Decision № 53550415, 10.11.2015, Industrialnyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 202/6759/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 листопада 2015 року Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі: головуючої-судді ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання Куріної О.Ю., Шишляннікова О.В., представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю, -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного 31 липня 2013 року між нею та ОСОБА_7, є власником квартири АДРЕСА_1, але з часу придбання квартири не може її використовувати через проживання в ній членів сім'ї попереднього власника ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які добровільно виселятися відмовляються. У зв'язку з цим позивач просить усунути їй перешкоди в користуванні спірною квартирою, вселити її до вказаної квартири та виселити відповідачів.

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_2 була придбана в червні 2009 року за належні їм грошові кошти, але право власності на вказану було зареєстровано за ОСОБА_7, з якою ОСОБА_4 на той час перебував у фактичних шлюбних відносинах. ОСОБА_7 відмовилася зареєструвати їх за новим місцем проживання. В 2010 році вони зверталися до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання договору-купівлі-продажу квартири недійсним. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.03.2010 року в позові було відмовлено. Цим же рішенням суд відмовив у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 про їх виселення з квартири. Крім того, вказують, що угода купівлі-продажу квартири була укладена між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на підставі підроблених документів та без дозволу органу опіки та піклування, занижено ринкову вартість квартири. Просили в задоволенні позову відмовити.

Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

Судом встановлено, що 31 липня 2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, відповідно до якого ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_6 придбала квартиру АДРЕСА_3.

Також судом встановлено, що в зазначеній квартирі в якості колишніх членів сім'ї попереднього власника ОСОБА_7 проживають без реєстрації ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Відповідачі чинять позивачу перешкоди в користуванні належною їй квартирою, в добровільному порядку виселитися з квартири відмовляються, що підтверджується поясненнями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_9

Згідно з частиною 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи, що позивач є власником квартири АДРЕСА_3, а відповідачі проживають у зазначеній квартирі без законних на те підстав та позбавляють позивача можливості користуватися своєю власністю, відповідно до статті 391 ЦК України слід усунути перешкоди позивачу у користуванні власністю шляхом виселення відповідачів із зазначеної квартири.

Доводи відповідачів щодо придбання попереднім власником ОСОБА_7 спірної квартири за належні їм грошові кошти та на підставі підроблених документів, а також з недотриманням інших вимог законодавства, суд вважає неприйнятними, оскільки вони не впливають на абсолютне право позивача на користування своєю власністю. Суд звертає, що договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, недійсним не визнаний.

Щодо позовних вимог у частині вселення позивача до належної їй квартири, то в цій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки виселення відповідачів з належної позивачу квартири є достатнім способом усунення позивачу перешкод у користуванні її власністю та відновлення порушених прав позивача.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати в сумі 121 грн. 80 коп. з кожного.

Керуючись ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_6 перешкоди у користуванні квартирою № 41 у будинку № 42 по вул. Батумській в місті Дніпропетровську шляхом виселення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_3.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 витрати по сплаті судового збору в розмірі 121 грн. 80 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.Ю. Марченко