Decision № 53277435, 27.10.2015, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року Справа № 915/1429/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Коваль Т.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Волик В.М., довіреність від 17.02.2015р. №01/53-342

Клис Н.А., довіреність від 17.02.2015р. №01/53-343

Клочкова І.Ф., довіреність від 26.05.2015р. №01/53-524

від відповідача: Концуренко О.В., довіреність від 19.01.2015р. №5

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код ЄДРПОУ 23399393)

до відповідача: Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 41, код ЄДРПОУ 22440366)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5 (54046, АДРЕСА_1

про: визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 02.06.2015р. №19-ріш по справі №1-26.213/08-2015, -

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 02.06.2015р. №19-ріш по справі №1-26.213/08-2015.

Позовні вимоги мотивовані неправомірністю винесеного Миколаївським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України рішення та наявністю передбачених ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстав для визнання його недійсним та скасування, а саме: позивач посилається на те, що відповідачем було безпідставно застосовано до спірних правовідносин між позивачем та громадянином ОСОБА_5 Закон України «Про захист економічної конкуренції», а також відповідачем не доведено обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, що полягає у висновках, які не підтверджені відповідними доказами.

Ухвалою суду від 13.08.2015р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи призначено на 08.09.2015р. о 15:30; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5.

03.09.2015р. за вх.№16210/15 до суду від відповідача надійшов відзив та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

07.09.2015р. за вх.№16316/15 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

08.09.2015р. за вх.№16547/15 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи, яке у судовому засіданні судом задоволене.

08.09.2015р. за вх.№16546/15 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України.

Ухвалою суду від 08.09.2015р. розгляд справи відкладено на 22.09.2015р. о 14:00; клопотання позивача за вх.№16546/15 від 08.09.2015р. про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України задоволено.

22.09.2015р. за вх.№17567/15 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 22.09.2015р. розгляд справи відкладено на 12.10.2015р. о 15:00.

12.10.2015р. за вх.№18850/15 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення.

12.10.2015р. за вх.№18898/15 до суду від позивача надійшли заперечення на відзив.

12.10.2015р. за вх.№18920/15 до суду від позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою суду від 22.09.2015р. задоволено клопотання позивача та продовжено строк розгляду справи до 27.10.2015р.; розгляд справи відкладено на 27.10.2015р. о 16:30.

26.10.2015р. за вх.№19830/15 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

27.10.2015р. за вх.№19906/15 до суду від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях. Так, відповідач зазначив, що:

- позивач не наводить жодної законодавчої норми, яка була порушена відповідачем при встановленні становища позивача на ринку;

- за приписами ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» саме позивач повинен довести, що зазнає значної конкуренції, чого ним зроблено не було;

- доводи позивача про наявність підстав для припинення електропостачання третій особі суперечать законодавству;

- третя особа не є стороною договорів між позивачем та Банком, а отже на неї не можуть поширюватись передбачені цими договорами терміни зарахування коштів на оплату електроенергії, а застосування вказаних договорів не повинно ущемляти інтереси споживача та порушувати його права;

- при розгляді справи №1-26.213/08-2015 відповідач діяв у спосіб та в межах, визначених законодавством;

- при розгляді справи №1-26.213/08-2015 позивач не заперечив, що займає монопольне становище на ринку;

- позивач займав монопольне становище на ринку постачання електричної енергії та не мав жодного конкурента у 2014р. та у січні-квітні 2015р. на території Миколаєва та Миколаївської області;

- наслідком дій позивача стало ущемлення інтересів споживача, який до того ж був позбавлений електропостачання майже на місць, що свідчить про зловживання монопольним становищем;

- на момент відключення третьої особи позивач, який займає монопольне становище на ринку, мав володіти точною, повною та достовірною інформацією про наявність передбачених законодавством правових підстав для вжиття такого заходу;

- відповідачем правильно визначено у спірному рішенні товар - постачання електричної енергії;

- неможливість вчинення дій за наявності значної конкуренції на ринку полягає у тому, що факт того, що позивач займає монопольне становище на ринку дозволяє йому диктувати свої вимоги споживачам та визначати свої умови реалізації товару без урахування інтересів споживача, що призводить до їх ущемлення, в даному випадку це виявилось у тому, що без володіння на момент відключення точною, повною та достовірною інформацією про оплату третьою особою послуг електропостачання позивач неправомірно порушив інтереси споживача та відключив його від електропостачання.

