Decision № 5336635, 21.09.2009, Pecherskyi District Court of Kyiv City

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

Справа № 2-4399/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

21 вересня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Матійчук Г.О.,

при секретарі: Шишкарьовій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з ТОВ «Укрпромбанк» на його користь заборгованість за договором банківського вкладу, збитків, суми, з урахуванням індексу інфляції, 3% річних від простроченої суми, судових витрат та витрат на надання юридичних послуг.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що 24.09.2008 року між сторонами даної справи було укладено договір строкового банківського вкладу. Згідно з умовами даного договору позивач здійснив грошовий вклад до ТОВ «Український промисловий банк» 57000 грн. 00 коп. строком на 122 дні з 24 вересня 2008 року по 23 січня 2009 року, а відповідач, у свою чергу, зобов»язався повернути вказані кошти позивачу у строк, передбачений умовами договору зі сплатою 18,4% річних. Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від повернення суми вкладу у строк, передбачений договором, позивач просив суд задовольнити заявлені вимоги, стягнути на його користь суму заборгованості за договором в розмірі 57000,00 грн., відсотки за користування коштами після настання дати повернення в сумі 4029,90 грн., інфляційні та три відсотки річних в розмірі 6612,00 грн., 30,00 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 5700,00 грн. витрат на юридичні послуги.

В судовому засіданні позивач підтримав позов з викладених у ньому підстав, просив його задовольнити в повному обсязі та провести заочний розгляд справи.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

За викладених підстав, а також враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутність відповідача на підставі наявних в справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 вересня 2008 року між сторонами даної справи було укладено договір строкового банківського вкладу №1039/0305242011969001 (вклад КАПІТАЛ) . Згідно з умовами даного договору позивач здійснив грошовий вклад (а.с.11) до ТОВ «Український промисловий банк» 57000 грн. 00 коп. строком на 122 дні з 24 вересня 2008 року по 23 січня 2009 року, а відповідач, у свою чергу, зобов»язався повернути вказані кошти позивачу у строк, передбачений умовами договору зі сплатою 18,4% річних. Після настання дати повернення позивачеві було виплачено відсотки за вкладом, сума вкладу позивачеві повернена не була на тій підставі, що в банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.14).

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, банк зобовязаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Судом встановлено, що відповідач не виконав вимоги ч. 2 ст. 1060 ЦК України та безпідставно відмовив позивачу у поверненні вкладу, посилаючись на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Оскільки, вимоги ч. 2 ст.1060 ЦК України є однією з умов, на яких між позивачем та відповідачем укладено вищевказаний депозитний договір, суд вважає, що відповідач істотно порушив свої зобовязання по цьому договору, фактично позбавивши останнього його права, передбаченого Законом, на повернення вкладу на першу вимогу, на що він розраховував при укладенні цього договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобовязання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає посилання відповідача на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а відтак не приймається судом до уваги.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач не виконав передбачене договором зобов»язання щодо повернення позивачу суми вкладу в обумовлені договором строки, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми вкладу в розмірі 57000,00 грн. підлягають задоволенню.

Разом з рим, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення на його користь 3% річних за затримку виконання зобов»язання та суми з урахуванням індексу інфляції, оскільки, відповідно до ст. ст. 58, 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» під час дії мораторію неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов»язань не нараховуються.

Крім того, позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування належними позивачу коштами після передбаченої договором дати повернення задоволенню не підлягають. Так, обґрунтовуючи вимоги в цій частині, позивач посилається на те, що у зв»язку з порушенням банком умов договору щодо строків повернення вкладів та нарахованих відсотків у позивача виникло право вимагати від банку сплати відсотків за користування відповідачем сумою вкладу після передбаченої договором дати її повернення. При цьому позивач виходив з розміру процентної ставки, яка передбачена пунктом 1.2. вищезазначеного договору в розмірі 18,4 відсотки річних. Однак, відповідно до п. 3.1. вищезазначеного договору банківського вкладу, нарахування процентів припиняється в день, який передує обумовленій сторонами даті повернення. Датою повернення вкладу, відповідно до п.1.1. є 23 січня 2009 року. Відповідно до п. 3.3., починаючи з дати повернення вкладу, встановленої п. 1.1. цього договору, проценти не нараховуються. Будь-яких умов, які б покладали на банк обов»язок сплачувати вкладнику проценти за вищевказаними ставками у разі порушення строків повернення вкладів зазначений договір не містить.

Разом з цим, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на юридичні послуги в сумі 5700, грн., оскільки позивачем не надано належних доказів таких витрат.

Так, згідно п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, повязаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, «Договору про надання юридичних послуг» від 03.08.2009 року, договір укладено між замовником ОСОБА_1 та виконавцем ОСОБА_2, проте в заключних положеннях договору замовником вказано ОСОБА_3, яка не являється учасником даного судового процесу , тому зазначена позивачем грошова сума витрат на юридичні послуги стягненню з відповідача не підлягає.

З відповідача, згідно із ст. 88 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню 30,00 грн. у відшкодування понесених позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 1700,00 грн. у відшкодування судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 615, 651 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 88, 212-215, 223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про повернення коштів за банківським вкладом задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, МФО 380076, ідентифікаційний код 19357325) на користь ОСОБА_1 депозитний вклад за договором банківського вкладу № 1039/0305242011969001 (вклад КАПІТАЛ) від 24.09.2008 року в сумі 57000 (Пятдесят сім тисяч),00 гривень та 30 (тридцять),00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, МФО 380076, ідентифікаційний код 19357325) на користь Держави 1700 (одну тисячу сімсот),00 грн. у відшкодування судового збору.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення відповідачем може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії до Печерського районного суду м. Києва.

Заяву про апеляційне оскарження рішення позивачем може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя Г.О.Матійчук