Court ruling № 53863563, 26.11.2015, Lviv Administrative Court of Appeal

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року Справа № 876/8683/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

представника відповідача Мандзирохи А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.07.2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Світ» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2015 року ТзОВ «Топ Світ» звернулося з позовом до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.03.2015 року №0004991501.

Позивач посилався на те, що у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки, на підставі якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки згідно п. 3 Прикінцевих положень Закону від 28.12.2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюється виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або вимогами кримінального процесуального кодексу України.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27.07.2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.03.2015 року №0004991501.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, подавши на неї апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що вимоги п. 3 Прикінцевих положень Закону від 28.12.2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» щодо заборони проводити перевірки, не поширюється на проведення камеральної перевірки, оскільки під час такої проводиться перевірка даних відображених у деклараціях, а не діяльності суб'єкта господарювання.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який апеляційну скаргу підтримав, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

У справі встановлено, що 09 лютого 2015 року Луцькою ОДПІ проведено камеральну перевірку позивача з питань повноти нарахування податку на додану вартість за червень 2014 року, за результатом якої складений акт від 09 лютого 2015 року №359/15-01/32313299.

Актом перевірки зафіксовано порушення підприємством пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за червень 2014 року на 1 795 200,00 грн. Цей висновок інспекція мотивувала тим, що підприємство не провело умовний продаж товарів і необоротних активів, витрати на придбання яких раніше були включені до складу податкового кредиту.

На підставі акту перевірки податковим органом було винесене податкове повідомлення-рішення від 02 березня 2015 року №0004991501, яким нарахований податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 1 795 200,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 448 800,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у податкового органу були відсутні підстави для проведення перевірки, тому і результати такої є протиправними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та надаючи правову оцінку вказаним відносинам враховує наступне.

У пункті 3 Розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно з п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

З наведеного видно, що законодавець встановив заборону на проведення органами ДФС України будь-яких перевірок суб'єктів господарювання у 2015 та 2016 роках за попередній рік.

З матеріалів справи видно, що Луцька ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області 09 лютого 2015 року провела камеральну перевірку позивача як підприємства з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік щодо дотримання повноти нарахування податку на додану вартість за червень 2014 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем перевірка проведена з порушенням вимог п. 3 Розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», тому винесене за результатом такої перевірки податкове повідомлення-рішення від 02 березня 2015 року №0004991501 також є протиправним.

Правова позиція, відповідно до якої у разі незаконності перевірки незаконним є і прийняте за її результатом рішення контролюючого органу, була висловлена Верховним судом України у постанові від 27 січня 2015 року №21-425а14 (реєстраційний номер в ЄДРСР 43075087), яка в силу вимог статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна враховуватися судами.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.07.2015 року у справі №803/1414/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М.Старунський