№ 53366401, 13.10.2015, Supreme Court (until 15.12.2027 - Supreme Court of Ukraine)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехпром» (далі - Товариство) до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Кіровоградській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

Товариство звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ОДПІ від 20 вересня 2010 року № 0001392310/3.

Не погоджуючись із цим рішенням, позивач вважає його таким, що винесене з порушенням норм чинного законодавства, в тому числі і з тієї підтави, що земельна ділянка, на якій розташований належний позивачеві 72-квартирний житловий будинок, знаходиться в користуванні у громадянина ОСОБА_8 на підставі договору оренди від 26 серпня 2002 року № 231, який було поновлено рішенням Олександрійської міської ради від 2 грудня 2009 року № 1301.

Суди встановили, що за результатами проведеної відповідачем планової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня по 31 грудня 2009 року складений акт від 25 лютого 2010 року № 79/2310/24709453, яким зафіксовано порушення статей 2, 5, 15 Закону України від 3 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2535-XII).

На підставі зазначеного акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2010 року № 0001392310/3, яким Товариству визначено податкове зобов'язання за платежем «земельний податок з юридичних осіб» у розмірі 661 грн 68 коп. основного платежу та 850 грн штрафних санкцій.

Суди також установили, що позивач на підставі договору купівлі-продажу від 25 вересня 2009 року придбав об'єкт незавершеного будівництва - 72-квартирний житловий будинок, розташований за адресою: м. Олександрія, АДРЕСА_1.

Позивач неодноразово звертався до Олександрійської міської ради з приводу оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташований вказаний об'єкт.

Олександрійська міська рада надала відповідь про те, що виділення земельної ділянки не може бути узгоджено, оскільки земельна ділянка, розташована за адресою: м. Олександрія, АДРЕСА_1, на підставі договору оренди від 26 серпня 2002 року № 231, термін дії якого було поновлено рішенням Олександрійської міської ради від 2 грудня 2009 року № 1301, перебуває у користуванні іншої особи.

Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 20 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 3 березня 2015 року, позов задовольнив: скасував податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 20 вересня 2010 року № 0001392310/3.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що фактичним користувачем земельної ділянки є не Товариство, а громадянин ОСОБА_8 на підставі договору оренди від 26 серпня 2002 року № 231, а тому у податкового органу відсутні підстави для нарахування позивачу плати за землю.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ОДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування касаційним судом статей 2, 5, 15 Закону № 2535-XII.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2015 року (справа № К/800/65432/12), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У цій ухвалі касаційний суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що по закінченню дії договору оренди земельної ділянки закрите акціонерне товариство «Управління комплектації будівельними матеріалами управління будівництва Хмельницької АЕС» продовжувало користуватися орендованою земельною ділянкою, що підтверджується копіями наявних у матеріалах справи проведеними документами про прихід піску (рух піску по складу) за період з 1 квітня по 30 вересня 2009 року, зазначеними на аркушах 9 та 10 акта перевірки актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, а також відсутністю акта повернення орендованої земельної ділянки. За таких умов та на підставі статті 15 Закону № 2535-XII, відповідно до якої у разі припинення права користування земельною ділянкою орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у користуванні у поточному році, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про заниження позивачем суми орендної плати за період з лютого по вересень 2009 року.

Аналіз наведених рішень касаційного суду не дає підстав вважати, що він неоднаково застосував норми матеріального права, оскільки ухвалення протилежних рішень стало наслідком встановлення судом під час розгляду цих справ різних фактичних обставин.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Згідно з частиною першою статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Кіровоградській області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.І. ГрицівО.А. Коротких В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко І.Л. СамсінО.О. Терлецький