У запереченнях на відзив та письмових поясненнях позивач не погодився з доводами відповідача та зазначив, що:

- визначаючи товаром ринку «постачання електричної енергії» відповідач підмінив поняття «товар» видом господарської діяльності, що суперечить діючому законодавству;

- у позивача були наявні всі підстави для відключення електроустановки третьої особи та окрім того станом на момент відключення у позивача були відсутні дані про оплату третьою особою заборгованості за спожиту електричну енергію;

- позивач не мав можливості отримати інформацію про сплату 15.01.2015р. третьою особою заборгованості за спожиту електроенергію раніше 19.01.2015р.;

- оскаржуване рішення прийняте відповідачем всупереч меті його діяльності;

- відповідачем не надано суду документів, доказів того, що дії, які ним кваліфікуються як порушення, були б неможливими за наявності значної конкуренції на ринку;

- відновлення третій особі електропостачання було здійснено без оплати третьою особою платежів та було здійснено через тривалий термін у зв'язку з наявністю технічних обставин та у зв'язку з тим, що не могло бути здійснено за відсутністю споживача.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 14.08.2015р., від 11.09.2015р., від 28.09.2015р. та від 16.10.2015р., які повернулись до суду з довідками пошти «за закінченням терміну зберігання».

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Така ж правова позиція викладена і у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (з наступними змінами та доповненнями).

За таких обставин третя особа належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю належним чином повідомленого представника третьої особи.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

02.06.2015р. адміністративна колегія Миколаївського обласного відділення Антимонопольного комітету України (Відділення, відповідач) прийняла спірне рішення №19-ріш у справі №1-26.213/08-2015 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

Даним рішенням відповідач:

- визнав, що ПАТ «Миколаївобленерго» (позивач) у 2014 році та січні-квітні 2015 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом населенню в межах території Миколаївської області, на якій розташовані власні електричні мережі ПАТ «Миколаївобленерго», як таке, що на цьому ринку не мало жодного конкурента;

- визнав дії ПАТ «Миколаївобленерго», які полягають у припиненні 19.01.2015р. надання послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом населенню споживачу ОСОБА_5 (адреса проживання: АДРЕСА_1) за відсутності на те належних правових підстав, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 5 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку шляхом повної відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання;

- за вчинення порушення, визначеного у пункті 2 рішення, наклав на ПАТ «Миколаївобленерго» штраф у відповідності до абзацу другого частини першої, абзацу другого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень;

- зобов'язав ПАТ «Миколаївобленерго» усунути причини виникнення порушення, наведеного у пункті 2 цього рішення, не допускати у взаємовідносинах зі споживачами припинення надання послуги з постачання електричної енергії за регульованим тарифом населенню без належних на те правових підстав, визначених Правилами користування електричною енергією для населення, про що проінформувати територіальне відділення у двомісячний строк з дня отримання цього рішення з наданням підтверджуючих документів;

- зобов'язав ПАТ «Миколаївобленерго» протягом двох місяців з дня отримання цього рішення проінформувати відповідних керівників та персонал ПАТ «Миколаївобленерго» і всіх його філій про прийняття цього рішення шляхом ознайомлення їх із текстом рішення, про що повідомити територіальне відділення з наданням всіх підтверджуючих документів в п'ятиденний строк з дня виконання цього пункту рішення;

- зобов'язав ПАТ «Миколаївобленерго» оприлюднити за власні кошти пункти 1-5 резолютивної частини цього рішення в офіційному друкованому виданні Миколаївської обласної ради, а саме газеті «Рідне Прибужжя», протягом двох місяців з дня його отримання з наданням до територіального відділення у п'ятиденний термін підтверджуючих документів про оприлюднення.

Вказане рішення позивач отримав 15.06.2015р., що підтверджується листом відповідача від 09.06.2015р. №1-292/80-893 та поясненнями позивача.

При прийнятті даного рішення відповідач керувався наступними обставинами та висновками:

- справу розпочато розпорядженням адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.03.2015р. №8-р за результатами розгляду заяви громадянина ОСОБА_5 (надалі - заявник) від 02.02.2015р. (вх. від 03.02.2015р. №140-Н-07/6) щодо неправомірних, на його думку, дій ПАТ «Миколаївобленерго», які полягали в безпідставному припиненні електропостачання за адресою його проживання: АДРЕСА_1;

- позивач здійснює діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом;

- товаром є постачання електричної енергії за регульованим тарифом, споживачі - населення Миколаївської області, товарними межами ринку є постачання електричної енергії за регульованим тарифом населенню, територіальні межі ринку - межі території Миколаївської області, на якій розташовані власні електричні мережі позивача;

- позивач є єдиним суб'єктом господарювання, який постачає електричну енергію за регульованим тарифом населенню в межах території Миколаївської області, на якій розташовані власні місцеві (локальні) електричні мережі позивача відповідно до отриманих ліцензій НКРЕ від 18.08.2005р. №177322, від 18.08.2005р. №177323, від 28.04.2011р. №500343, від 28.04.2011р. №500344;

- часовими межами ринку визначено 2014 - січень-квітень 2015 року - проміжок часу, протягом якого залишались незмінні структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому;

- за визначенням ч.1 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» позивач у 2014 - січні-квітні 2015 року займав монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом населенню у межах території Миколаївської області, на якій розташовані власні електричні мережі позивача, як такий, що на цьому ринку не мав жодного конкурента;

- відносини, пов'язані з постачанням електричної енергії, регулюються, зокрема, Законом України «Про електроенергетику». А правові відносини між громадянами - споживачами електричної енергії та енергопостачальниками врегульовані також Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України еід 26.07.1999р. №1357 (далі - Правила, ПКЕЕн);

- у пункті 27 ПКЕЕн закріплено, що у разі несплати за спожиту електричну енергію протягом 10 днів після терміну, зазначеного у договорі чи платіжному документі, та неотримання енергопостачальником повідомлення про оплату на 20 день споживачу надсилається попередження про відключення електричної енергії. У разі несплати за спожиту електричну енергію на 30 день після отримання споживачем попередження енергопостачальник має право відключити споживача від електричної мережі. Отже, відключати споживача від електромережі енергопостачальник має право, зокрема, за наявність лише тієї заборгованості за спожиту електричну енергію, щодо якої споживачу було вручено попередження про відключення електричної енергії та дотримано порядок, встановлений ПКЕЕн. У ході розгляду справи відповідачем встановлено, що 19.01.2015р. позивач відключив від електричної мережі електроустановку заявника, розташовану за адресою: м. Миколаїв, АДРЕСА_1;

- згідно отриманої інформації, що підтверджена відповідними документами, 15.01.2015р. заявник сплатив на користь позивача 350 грн. за електричну енергію. Отже, станом на день відключення будинку заявника від мереж електропостачання (19.01.2015р.), заборгованість за спожиту електричну енергію (135,53 грн.), наведена в попередженні про відключення від 04.12.2014р. №188739, у споживача була відсутня. До того ж, згідно наявної інформації, з урахуванням фактично проведеної гр. ОСОБА_5 15.01.2015р. оплати, на його особовому рахунку №1104179 була навіть переплата;

- згідно пункту 36 ПКЕЕн відновлення електропостачання споживача здійснюється протягом 3 днів у містах та 7 днів у сільській місцевості після усунення порушень і оплати споживачем заборгованості, витрат на повторне підключення та збитків, завданих енергопостачальнику. Отже, норми ПКЕЕн не обумовлюють, тобто не встановлюють вимог щодо необхідності подання споживачем відповідної письмової заяви до енергопостачальника задля відновлення йому електропостачання. Таким чином, підставою для відновлення електропостачання є виконання споживачем визначених пунктом 36 ПКЕЕн вимог, а саме: усунення порушень і оплата ним заборгованості, витрат на повторне підключення та збитків, завданих енергопостачальнику та не може вважатись письмова заява споживача до енергопостачальника про відновлення електропостачання. У листі від 27.04.2015р. №01/26-2718 позивач також вказав, що відновлення електропостачання за адресою заявника було здійснено без оплати споживачем платежів, передбачених пунктом 36 Правил, оскільки гр. ОСОБА_5 сплатив заборгованість у визначений попередженням термін. Як свідчать встановлені у даній справі обставини, навіть при наявності інформації щодо оплати заявником спожитої електричної енергії, та не маючи намір стягувати із споживача плату за підключення до електромереж, енергопостачальник почав вживати заходи, направлені на відновлення електропостачання споживача лише після отримання від нього письмової заяви від 26.01.2015р., яка, згідно вимог чинного законодавства, не є умовою відновлення електропостачання. Підсумовуючи наведене, відповідач вважає, що припинивши електропостачання заявнику без належних на те правових підстав (згідно пояснень позивача заборгованість за спожиту електричну енергію сплачена заявником 15.01.2015р., втім була рознесена на його особовий рахунок 19.01.2015р. - через 20 хвилин після здійснення відключення) позивач повинен був не чекати, доки споживач звернеться до нього із письмовою заявою про відновлення електропостачання, а негайно усунути наслідки вчиненого ним порушення;

- ОСОБА_5 здійснив оплату заборгованості за спожиту електричну енергію в ПАТ КБ «Приватбанк» у сумі 350,00 грн. 15 січня 2015 року, що підтверджується витягом з електронного файлу-реєстру ~011kg15.160 на суму 30154,96 грн., який містить 345 оплат ряду споживачів міста Миколаєва (копія знаходиться в матеріалах справи). На поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії м. Миколаєва ІНФОРМАЦІЯ_1 ПАТ КБ «Приватбанк» зарахував кошти меморіальним ордером №@2PL733160 в сумі 30154,96 грн. 16 січня 2015 року, що підтверджується витягом з банківської виписки за 16.01.2015р. (копія знаходиться в матеріалах справи). Оплата у сумі 350,00 грн. рознесена на особовий рахунок №1104179 ОСОБА_5 19 січня 2015 року, тобто в день надання банком виписки у відповідності з умовами пункту 2.1.8. договору банківського рахунку №2107 від 24.06.2011р., яким передбачена видача виписки на вимогу Клієнта, починаючи з наступного банківського дня після проведення операції на Рахунку в паперовій формі (у разі обслуговування Клієнта по системі «клієнт-банк» - в електронному вигляді)», та вимогами розпорядження позивача від 15.02.2010р. №03-96. В якості доказу факту рознесення грошових коштів на особовий рахунок споживача позивач надав «скриншот» закладки «оплата» по особовому рахунку №1104179, відкритого ОСОБА_5 У відповідь на питання відповідача, чи перевіряє позивач перед здійсненням відключення мереж споживача від електропостачання фактичну наявність у нього заборгованості, за яку позивач має намір відключити цього споживача, позивач зазначив наступне (лист від 27.04.2015р. №01/26-2718). Списки по споживачам, що підлягають відключенню, переглядаються напередодні кожного робочого дня інженером по роботі з дебіторами (техніком) або майстром виробничої дільниці з метою перевірки наявності оплат. Грошові кошти, що були сплачені заявником за спожиту електроенергію у сумі 350,00 грн., були рознесені на особовий рахунок №1104179 19.01.2015 року о 12 год. 07 хв. У зв'язку з чим при формуванні нарядів на відключення, працівник філії не бачив дану оплату;

- оплата заборгованості за спожиту електричну енергію була здійснена заявником 15.01.2015р., занесена посадовою особою позивача на особовий рахунок ОСОБА_5 - 19.01.2015р. о 12 год. 07 хв., а відключення електроустановок заявника від мереж електропостачання відбулось 19.01.2015р. об 11 год. 50 хв. Факт занесення позивачем сплаченої заявником суми заборгованості за спожиту електричну енергію на його особовий рахунок лише через декілька днів позивач обґрунтовує наявністю укладеного між ним та банківською установою договору банківського рахунку від 24.06.2011р. №2107. Втім, зазначені доводи не можуть бути розцінені як належне та допустиме обґрунтування дій позивача по відключенню будинку ОСОБА_5 від мереж електропостачання, оскільки зміст та умови договорів, що укладаються постачальником електричної енергії з іншими підприємствами, установами, організаціями, не мають ніякого значення для споживача електричної енергії, який не є стороною таких договорів, та не несуть для нього ніяких правових наслідків, тому реалізація (застосування) умов таких договорів, ніяким чином не повинна ущемляти інтереси споживача та порушувати його права;

- при застосуванні до споживачів своїх послуг наданого законодавством права припинити їх надання (зокрема, у разі порушенням споживачем Правил), позивач, задля виключення можливості необґрунтованого позбавлення споживача послуг електропостачання та ущемлення його інтересів, умови укладених ним договорів (застосування яких не залежить від волі та бажання споживача), зокрема, з банківськими установами, що встановлюють порядок приймання від споживачів платежів за спожиту електричну енергію, повинен визначати у чіткій відповідності до норм та положень чинного законодавства. З метою врегулювання відносин на оптовому ринку електричної енергії України, забезпечення енергетичної безпеки та сталої роботи об'єднаної енергетичної системи України Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 19 липня 2000р. №1136 «Про врегулювання відносин на оптовому ринку електричної енергії України», якою затвердив Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію (надалі - Положення). Пунктом 1 Положення визначено, що споживачі, яким електрична енергія постачається енергопостачальником, що провадить підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та купує електричну енергію в оптового постачальника, зобов'язані оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання такого енергопостачальника (його структурного підрозділу), відкритий в уповноваженому банку. Відповідно до пункту 2 Положення, установи уповноваженого банку здійснюють перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників двічі на день: до 10 години перераховують залишок коштів на початок операційного дня; до 15 години здійснюють перерахунок усіх коштів, що надійшли на поточні рахунки із спеціальним режимом використання протягом операційного дня. Згідно отриманої від позивача інформації та копій документів, одним із основних завдань структурного підрозділу філії позивача - служби збуту електроенергії, є забезпечення своєчасних та повних розрахунків споживачами електричної енергії. Так, відповідно до посадової інструкції інженеру групи по роботі з боржниками служби збуту електроенергії, затвердженої наказом генерального директора позивача від 05.08.2011р. №1059, посадової інструкції інженеру І категорії (по дебіторам) дільниці енергоінспекції філії позивача, затвердженої наказом генерального директора ПАТ «Миколаївобленерго» від 26.07.2012р. №773, вказані посадові особи зобов'язані, зокрема, щоденно контролювати сплату споживачами електроенергії поточних, авансових, планових та інших платежів; проводити своєчасну генерацію у ПЗ «Мегабіллінг» нарядів на відключення електроустановок побутових споживачів, які мають заборгованість за спожиту електричну енергію. Таким чином, позивач, як монопольне утворення і суб'єкт господарських правовідносин, повинне здійснювати свою діяльність у повній відповідності вимогам чинного законодавства, з неухильним дотриманням прав та законних інтересів споживачів його послуг та виключенням їх порушень чи можливих порушень. Отже, наведеними у своїх поясненнях доводами, позивач лише підтвердив факт порушення ним визначеної законодавством (Правилами) процедури та порядку відключення споживача електричної енергії (заявника у справі) від електричної мережі, та відповідно - необґрунтовану повну його відмову від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання, наслідком чого стало ущемлення інтересів цього споживача у вигляді позбавлення його електропостачання;

- відповідачем враховано, що з моменту оплати споживачем ОСОБА_5 заборгованості за спожиту електричну енергію (15.01.2015р.), та підключенням його до електромереж (11.02.2015р.), пройшло 26 днів, при тому, що відключення відбулось пізніше, ніж оплата. Відсутність електропостачання у споживача такий тривалий період часу позивач обґрунтував тим, що його представники неодноразово намагались підключити електроустановку заявника до електромережі (27.01.2015р., 02.02.2015р., 05.02.2015р., 10.02.2015р.), але виконання робіт було неможливим та небезпечним для персоналу та майна позивача внаслідок наявної напруги на відхідному кабелі зі сторони споживача. Лише 11.02.2015р. стало можливим безпечно здійснити підключення з причини відсутності напруги. Однак, згідно викладених у листі від 18.03.2015р. пояснень гр. ОСОБА_5, про спробу підключення представниками позивача 27.01.2015р., 02.02.2015р., 05.02.2015р., 10.02.2015р. його електроустановок до електромереж, споживачу нічого не відомо, позивач висував різні додаткові вимоги в якості умов відновлення йому електропостачання (перенесення лічильника на фасад будинку, тощо), відновлення електропостачання відбулось 11.02.2015р. без його присутності, без оплати послуг з підключення та відшкодування транспортних витрат і лише після того, як позивачу стало відомо про звернення заявника до відповідача та позивача з черговим листом 10.02.2015р. Заявник також наголосив, що технічні умови для підключення електроенергії за його адресою з 19.01.2015р. по 11.02.2015р. були однаковими. Ще у заяві до позивача від 30.01.2015р. споживач наполегливо вимагав відновлення електропостачання без його присутності, повідомивши позивача про те, що ввідний автомат відключено та, за повідомленою йому представником позивача інформацією, підключення на ввідному кабелі можна здійснювати без присутності споживача. При цьому заявник зауважив, що у випадку виникнення аварійної ситуації в мережах абонента, відповідальність він бере на себе. Таким чином, аналіз вищенаведених положень та вимог нормативно - правових актів у сфері електроенергетики, обставин справи та документів, отриманих в ході її розгляду, свідчить, що позивач не мав передбачених законодавством підстав для припинення надання 19.01.2015р. споживачу ОСОБА_5 послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом населенню. Наслідком наведених вище дій позивача стало ущемлення інтересів споживача, який до того ж був позбавлений електропостачання майже місяць, що за визначенням частини першої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», є кваліфікуючою ознакою порушення у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку;

- оскільки позивач є монопольним утворенням в межах власних електричних мереж, споживачі Миколаївської області не мають можливості обрати іншого контрагента, тому позивач має пріоритет у правовідносинах із споживачем електричної енергії та можливість «диктувати» на ринку постачання електроенергії вигідні для позивача умови, а споживачі, задоволення потреб, пов'язаних з використанням електричної енергії, яких залежить від позивача, вимушені приймати його умови. Отже, заявник не має альтернативи у забезпеченні відповідним товаром від іншого суб'єкта господарювання, окрім позивача;

- за вчинення порушення, передбаченого пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відповідно до абзацу другого частини першої, абзацу другого частини другої статті 52 цього Закону, органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на суб'єктів господарювання - юридичних осіб у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Доход (обсяг виручки) позивача від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2014 рік складає НОМЕР_1 (один мільярд п'ятсот двадцять три мільйони дев'ятсот вісімдесят шість тисяч триста двадцять сім) гривень. При визначені розміру штрафу враховані наступні обставини, зокрема: - наведені дії позивача призвели до ущемлення інтересів споживача - заявника у справі, який до того ж був позбавлений електропостачання майже місяць; - відповідач раніше притягувався до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Встановлені відповідачем при прийнятті спірного рішення обставини взаємовідносин позивача та споживача (гр. ОСОБА_5.) щодо постачання електричної енергії, відключення ОСОБА_5 від електричної мережі підтверджуються поданими сторонами доказами та не заперечуються позивачем.

Між тим, позивач вважає, що відповідачем було безпідставно застосовано до спірних правовідносин між позивачем та громадянином ОСОБА_5 Закон України «Про захист економічної конкуренції» та відповідачем не доведено обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, що полягає у висновках, які не підтверджені відповідними доказами, а саме:

- визначаючи товаром ринку «постачання електричної енергії» відповідач підмінив поняття «товар» видом господарської діяльності, що суперечить діючому законодавству;

- у позивача були наявні всі підстави для відключення електроустановки третьої особи та окрім того станом на момент відключення у позивача були відсутні дані про оплату третьою особою заборгованості за спожиту електричну енергію;

- позивач не мав можливості отримати інформацію про сплату 15.01.2015р. третьою особою заборгованості за спожиту електроенергію раніше 19.01.2015р.;

- оскаржуване рішення прийняте відповідачем всупереч меті його діяльності.

- відповідачем не надано суду документів, доказів того, що дії, які ним кваліфікуються як порушення, були б неможливими за наявності значної конкуренції на ринку;

- відновлення третій особі електропостачання було здійснено без оплати третьою особою платежів та було здійснено через тривалий термін у зв'язку з наявністю технічних обставин та у зв'язку з тим, що не могло бути здійснено за відсутністю споживача.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Згідно з п.п. 1, 3 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999р. №1357 (далі - Правила), ці Правила регулюють відносини між громадянами (далі - споживачі електричної енергії) та енергопостачальниками.

