акти та рахунки.

В разі не згоди з зазначеним в акті здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, визначеним теплопостачальним підприємством обсягом поставленої теплової енергії, споживач зобовязаний надати на адресу теплопостачального підприємства мотивоване заперечення (з контрразрахунком спожитої теплової енергії, або з відповідним актом, про встановлення факту, складеного за участю теплопостачального підприємства) в письмовому вигляді протягом 5 (пяти) календарних днів з моменту одержання акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період.

Протягом спірного періоду відповідач не надавав на адресу позивача свої заперечення з приводу відомостей, викладених в актах та рахунках.

Згідно з пунктом 6.9 договору №866 від 06.09.2012р. споживач здійснює кінцевий розрахунок за спожиту теплову енергію до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.

Пунктом 4.2.6 договору №866 від 06.09.2012р. на споживача покладений обовязок письмово сповіщати теплопостачальне підприємство про зміну власного найменування, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів тощо, а також про зміну користувачів приміщень та теплових мереж споживача (субспоживачів) не пізніше 5 робочих днів з моменту настання зазначених подій.

Докази направлення відповідачем на адресу позивача листів-повідомлень з приводу обставин, перелічених в цьому пункті, зокрема, про зміну користувачів приміщень та теплових мереж споживача, в матеріалах справи відсутні.

В пункті 11.1 договору №866 від 06.09.2012р. встановлено, що цей договір набуває юридичної сили з моменту його підписання та діє до 06.09.2015р. Датою підписання цього договору вважається дата, зазначена у правому верхньому куті першої сторінки цього договору.

Позивач наполягає на стягненні з відповідача заборгованості з оплати отриманої теплової енергії згідно договору про постачання теплової енергії №866 від 06.09.2012р. в розмірі 83372грн.21коп. за загальний період жовтень 2012р. квітень 2015р.

Відповідач, в свою чергу, за зазначає, що не є балансоутримувачем перелічених в договорі приміщень та помилився щодо їх балансової належності при ініціюванні укладання договору про постачання теплової енергії. Тому просить визнати договір №866 від 06.09.2012р. недійсним на підставі статті 229 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, рішеннями Дніпропетровської міської ради №42/61 від 06.10.2010р. та №12/62 від 22.10.2010р. були внесені зміни до рішення Дніпропетровської міської ради «Про передачу на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» обєктів нерухомого майна» №52/52 від 02.12.2009р.

Згідно додатків до вказаних рішень Дніпропетровської міської ради №42/61 від 06.10.2010р. та №12/62 від 22.10.2010р. в переліку обєктів нерухомого майна, що передається на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» обєктів нерухомого майна», серед інших, були зазначені:

- в будинку №91 по вул. Робочій - приміщення площею 38,5м2 (підвал), приміщення площею 18,9м2 (підвал), приміщення площею 100,7м2 (підвал), приміщення площею 41м2 (підвал);

- в будинку №73 блок 4 по вул. Робочій приміщення площею 11,8м2 (1поверх).

Згідно пунктів 1 1.2 рішення Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011р. було проведено реорганізацію комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради шляхом передачі з їх балансу на баланс комунальним житлово-експлуатаційним підприємствам, підпорядкованим Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради житлові будинки (перелічені в додатку 1-7), за винятком нежилих приміщень в жилих будинках, призначених для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, які не входять до житлового фонду та передаються на баланс Комунальному підприємству «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради (додаток 8).

Цим рішенням також визначено, що не підлягають передачі на баланс Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та таке інше) в жилих будинках.

Згідно з додатком №8 до рішення Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011р. внаслідок реорганізації КЖЕП «Південне» на баланс Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради передавались нежитлові приміщення в будинку 73 на першому поверсі по вулиці Робоча площами 11,8м2, 12,37м2, 11,5м2, 134,5м2, 138м2.

На виконання вказаного рішення були складені відповідні акти приймання-передачі (внутрішнього приміщення) основних засобів, затверджені 30.12.2011р., та оформлені авізо №150, №151, №152, №154, згідно яких обєкти основних засобів (нежитлові приміщення в будинку 73 на першому поверсі по вулиці Робоча площами 11,8м2 блок 4, 12,37м2 блок 2, 11,5м2 блок 2, 134,5м2 блок 4) здані КЖЕП «Південне» та прийняті КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради

Згідно з актами приймання-передачі (внутрішнього приміщення) основних засобів, затвердженими 30.12.2011р., та оформлені авізо №182, №183, №184, №368, обєкти основних засобів (нежитлові приміщення в підвалі будинку №91 по вулиці Робоча площами 38,5м2, 41м2, 100,7м2, 18,9м2) здані КЖЕП «Південне» та прийняті КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради.

Рішенням Дніпропетровської міської ради №53/17 від 30.11.2011р. були внесені зміни до рішення Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011р. шляхом викладення додатків 2, 5, 7 в новій редакції (додатки 1, 2, 3).

Згідно з додатком 3 до рішення Дніпропетровської міської ради №53/17 від 30.11.2011р. на баланс КП «Жилсервіс-1» від КЖЕП «Південне», зокрема, були передані жилі будинки №73 та №91 по вулиці Робочій, жилий будинок №17 по вулиці Уральська.

На виконання вимог суду треті особи надали до суду копії договорів оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, згідно яких:

- нежитлове приміщення загальною площею 11,8м2, розташоване за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, буд.73, блок 4 на першому поверсі 16-ти поверхового будинку було передане за актами приймання-передачі від 22.09.2011р., від 27.10.2014р. в користування Фізичній особі підприємцю ОСОБА_6 на підставі договорів №259-ДКП/11 від 22.09.2011р. та №336-ДКП/14 від 27.10.2014р.

Строк дії договору №259-ДКП/11 від 22.09.2011р. з 22.09.2011р. по 07.09.2014р., договору №336-ДКП/14 від 27.10.2014р. з 27.10.2014р. по 13.10.2017р. відповідно.

- нежитлове приміщення загальною площею 134,5м2, розташоване за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, буд.73, блок 4 на першому поверсі 16-ти поверхового будинку було передане за актами приймання-передачі від 06.07.2011р., від 18.06.2014р. в користування ТОВ «Київська Русь» на підставі договорів №123-ДКП/11 від 06.07.2011р. та №174-ДКП/14 від 18.06.2014р.

Строк дії договору №123-ДКП/11 від 06.07.2011р. з 06.07.2011р. по 22.06.2014р. включно, договору №174-ДКП/14 від 18.06.2014р. з 18.06.2014р. по 04.06.2017р. відповідно.

- нежитлове приміщення загальною площею 18,9м2, розташоване за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, буд.91 в підвалі 4-поверхового будинку було передане за актом приймання-передачі від 02.11.2009р. в користування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 на підставі договору №236УКВ/09 від 02.11.2009р. Строк дії договору №236УКВ/09 від 02.11.2009р. з 02.11.2009р. по 19.10.2012р.

Згідно з поясненнями третіх осіб, дія договору №236УКВ/09 від 02.11.2009р. не продовжувалась. Інші договори про передачу в користування нежитлових приміщень, розташованих в будинках №91 та №73 блок 4 по вул. Робочій, переданих на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради, відсутні.

Стаття 229 Цивільного кодексу України визначає, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р., споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Закон України «Про теплопостачання» №2633-IV від 02.06.2005р. визначає, що споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Тобто, зазначеною нормою визначено, що теплова енергія, як товар, не використовується для її безпосереднього споживання споживачами комунальних послуг, а визначає перелік саме господарських і технологічних потреб де її застосування можливе, а саме: для опалення (послуг з централізованого опалення), підігріву питної води (послуг централізованого постачання гарячої води), інших господарських і технологічних потреб (використання, наприклад, у промисловому виробництві).

Також, статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що місцева (розподільча) теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача. Тобто, зазначеною нормою визначена ще одна обовязкова ознака споживача теплової енергії, а саме: споживачем теплової енергії може буди особа, теплоспоживче обладнання якого (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування, тощо) через тепловий ввод приєднане, або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

Враховуючи зазначене вище, до споживачів теплової енергії відносяться, зокрема, власники/балансоутримувачі/управителі будинків (споруд), будинки яких приєднані до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

Направляючи на адресу Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ пропозицію про укладення договору про постачання теплової енергії на обєкти (нежитлове приміщення (контора) площею 133,1м2 в будинку №73, блок 4 по вулиці Робочій, нежитлове приміщення (майстерня) площею 127,7м2 в будинку №91 по вулиці Робочій, нежитлове приміщення (майстерня) площею 100,8м2 в будинку №17 по вулиці Уральська), Комунальне підприємство «Жилсервіс-1» Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ вважало, що є балансоутримувачем вказаних обєктів.

Згідно з наявними документами балансоутримувачем спірних приміщень в будинку №73, блок 4 та в будинку №91 по вулиці Робочій з 2011р. є КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради.

Крім того, нежитлове приміщення загальною площею 134,5м2, розташоване за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, буд.73, блок 4 на першому поверсі 16-ти поверхового будинку було передане за актами приймання-передачі від 06.07.2011р., від 18.06.2014р. в користування ТОВ «Київська Русь» на підставі договорів №123-ДКП/11 від 06.07.2011р. та №174-ДКП/14 від 18.06.2014р.

З сукупності наведених обставин вбачається, що ініціюючи укладення договору з позивачем, відповідач дійсно помилявся щодо обставин, які мають істотне значення (щодо балансової належності нежитлового приміщення (контора) площею 133,1м2 в будинку №73, блок 4 по вулиці Робочій та нежитлового приміщення (майстерня) площею 127,7м2 в будинку №91 по вулиці Робочій).

Згідно з частиною третьою статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то зобов'язання припиняються на майбутнє.

Якщо господарське зобов'язання припиняється лише на майбутнє, у відповідних випадках і неможливості повернення одержаного за зобов'язанням у натурі правові наслідки такої недійсності визначаються відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України та частини другої статті 208 Господарського кодексу України.

Згідно статті 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до статті 208 Господарського кодексу України у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Враховуючи викладене, наявні правові підстави для визнання недійсним на майбутнє договір про постачання теплової енергії №866 від 06.09.2012р. в частині зазначення в пункті 6.2 договору, в додатку №1 та додатку №2 до договору адрес обєктів теплопостачання споживача: нежитлове приміщення (контора) площею 133,1м2 в будинку №73, блок 4 по вулиці Робочій та нежитлове приміщення (майстерня) площею 127,7м2 в будинку №91 по вулиці Робочій, які враховувались при розрахунку теплового навантаження в опалювальному періоді та розрахунку теплового навантаження на гаряче водопостачання.

Разом з тим, Комунальне підприємство «Жилсервіс-1» Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ не довело належними та допустимими доказами наявність помилки щодо включення до обєктів теплопостачання за договором нежитлового приміщення площею 100,8м2 в будинку №17 по вулиці Уральська. Тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відносно позовних вимог Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ про стягнення за суми боргу в розмірі 83372грн.21коп., 3% річних в розмірі 2621грн.74коп., суми інфляційної складової в розмірі 39055грн.23коп., пені в розмірі 9512грн.93коп., штрафу в розмірі 7191грн.67коп. суд зазначає наступне.

В якості доказів використання відповідачем нежитлового приміщення (майстерня) площею 127,7м2 в будинку №91 по вулиці Робочій, до матеріалів справи позивачем додані акт обстеження підвального приміщення в будинку №91 по вул. Робоча від 26.10.2015р., складений працівниками КП «Теплоенерго», пояснювальна записка на імя керівника КП «Теплоенерго» від начальника АДС ОСОБА_8 від 22.10.2015р. (колишнього керівника виробничої ділянки №3 в КП «Жилсервіс-1»).

З наведених документів вбачається, що відповідачем використовувалось вказане приміщення в якості майстерні, для зберігання ремонтних матеріалів та приладів. Приміщення має централізоване опалення.

Також слід зазначити, що саме відповідач був ініціатором укладення договору про постачання теплової енергії та самостійно визначив нежитлові приміщення, які виступатимуть обєктами теплопостачання. Тобто ним було враховано наявність всіх необхідних умов для постачання теплової енергії до вказаних нежитлових приміщень. Протягом спірних опалювальних періодів відповідач не повідомляв позивача про зміну технічної можливості отримання послуг теплопостачання до спірних приміщень в будинку в будинку №91 по вулиці Робочій та в будинку №17 по вул. Уральська. Належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень щодо неотримання теплової енергії до цих приміщень відповідачем не надано. Тому суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність в приміщеннях системи теплоспоживання, невідємної від централізованої системи опалення, недоведеність технічної можливості отримання послуг теплопостачання відповідачем.

З огляду на приписи статей 216 Цивільного кодексу України, статті 208 Господарського кодексу України, положення договору №866 від 06.09.2012р. та зміст актів використання теплової енергії за спірні опалювальні періоди, актів здачі-приймання теплової енергії за договором №866 від 06.09.2012р., рахунків, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення суми боргу за надану теплову енергію до нежитлового приміщення в будинку №91 по вул. Робочій за періоди жовтень 2012р.-квітень 2013р., жовтень 2013р. грудень2013р. та лютий 2014р.-квітень 2014р., жовтень 2014р.-квітень 2015р. в розмірі 25338грн.89коп.

Як зазначалось раніше, згідно з пунктом 6.9 договору №866 від 06.09.2012р. споживач здійснює кінцевий розрахунок за спожиту теплову енергію до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобовязання, доказів припинення відповідних зобовязань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи викладене, суд також задовольняє позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 22355грн.40коп. за періоди жовтень 2012р.-квітень 2013р., жовтень 2013р. грудень2013р. та лютий 2014р.-квітень 2014р., жовтень 2014р.-квітень 2015р. за надану теплову енергію до нежитлового приміщення в будинку №17 по вул. Уральська.

Позовні вимоги про стягнення сум боргу за надану теплову енергію за січень 2014р. в розмірі 3683грн.58коп. суд залишає без розгляду, оскільки позивачем не надано до матеріалів справи відповідних доказів на підтвердження правомірності вказаної суми (відповідний акт здачі-приймання теплової енергії за договором №866 від 06.09.2012р., рахунок з розшифровкою обсягів теплової енергії по кожному з приміщень). Без цих документів неможливо визначити кількість та вартість наданої теплової енергії по кожному з приміщень окремо.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу за періоди жовтень 2012р.-квітень 2013р., жовтень 2013р. - квітень 2014р., жовтень 2014р.-квітень 2015р. в розмірі 31994грн.34коп. (83372грн.21коп.- 3683грн.58коп.- 22355грн.40коп.- 25338грн.89коп.=31994грн.34коп.) за надану теплову енергію до нежитлового приміщення в будинку №73, блок 4 по вул. Робочій. В матеріалах справи наявні докази того, що вказане приміщення на підставі договорів оренди протягом спірних періодів використовувала інша юридична особа.

Посилаючись на пункт 9.4.5 договору про постачання теплової енергії №866 від 06.09.2012р. позивач просить стягнути штраф в розмірі 7191грн.67коп. за відмову відповідача від виконання зобовязання, передбаченого пунктом 4.2.18 договору (здійснення звіряння взаєморозрахунків на кінець/початок опалювального сезону). Суд відмовляє в задоволенні цих вимог через недоведеність позивачем належними та допустимими доказами порушення відповідачем зобовязань з проведення звіряння взаєморозрахунків на кінець/початок опалювального сезону.

На підставі пункту 9.4.4 договору про постачання теплової енергії №866 від 06.09.2012р. позивач наполягає на стягненні з відповідача пені в розмірі 9512грн.93коп., нарахованої за порушення грошових зобовязань жовтня 2014р. квітня 2015р. за загальний період 20.11.2014р. 20.06.2015р.

На підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 2621грн.74коп. за період 20.11.2012р. - 22.06.2015р., суми інфляційної складової в розмірі 39055грн.23коп. за період жовтень 2012р. - травень 2015р.

Як вбачається з наданих розрахунків, позивач нараховував вказані суми за порушення відповідачем обовязку сплатити вартість теплової енергії, наданої до всіх трьох нежитлових приміщень.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов про наявність підстав для стягнення пені, нарахованої за загальний період 21.11.2014р.-22.06.2015р. за порушення зобовязання з оплати вартості теплової енергії, наданої до приміщення в будинку №17 по вул. Уральська. Належний розмір пені в даному випадку дорівнюватиме 2494грн.16коп. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 7018грн.77коп. слід відмовити.

Суми інфляційної складової та 3% річних судом також перераховані, з огляду на наявність підстав для застосування статті 625 Цивільного кодексу України лише щодо несплати суми боргу в розмірі 22355грн.40коп., яка виникла за періоди жовтень 2012р.-квітень 2013р., жовтень 2013р. грудень2013р. та лютий 2014р.-квітень 2014р., жовтень 2014р.-квітень 2015р., за надану теплову енергію до нежитлового приміщення в будинку №17 по вул. Уральська. В даному випадку, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення суми інфляційної складової в розмірі 9346грн.25коп. за загальний період грудень 2012р.-червень 2015р., 3%річних в розмірі 602грн.33коп. за загальний період 21.11.2012р.-22.06.2015р.

Суд також залишає без розгляду позовні вимоги про стягнення суми інфляційної складової в розмірі 2736грн.90коп. за період 21.02.2014р.-22.06.2015р., 3% річних в розмірі 147грн.44коп. за період 21.02.2014р.-22.06.2015р., нараховані за несплату суми боргу за січень 2014р. в розмірі 3683грн.58коп.

В задоволенні вимог про стягнення суми інфляційної складової в розмірі 26972грн.08коп. (39055грн.23коп.- 9346грн.25коп.- 2736грн.90коп.=26972грн.08коп.) та 3% річних в розмірі 1871грн.97коп. (2621грн.74коп.- 602грн.33коп.- 147грн.44коп.= 1871грн.97коп.) слід відмовити.

Витрати зі сплати судового збору понесені Комунальним підприємством «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ підлягають розподілу пропорційно задоволених вимог.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, спір про визнання недійсним договору про постачання теплової енергії №866 від 06.09.2012р. виник внаслідок саме дій Комунального підприємства «Жилсервіс-1» Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ. Тому суд покладає витрати в цій частині на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 35, 36, 38, 49, 81, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ до Комунального підприємства «Жилсервіс-1» Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ та Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» м. Дніпропетровськ про стягнення суми боргу в розмірі 83372грн.21коп., 3% річних в розмірі 2621грн.74коп., суми інфляційної складової в розмірі 39055грн.23коп., пені в розмірі 9512грн.93коп., штрафу в розмірі 7191грн.67коп. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Жилсервіс-1» Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ (ідентифікаційний код: 32350283; місцезнаходження: 49008, м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, буд. 73, блок 4) на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ (ідентифікаційний код: 32688148; місцезнаходження: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Погребняка, буд. 7) суму боргу в розмірі 47694грн.29коп., суму інфляційної складової в розмірі 9346грн.25коп., суму пені в розмірі 2494грн.16коп., 3% річних в розмірі 602грн.33коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1202грн.74коп.

Залишити без розгляду позовні вимоги про стягнення суми боргу за січень 2014р. в розмірі 3683грн.58коп., суми інфляційної складової в розмірі 2736грн.90коп. за період 21.02.2014р.-22.06.2015р., 3% річних в розмірі 147грн.44коп. за період 21.02.2014р.-22.06.2015р.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

Зустрічний позов Комунального підприємства «Жилсервіс-1» Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ до Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ про визнання недійсним договору про постачання теплової енергії №866 від 06.09.2012р. задовольнити частково.

Визнати недійсним на майбутнє договір про постачання теплової енергії №866 від 06.09.2012р. в частині зазначення в пункті 6.2 договору, в додатку №1 та додатку №2 до договору адрес обєктів теплопостачання споживача: нежитлове приміщення (контора) площею 133,1м2 в будинку №73, блок 4 по вулиці Робочій та нежитлове приміщення (майстерня) площею 127,7м2 в будинку №91 по вулиці Робочій, які враховувались при розрахунку теплового навантаження в опалювальному періоді та розрахунку теплового навантаження на гаряче водопостачання.

В судовому засіданні від 30.11.2015р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 07.12.2015р.

Головуючий колегії, суддя ОСОБА_1

Суддя Т.В. Загинайко

Суддя І.Ф. Мельниченко