Court ruling № 53535732, 05.11.2015, Dnipropetrovsk Administrative Court of Appeal

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2015 року

справа № П/811/1083/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Трахт К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року у справі № П/811/1083/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійський цукровий завод" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олександрійський цукровий завод" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень: №0000152200 від 24.03.2015р., яким позивачу зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 311150,00 грн.; №0000162200 від 24.03.2015 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 93345,00 грн..

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійський цукровий завод" задоволено у повному обсязі.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржену ним постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судове засідання апеляційної інстанції представники сторін не з’явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з 05.03.2014 р. по 10.03.2015 р. фахівцями податкового органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Олександрійський цукровий завод” з питань відображення в податковому обліку операцій із здійсненням взаємовідносин з ТОВ “Іберция” за жовтень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт №68/11-16-22-00-00372109 від 16.03.2015 р., висновками якого, зокрема, є виявлені порушення:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від’ємне значення об’єкту оподаткування податком на прибуток за 2014 рік у сумі 311 150,00 грн., внаслідок включення до складу витрат вартості ножів бурякорізних, отриманих по нікчемному правочину від ТОВ “Іберция” за відсутності факту їх отримання;

- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2014 року у розмірі 62230,00 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості ножів бурякорізних, отриманих по нікчемному правочину від ТОВ “Іберция” за відсутності факту їх отримання.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000152200 від 24.03.2015р., яким позивачу зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 311 150,00 грн. (а.с.29);

- №0000162200 від 24.03.2015р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 93345,00 грн., у тому числі 62230,00 грн. основного платежу та 31115,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.30).

Вважаючи зазначені рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

Оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями визначено грошові зобов’язання у зв’язку з включенням позивачем до складу витрат та податкового кредиту сум за господарськими операціями з ТОВ “Іберция”, які на думку податкового органу, не носять реального характеру.

Суд встановив, що відповідно до договорів купівлі-продажу №24 від 02.10.2014 р. та №32 від 03.10.2014 р. ТОВ “Олександрійський цукровий завод” у жовтні 2014 року придбало у ТОВ “Іберция” ножі бурякорізні не торцьовані, не заточені, термооброблені на загальну суму 373 380,00 грн., у тому числі ПДВ – 62 230,00 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними (а.с.41, 42, 48, 49).

Оплата вартості придбаного товару здійснена позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.45-47).

На підтвердження транспортування придбаного товару позивачем до суду надано копії товарно-транспортних накладних (а.с.43, 44).

Суд встановив і це узгоджується з іншими доказами у справі, що при оформленні товарно-транспортних накладних №Р370 від 17.10.2014 р. та №Р371 від 21.10.2014 р. була зроблена помилка у номері автомобіля. В той же час, недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, про які вказує відповідач, не можуть бути підставою для зменшення платнику задекларованих витрат та податкового кредиту, оскільки податкове законодавство не пов’язує право формування податкового кредиту виключно з наявністю у платника податку таких накладних, у яких зазначені усі реквізити.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Із аналізу зазначених норми вбачається, що визначальним фактором для формування валових витрат та податкового кредиту платником податку є подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи – платника податку.

Суд встановив, що основним видом діяльності позивача є виробництво цукру, а придбані ножі бурякорізні використовувалися останнім у власній виробничій діяльності, на підтвердження чого до суду надано копію лімітно-виборної картки відпуску товарно-матеріальних цінностей зі складу (а.с.50).

З огляду на викладене, витрати понесені позивачем за вищевказаними господарськими операціями з ТОВ “Іберция” безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю ТОВ “Олександрійський цукровий завод”.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пред’явлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ “Іберция”.

Враховуючи вищевикладене, є вірними висновки суду щодо правомірності формування позивачем на підставі вказаних первинних документів податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат по операціям з зазначеним контрагентом.

Відповідачем не було спростовано належними та допустимим доказами достовірності відомостей, що містять первинні та розрахункові документи, надані платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарських операцій. З огляду на встановлені обставини, оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення підлягали скасуванню.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводами апеляційної скарги висновки суду не спростовано. Підстави для скасування законного рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року у справі № П/811/1083/15 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак