Court ruling № 53737792, 12.11.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2015 р. м. Київ К/800/45140/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного підприємства «ПОЛІЕКСПО»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року

у справі № 2-а-2808/12/2170

за позовом Приватного підприємства «ПОЛІЕКСПО»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року позов Приватного підприємства «ПОЛІЕКСПО» (далі - ПП «ПОЛІЕКСПО»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС; відповідач) задоволено. Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000150700 від 23 січня 2012 року. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь ПП «ПОЛІЕКСПО» витрати із сплати судового збору в розмірі 2 115,99 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС задоволено. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року скасовано та прийнято нову - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року та залишення в силі постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ПП «ПОЛІЕКСПО» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2009 року та березень 2010 року, за результатами якої складено акт № 105/07-0/19236745 від 13 січня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000150700 від 23 січня 2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 211 599,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 52 899,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, названий акт індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення підприємством пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгинвест Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділкорн» за нікчемними правочинами.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на акти перевірок названих суб'єктів господарювання, в яких, зокрема, зазначено, що укладені ними з контрагентами правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, що, на думку відповідача, унеможливлює встановлення надмірної сплати податку на додану вартість за оспорюваними господарськими операціями та виключає право ПП «ПОЛІЕКСПО» на повернення відповідної суми податку з бюджету.

Скасовуючи рішення Херсонського окружного адміністративного суду та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що право на бюджетне відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку до бюджету, а не із самого факту існування зобов'язання із сплати такого в ціні придбаних товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів із вказаними доводами погодитись не може, виходячи з таких підстав.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, який у подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як встановлено судом першої інстанції, фактичне виконання господарських операцій з придбання позивачем рапсу продовольчого та сої в ТОВ «Торгинвест Плюс» та ТОВ «Ділкорн» засвідчується належним чином оформленими рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, платіжними документами, товарно-транспортними накладними, актами приймання автомобільного транспорту, документами, що підтверджують зберігання та подальшу реалізацію придбаної в контрагентів продукції на експорт.

Доводи суду апеляційної інстанції про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є сплата сум податку на додану вартість до бюджету постачальниками позивача, колегія суддів не може визнати обґрунтованими, оскільки пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

Вимога ж пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно із Законом № 168/97-ВР поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.

Тобто, якщо контрагенти не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, проте зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «ПОЛІЕКСПО» задовольнити.

Скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року залишити в силі.

Присудити на користь Приватного підприємства «ПОЛІЕКСПО» витрати із сплати судового збору в розмірі 1 605,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.