Court ruling № 53970902, 25.11.2015, Odesa Administrative Court of Appeal

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

25 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3388/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Осіпова Ю.В.,

суддів Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Баштанська обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Баштанської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

07.11.2014р. ФОП ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Баштанської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області, в якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.09.2014р. №448/1700, яким за ФОП ОСОБА_1 визначено суму грошового зобовязання по ПДВ за основним платежем у розмірі 72142,48 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 18035,67 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка зазначила, що спірне рішення податкового органу є протиправним, оскільки воно не ґрунтується на нормах діючого законодавства, а тому, підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.03.2015р. адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Баштанської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 25.09.2014 р. № 448/1700.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник Баштанської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області 22.05.2015р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.03.2015р. та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

12.10.2015р. до суду апеляційної інстанції від представника відповідача (апелянта) через канцелярію надійшла заява-клопотання про закриття провадження у даній справі в зв'язку із припиненням (ліквідацією) підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, та дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заяви про закриття провадження у справі, а також перевіривши судове рішення щодо правильності застосування судом 1-ї інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а провадження у справі підлягає закриттю, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ФОП ОСОБА_1 05.02.1999р. була зареєстрована Казанківською РДА, з 08.02.1999р. знаходиться на податковому обліку в Казанківському відділенні Баштанської ОДПІ, з 12.02.1999р. та на момент спірних правовідносин була платником ПДВ та власником АЗС у смт. Казанка.

У вересні 2014р. співробітниками ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1, за результатами якої складено акт від 12.09.2014р. №415/17-00/НОМЕР_1, яким встановлено порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.п.198.1-198.3 ст.198, п.п.201.4,201.10 ст.200 ПК України та безпідставно завищено податковий кредит з ПДВ в наслідок безтоварних операцій.

На підставі вказаного акту перевірки, уповноваженою особою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.09.2014р. №448/1700, яким позивачу визначено суму грошового зобовязання по ПДВ за основним платежем у розмірі 72142,48 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 18035,67 грн.

Не погоджуюсь з зазначеним рішенням податкового органу, позивач оскаржив його до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно з неправомірності спірного рішення відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, цілком погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як слідує з п.20.1.4. ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Так, за приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до вимог п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.4. ст.198 ПКУ, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника

Згідно п.198.6. цієї ж статті ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визнання правочинів безтоварними відповідач вказав акти зустрічних звірок контрагентів позивача - ТОВ «Константа-Імпекс» і ТОВ «Нафто-Сервіс плюс», якими не підтверджено здійснення перевіряємих господарських операцій.

Так, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, 02.04.2013р. та 16.01.2013р. між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та ТОВ «Нафто-Сервіс плюс» і ТОВ «Константа-Імпекс» (Продавці) відповідно, було укладено договори купівлі-продажу нафтопродуктів №04-55Н та №01-09К, згідно до умов яких, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити нафтопродукти, відповідно до умов Договору й Додатків до нього.

На підтвердження реального виконання сторонами цих договорів купівлі-продажу позивач надав до суду 1-ї інстанції належним чином оформлені видаткові, товарно-транспортні і податкові накладні, рахунки-фактури та банківські платіжні доручення.

При дослідженні вищевказаних доказів судами обох інстанцій не було встановлено жодного факту, який би свідчив про те, що зміст цих правочинів між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Нафто-Сервіс плюс» і ТОВ «Константа-Імпекс», які в судовому порядку не визнані недійсними, не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання договорів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до аналогічного, як і суд 1-ї інстанції, висновку про те, що відповідачем було необгрунтовано збільшено ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з «Нафто-Сервіс плюс» і ТОВ «Константа-Імпекс» за перевіряємий період, в звязку із чим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення Баштанської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 25.09.2014р. №448/1700 дійсно підлягає скасуванню.

Також, судова колегія приймає до уваги та вважає за необхідне наголосити на тому, що згідно з вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України), а відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має виключно індивідуальний характер. Тобто, якщо контрагент позивача або його контрагенти у 2-й чи 3-й ланках ланцюга, не виконали своїх податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Разом з цим, при прийнятті остаточного рішення по цій справі, колегія суддів приймає до уваги те, що позивач - ФОП ОСОБА_1 (ідент.код 2513006000500523), на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, а саме, ще з 29.12.2014р. припинила свою підприємницьку діяльність, що підтверджується наданим до суду представником відповідача витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Як слідує зі змісту приписів п.5 ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі у разі ліквідації (припинення) підприємства, яке було стороною у справі.

А згідно з вимогами ч.2 ст.203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Таким чином, з врахуванням вищезазначеного, судова колегія, відповідно до ст.203 КАС України, вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду 1-ї інстанції визнати нечинною та, відповідно, закрити провадження у даній справі на підставі п.5 ч.1 ст. 157 КАС України.

Керуючись ст.ст.157,195,197,198,203,205,206,254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Баштанської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 березня 2012 року - визнати нечинною.

Провадження у справі за адміністративним позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Баштанської обєднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.2014р. №448/1700 - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

ОСОБА_2