№ 54024467, 04.12.2015, Kyiv Regional Court of Appeal

Справа № 355/1716/15-п Головуючий у І інстанції Литвиненко О.Л.Провадження № 33/780/803/15 Доповідач у 2 інстанції ГриненкоКатегорія 147 04.12.2015

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 грудня 2015 року суддя Апеляційного суду Київської області Гриненко О.І., розглянувши з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Баришівського районного суду Київської області від 27 жовтня 2015 року, винесену відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, студента, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Баришівського районного суду Київської області від 27 жовтня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень, зі стягненням судового збору на користь держави.

Згідно з постановою суду, ОСОБА_1 17 жовтня 2015 року о 21 годині 30 хвилин керував автомобілем НОМЕР_1 по вул. Леніна в с. Семенівка, Баришівського району, Київської області, у стані алкогольного спяніння, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Баришівського районного суду Київської області від 27 жовтня 2015 року змінити в частині накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, застосувавши до нього заходи впливу, передбачені ст.24-1 КУпАП, як до особи, що вчинила правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років. На обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції при накладенні на нього адміністративного стягнення в повній мірі не дотримався вимог, передбачених ст. 33 КУпАП. Зокрема, на переконання апелянта, суддею місцевого суду не враховано його щире розкаяння у вчиненні адміністративного правопорушення, матеріальний стан, а також ту обставину, що правопорушення вчинено ним у неповнолітньому віці. На думку апелянта, зазначені обставини давали суду всі підстави для застосування щодо нього одного із заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП.

Переглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, заслухавши його пояснення, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За наслідками перевірки рішення судді місцевого суду в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення судом було заслухано пояснення самого ОСОБА_1, який повністю визнав свою вину у скоєному правопорушенні, належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, зокрема, дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 2), довідку за результатами освідування ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння технічним засобом (а.с. 1), яким суд першої інстанції дав належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Висновок суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП знайшов своє підтвердження і в ході апеляційного перегляду справи. Всепереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції при накладенні стягнення за вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушеня, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, повністю дотримався вимог ст. 33 КУпАП щодо загальних засад накладення адміністративних стягнень. Зокрема, як вбачається з оскаржуваної постанови, судом було враховано характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1, зокрема ту обставину, що він є неповнолітнім, ступінь вини ОСОБА_1, його щире розкаяння та майновий стан, і накладено стягнення в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст.130 КУпАП.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги і ту обставину, що адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху ОСОБА_1 скоїв при відсутності права керування транспортними засобами взагалі, що значно підвищує небезпеку вчиненого адміністративного правопорушення. За таких обставин вид та розмір адміністративного стягнення, накладеного на ОСОБА_1, повністю відповідає характеру скоєного ним правопорушення. Крім того, слід зазначити, що застосування заходів впливу до особи , що вчинила адміністративне правопорушення у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років, передбачених ст. 24-1 КУпАП є правом суду, а не його обов'язком.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено.

З урахуванням вищезазначеного, вважаю, що постанова Баришівського районного суду Київської області від 27 жовтня 2015 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Баришівського районного суду Київської області від 27 жовтня 2015 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.І. Гриненко