Court ruling № 53947788, 26.11.2015, Odesa Administrative Court of Appeal

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 520/17676/14-а

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Калашнікова О.І. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Вербицької Н.В.,

ОСОБА_1,

за участю: секретар судового засідання Курманова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на постанову Київського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про накладання штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, в якому позивач просила суд: визнати неправомірними дії головного державного виконавця Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3 по винесенню постанови № В-4/190 від 18.07.2012 року про накладення штрафу в розмірі 170 грн. за невиконання без поважних причин рішення суду і скасувати зазначену постанову.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2015 року вказаний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, 18.07.2012 року відповідачем було прийнято постанову № В-4/190 про накладення на позивача штрафу у розмірі 170 грн.

Підставою для прийняття вказаної постанови стало невиконання позивачем рішення суду у справі № 2-2736/10.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача позивач звернулась до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заявленого позову з огляду на викладене.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 статті 25 «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово. Суд може визнати стягнення виконавчого збору необґрунтованим, якщо встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення не узгоджувався зі строками, встановленими Законом України «Про виконавче провадження», і був нереальним.

Аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що державним виконавцем може бути винесено постанову про накладення штрафу виключно у разі невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Судовим рішенням у справі № 2-2736/10 зобовязано позивача перенести огорожу на межі земельних ділянок № 18 і 19 по вул. Фонтанська дорога в м. Одесі в сторону ділянки ОСОБА_2 на ширину 1,02 м довжиною 10,35 м.

Разом з тим, з наявних в матеріалах справи письмових висновків (технічних звітів) ПП «Фірми «Меридіан-Р» та інституту «Укргеоінформ», вбачається, що позивач не виконувала вказане рішення суду з поважних причин.

Так, у зазначених технічних звітах вказано на розбіжності в лінійних розмірах меж, що робить неможливим виконання судового рішення.

Тобто, вказаним підтверджується, що станом на момент прийняття оскаржуваної постанови про накладення на позивача штрафу рішення суду виконати не було можливим.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що 18.07.2012 року державний виконавець безпідставно застосував до позивача відповідальність, передбачену ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на постанову Київського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2015 року залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про накладання штрафу залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: С.Д. Домусчі