Court ruling № 53708934, 19.11.2015, Zaporizhzhia Regional Court of Appeal

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 336/2331/15-ц Суддя першої інстанції Дацюк О.І. Номер провадження 22-ц/778/5347/15 Суддя-доповідач Воробйова І.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів Воробйової І.А.

Онищенко Е.А.

При секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 липня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 10 березня 2011 року між позивачем та ОСОБА_3 укладений договір про надання банківських послуг, відповідно до якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 відсотків річних за користування кредитом.

У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 31 січня 2015 року відповідач має заборгованість в сумі 17681,09 грн., яка складається з: 9757,30 грн. - заборгованість за кредитом, 6205,64 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 400,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 818,15 грн. - штраф (процентна складова).

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 17681,09 грн. та судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 липня 2015 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 17681,09 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг від 10 березня 2011 року та судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи і наданим доказам, рішення ухвалено з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити, задовольнивши позов ПАТ КБ «Приватбанк» частково, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 72120,60 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 10.03.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був кладений договір про надання банківських послуг, який складається з заяви, Пам»ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг, тарифів. Відповідно до укладеного договору відповідач отримав кредитну картку з встановленим лімітом, якою згодом скористався, зобов»язавшись щомісяця сплачувати банку ануїтентними платежами грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотків за користування кредитом, комісії, а також інших платежів згідно умов договору. Умови кредитування також визначені довідкою про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна», яка підписана ОСОБА_3

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку ОСОБА_3 належним чином зобов»язання з повернення грошових коштів не виконувала, в результаті чого станом на 31.01.2015 року виникла заборгованість в загальній сумі 17681,09 грн., з яких 9757,30 грн. заборгованість по кредиту, 6205,64 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 400 грн. заборгованість по комісії та пені, 1318,15 грн. штраф.

Правильність розрахунку суми заборгованості ОСОБА_3 не оспорювалась, проте відповідач вважала, що пройшов строк позовної давності для стягнення в судовому порядку з неї частини заборгованості.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог Банку, суд першої інстанції, вважав, що позовні вимоги є обґрунтованими, і дійшов висновку, що згідно з умовами кредитного договору та на підставі статей 525, 526, 617, 625, 627, 629 ЦК України стягненню з відповідача підлягає заборгованість за кредитом, процентами, пеня та штрафи відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Зважаючи на те, що позичальник взяті на себе за кредитним договором зобовязання не виконав, кредит не повернув, суд першої інстанції обгрунтовано у відповідності з умовами кредитного договору та на підставі статей 525, 526, 617, 625, 627, 629,1050 ЦК України стягнув з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитом, процентами, пеню та штрафи.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права являються безпідставними.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно виписки по картковому рахунку від 05.05.2015 року ОСОБА_3 майже щомісячно з квітня 2011 року по вересень 2014 року погашала заборгованість, поповнюючи видану їй банком платіжну картку.

Банк звернувся з позовом до суду 02.04.2015 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з урахуванням вимог ст.ст. 256, 257, 264 ЦК України про відсутність підстав для застосування строків позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про пропуск Банком строків позовної давності не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст.307,308,313,317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 липня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: