Court ruling № 53947765, 23.11.2015, Kharkiv Administrative Court of Appeal

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2015 р.Справа № 820/7383/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бартош Н.С. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2015р. по справі № 820/7383/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна"

до Дергачівської об`єднаної державної податкової інспекціє Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

21 липня 2015 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діпнет Україна» (далі позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Дергачівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 24.06.2015 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 300 906,00 грн., з яких основним платежем 200 604,00 грн. та за штрафними санкціями 100 302,00 грн., що прийняте Дергачівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області на підставі Акту від 12.06.2015 року №705/20-11-22-02/38278035; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 10.07.2015 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 339 516,00 грн., з яких основним платежем 226 344,00 грн. та за штрафними санкціями 113 172,00 грн., що прийняте Дергачівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області на підставі Акту від 03.07.2015 року №761/20-11-22-02/38278035; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діпнет Україна» судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2015 року позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Дергачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № НОМЕР_1 від 24.06.2015 року та № НОМЕР_2 від 10.07.2015 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діпнет Україна» судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Відповідач, не погодившись з судовим рішення подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне дослідження судом першої інстанції доказів і встановлення обставин справи, та неправильне застосування норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача, на підставі наказу від 27.05.2015року № 155, 05.06.2015 року була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Оранж-М», ТОВ «СК-У», ТОВ «Торг Груп», ТОВ «Харбізнес ЛТД» за період лютий 2014 року у сумі 200 604, 00 грн.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, що вказує на завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Оранж-М», ТОВ «СК-У», ТОВ «Торг Груп», ТОВ «Харбізнес ЛТД» за період лютий 2014 року.

За результатами перевірки був складений Акт від 12.06.2015 року № 705/20-11-22-02/38278035, на підставі якого було винесено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 24.06.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 300 906,00 грн., з яких основним платежем 200 604,00 грн. та за штрафними санкціями 100 302,00 грн.

Також, відповідачем, на підставі направлення від 25.06.2015 року № 155, у період з 25.06.2015 року по 02.07.2015 року проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Діпнет Україна" з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Будіс Плюс», ТОВ «Техно-Промкомплекс», ТОВ «Сибінвест-Україна», ТОВ «КМ Дісті», за результатами чого складено акт перевірки від 03.07.2015 року № 761/20-11-22-02/38278035.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.п. 198.1, 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, що вказує на завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Будіс Плюс» за березень 2014 року в сумі 62 285, 29 грн, ТОВ «Техно-Промкомплекс» за лютий 2015 року на суму 134 099, 35 грн, ТОВ «Сибінвест-Україна» за лютий 2015 року на суму 29 959, 13 грн.

За результатами перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 10.07.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 339 516,00 грн., з яких основним платежем 226 344,00 грн. та за штрафними санкціями 113 172,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що реальний характер господарських взаемовідносин між позивачем та контрагентами підтрведжуеться наявними у справі доказами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 201.1 статті 201 ПК України,говорить,що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податковим органом ставиться до вини позивачу відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «Оранж-М», ТОВ «СК-У», ТОВ «Торг Груп», ТОВ «Харбізнес ЛТД», що відбувались за період лютий 2014 року та правильності формування податку на додану вартість у розмірі 200 604, 00 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач в ході своєї господарської діяльності мав взаємовідносини з ТОВ «Оранж-М», ТОВ «СК-У», ТОВ «Торг Груп», ТОВ «Харбізнес ЛТД», з якими укладені аналогічні договори купівлі-продажу №77, від 08.01.2014 року, №220 від 25.11.2013 року, №212 від 03.02.2014 року, №21 від 02.12.2013 року, відповідно, до яких Продавець зобовязується передати у власність Покупцеві продукцію, а Покупець зобовязується прийняти Товар від Продавця та оплатити його вартість на умовах, в установлених Договорах.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: видаткові накладні № 0212/01 від 12.02.2014 року, № 0203/01 від 03.02.2014 року, № 0219/02 від 19.02.2014 року, № 0204/01 від 04.02.2014 року, №0206/01 від 06.02.2014 року, № 0207/03 від 07.02.2014 року, № 0227/01 від 27.02.2014 року, № 214/02 від 14.02.2014 року ; ТТН № 0212/01 від 12.02.2014 року, №1021/04 від 21.10.2014 року, №0219/02 від 19.02.2014 року, № 0204/1 від 04.02.2014 року; податкові накладні №2 від 12.02.2014 року, №1 від 03.02.2014 року, №31 від 19.02.2014 року, №27 від 04.02.2014 року, №28 від 06.02.2014 року, №29 від 07.02.2014 року, №23 від 27.02.2014 року, №8 від 04.02.2014 року, №13 від 14.02.2014 року; платіжні доручення № 1976 від 18.08.2014 року, №1527 від 07.03.2014 року, № 2141 від 22.10.2014 року, № 2005 від 26.08.2014 року, № 2020 від 01.09.2014 року.

