№ 53740909, 09.11.2015, Luhansk District Administrative Court

10.2.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 листопада 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1035/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шембелян В.С.,

за участі секретаря Олійник О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Сєвєродонецького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг в розмірі 5817,92 грн.,

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2015 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Сєвєродонецького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг в розмірі 5817,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що актом розслідування страхових випадків встановлено, що ОСОБА_1 під час перебування на обліку в Сєвєродонецькому міському центрі зайнятості виконував роботи за договором підряду № 622 від 10.01.2014 по 31.01.2014 і отримав дохід в сумі 1155,00 грн. У звязку з цим, центром зайнятості було видано наказ № 161 від 16.12.2014 про повернення відповідачем одержаних ним коштів у сумі 12635,79 грн. На підставі заяви про сплату боргу частками фактично відповідач здійснював оплати, але не щомісячно і в сумі меншій ніж зазначено в заяві. Станом на 25.08.2015 за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у сумі 5817,92 грн.

В ході судового розгляду справи позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначив, що 26.08.2015 в розмірі 500,00 грн та 30.09.2015 в розмірі 500,00 грн відповідачем сплачено частину заборгованості. Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг в розмірі 4817,92 грн.

Представник позивача в судове засідання не прибув, просив розглянути справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не прибув, відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається повідомленим належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи, про причини неприбуття не повідомив, заперечень проти позову не надав.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття врегульовані Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 року № 1533-ІІІ (надалі - Закон України № 1533-ІІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про зайнятість населення безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до статті 7 Закону України № 1533-ІІІ одним із видів соціальних послуг, які надаються безробітним, є пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 ч. 5 статті 31 Закону України № 1533-ІІІ тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін.

Згідно з п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 № 7-1 у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п. 7 Порядку Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Судом установлено, що 20.01.2014 ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського центру зайнятості у пошуках роботи. 23.01.2014 відповідачу було надано статус безробітного з 20.01.2014 (а.с.10).

Наказом від 27.01.2014 № НТ140127 відповідачу призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю. Наказом № 141003 від 03.10.2014 виплата допомоги скорочена у відповідності до п.п. 5 п.5 ст. 31 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. Наказом від 17.10.2014 № 141017 виплата допомоги відповідачу припинена, припинено реєстрацію безробітного у зв'язку з невідвідуванням без поважних причин центру зайнятості (а.с. 8-9).

Згідно з актом розслідування страхових випадків від 16.12.2014 № 442 в ході перевірки встановлено, що ОСОБА_1 працював у ПРАТ СНВО Імпульс за договором цивільно-правового характеру (договором підряду № 662) від 10.01.2014, з терміном дії до 31.01.2014. На підставі даних ДПА встановлено, що у І кварталі 2014 року безробітному ОСОБА_1 здійснено виплати за договором цивільно-правового характеру роботодавцем ПРАТ Сєвєродонецьке науково-виробниче обєднання Імпульс (а.с. 11-14).

Таким чином, судом установлено, що на момент надання ОСОБА_1 статусу безробітного він фактично відносився до категорії зайнятого населення.

За період з 20.01.2014 по 04.09.2014 ОСОБА_1 отримав допомогу по безробіттю у сумі 12635,79 грн (а.с. 15).

16.12.2014 позивачем видано наказ № 161 про утримання з ОСОБА_1 отриманої допомоги по безробіттю у сумі 12635,79 грн (а.с.16).

Сєвєродонецьким міським центром зайнятості було направлено лист від 16.12.2014 № 13/06-2683 на адресу відповідача щодо необхідності повернення незаконно отриманої суми допомоги (а.с. 17).

23.01.2015 уповноваженою довіреністю особою подано заяву про сплату боргу частками по 1052,99 грн (а.с.18).

На рахунок центру зайнятості надходили кошти:

-1052,90 грн 29.01.2015;

-2106,00 грн 06.03.2015;

-1052,99 грн 05.05.2015;

-1052,99 грн 29.05.2015;

-1052,99 грн 01.07.2015;

-500,00 грн 29.07.2015;

-500,00 грн 26.08.2015;

-500,00 грн -30.09.2015 (а.с. 52).

Таким чином, відповідач фактично визнає необхідність повернення незаконно отриманої суми допомоги, сплачуючи її суму частками.

Згідно з ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до частини другої та третьої статті 36 Закону України № 1533-ІІІ передбачено наступне: застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідач ОСОБА_1 не повідомив позивача про роботу за договором підряду, внаслідок чого отримав допомогу по безробіттю на підставі неправдивих відомостей. Сума виплаченої допомоги по безробіттю склала 12635,79 грн.

Відповідно до витягу з меморіального ордеру № 4 за період з 01.12.2014 по 30.09.2015 відповідачем в добровільному порядку сплачено кошти в сумі 7817,87 грн., несплаченою залишається заборгованість в розмірі 4817,92 грн. (арк. справи 52).

Таким чином, у судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт порушення ОСОБА_1 вимог статті 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, тому суд вважає уточнені позовні вимоги обґрунтованими й такими, які слід задовольнити повністю.

Питання щодо судових витрат не вирішується, оскільки на час звернення до суду позивач був звільнений від їх сплати в установленому порядку, а статтею 94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Уточнений адміністративний позов Сєвєродонецького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг в розмірі 4817,92 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Сєвєродонецького міського центру зайнятості (93412, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул.Гагаріна, 116, код 13392390) суму виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг у розмірі 4817,92 грн. ( чотири тисячі вісімсот сімнадцять гривень 92 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено 16 листопада 2015 року.

Суддя ОСОБА_2