Також, податковим органом ставиться під сумнів реальність господарських відносин, у звязку з відсутністю реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Будіс Плюс» за березень 2014 року на суму 62 285, 29 грн, ТОВ «Техно-Промкомплекс» за лютий 2015 року на суму 134 099, 35 грн, ТОВ «Сибінвест-Україна» за лютий 2015 року на суму 29 959, 13 грн.

Як вбачається із матеріалів справи в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини ТОВ «Будіс Плюс», ТОВ «Техно-Промкомплекс» , ТОВ «Сибінвест-Україна», з якими укладено аналогічні договори купівлі-продажу № 37 від 10.03.2014 року, № 6 від 09.01.2015 року, № 17 від 16.02.2015 року.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на підтвердження виконання вимог договорів купівлі-продажу позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: видаткові накладні № 71 від 04.03.2014 року, № 130 від 06.03.2014 року, № 330 від 14.03.2014року, № 481 від 20.03.2014 року, № 634 від 26.03.2014 року, № 704 від 28.03.2014 року, № 761 від 31.03.2014 року, №24/02 від 24.02.2015 року, №16/02 від 16.02.2015 року, №12/02 від 12.02.2015 року, № 09/02 від 09.02.2015 року, № 04/02 від 04.02.2015 року, № 0218/4 від 18.02.2015 року; ТТН № 130 від 06.03.2014 року, № 481 від 20.03.2014 року, № 634 від 26.03.2014 року, № 704 від 28.03.2014 року № 761 від 31.03.2014 року, № 2402/02 від 24.02.2015 року, № 1602/02 від 16.02.2015 року, № 1202/01 від 12.02.2015 року, № 0902/01 від 09.02.2015 року, №0402/014 від 04.02.2015 року, № 0218/04 від 18.02.2015 року; податкові накладні № 71 від 04.03.2014 року, № 130 від 06.03.2014 року, № 330 від 14.03.2014 року, № 481 від 20.03.2014 року, № 634 від 26.03.2014 року, № 704 від 28.03.2014 року, № 761 від 31.03.2014 року, №69 від 18.02.2015 року; платіжні доручення № 1587 від 01.04.2014 року, №1595 від 03.04.2014 року, №1616 від 09.04.2014 року, №1640 від 18.04.2014 року, № 2423 від 09.02.2015 року, № 2432 від 13.02.2015 року, № 2448 від 19.02.2015 року, № 2624 від 01.04.2015 року.

Щодо господарських відносин позивача та ТОВ «КМ Дісті», то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем надано до матеріалів справи відповідні видаткові та податкові накладні, платіжні доручення та рахунки-фактури, де вказується специфікація продукції, що не заперечувалось податковим органом під час проведення перевірки (а.с. 78-79), що і є підтвердженням реального здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України.

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З приводу посилань апеляційної скарги на те, що під час перевірки позивачем не надані документи, які підтверджують надання транспортних послуг з навантаження та перевезення вантажу «ТОВ Будіс Плюс», ТОВ «Техно-Промкомплекс», ТОВ «Сибінвест-Україна», то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дія наказу Міністерства транспорту України та Державного комітету статистики України № 228/253 від 07.08.96 р. "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи" зупинена публікацією в "Урядовому кур'єрі" від 07.03.2000 р. № 43 Державним комітетом України з питань регуляторної реформи та підприємництва відповідно до Указу Президента України від 03.02.98 р. № 79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності". Відновлення дії зазначеної Інструкції можливе лише у разі внесення змін, зазначених у рішенні Держпідприємництва від 16.10.98 р. № 17-02/10 "Про необхідність усунення порушень вимог Указу Президента України від 03.02.98 р. № 79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності" Мінтрансом України та Держкомстатом України". Тобто, дія нормативного акта, що регулює порядок застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи зупинена, тому застосування ТТН в будь-якому вигляді не є обов'язковим.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім цього, колегія суддів зауважує на тому, що акти перевірок не містять посилань на вказані в апеляційній скарзі недоліки складання бухгалтерських документів, та їх відсутності або ненадання для перевірки.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано;не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції зроблені висновки, які відповідають всім обставинам справи, тому судове рішення не підлягає скасування, а апеляційна скарга задоволенню.

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дергачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2015р. по справі № 820/7383/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_1Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3

Повний текст ухвали виготовлений 30.11.2015 р.