За п. 27 Правил у разі несплати за спожиту електричну енергію протягом 10 днів після терміну, зазначеного у договорі чи платіжному документі, та неотримання енергопостачальником повідомлення про оплату на 20 день споживачу надсилається попередження про відключення електричної енергії. У разі несплати за спожиту електричну енергію на 30 день після отримання споживачем попередження енергопостачальник має право відключити споживача від електричної мережі. Забороняється відключення споживачів перед вихідними та святковими днями.

Відповідно до п.35 Правил енергопостачальник має право відключити споживача у разі: самовільного підключення до електричної мережі; розкрадання електричної енергії, навмисного пошкодження приладу обліку та зриву пломби; порушення термінів сплати за спожиту електричну енергію у порядку, визначеному пунктом 27 цих Правил або порушення умов договору про реструктуризацію заборгованості; неоплати за встановлення нового приладу обліку відповідно до пункту 17 або інших платежів згідно з цими Правилами; невиконання припису Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії; зниження показників якості електричної енергії з вини споживача.

Згідно з п.36 Правил відновлення електропостачання споживача здійснюється протягом 3 днів у містах та 7 днів у сільській місцевості після усунення порушень і оплати споживачем заборгованості, витрат на повторне підключення та збитків, завданих енергопостачальнику.

Господарський суд погоджується з доводами відповідача, що у позивача дійсно 12.01.2015р. виникло право відключити третю особу від електричної енергії, проте таке право у нього зникло з моменту оплати третьою особою заборгованості за спожиту електричну енергію, щодо якої споживачу було вручено попередження про відключення, у зв'язку з чим 19.01.2015р. позивач не мав правових підстав для здійснення відключення електроустановок третьої особи від електромереж.

Посилання позивача на відсутність у нього станом на момент відключення інформації про оплату третьою особою заборгованості за спожиту електричну енергію до уваги суду не приймаються з огляду на те, що зміст та умови договорів позивача з банківськими установами, які регулюють процес зарахування, рознесення тощо коштів від населення у вигляді оплати за електроенергію жодним чином не створюють позивачу підстав для відключення споживача від електричної енергії за відсутністю у нього заборгованості та сплати ним за електричну енергію за чотири дні до фактичного відключення.

Позивач сам визнав факт того, що відсутня вина третьої особи у відключенні електричної енергії внаслідок того, що третя особа сплатила заборгованість у визначений попередженням термін, що підтверджується листом ПАТ «Миколаївобленерго» від 27.04.2015р. №01/26-2718.

Окрім того, повторне підключення ОСОБА_5 (відновлення електропостачання) було здійснено позивачем без оплати ОСОБА_5 витрат на повторне підключення, збитків, завданих енергопостачальнику, що підтверджується листом третьої особи від 18.02.2015р. (за вх.№140-10/545 від 19.03.2015р.), листом ПАТ «Миколаївобленерго» від 27.04.2015р. №01/26-2718, поясненнями сторін.

Також судом встановлено, що після відключення 19.01.2015р. ОСОБА_5 електропостачання останній звертався до позивача із заявами на повторне підключення 26.01.2015р., 30.01.2015р. та 10.02.2015р., але повторне підключення було здійснено лише 11.02.2015р.

За таких обставин позивачем порушено терміни відновлення електропостачання, встановлені п.36 Правил.

Тривалий термін невідновлення третій особі електропостачання позивач пояснив наявністю технічних обставин та у зв'язку з тим, що він не міг здійснити його за відсутністю споживача, оскільки на вихідному кабелі зі сторони споживача (ОСОБА_5.) була наявна напруга, таким чином підключення було небезпечним для персоналу позивача та майна позивача та третьої особи.

Втім, з урахуванням того, що вимоги чинного законодавства в спірному випадку не вимагають від споживача надати заяву на відновлення електропостачання, господарський суд дійшов висновку, що позивачем у розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України не доведено належним чином факту неможливості здійснити відновлення третій особі електропостачання в день фактичного відключення (19.01.2015р.) при встановленні відсутності у третьої особи заборгованості за спожиту електричну енергію, так само як і протягом наступного періоду, та не доведено обставин правомірності такого тривалого терміну не здійснення третій особі відновлення електропостачання.

Господарський суд не приймає до уваги доводів позивача про те, що визначаючи товаром ринку «постачання електричної енергії» відповідач підмінив поняття «товар» видом господарської діяльності, що суперечить діючому законодавству, оскільки норми чинного законодавства України не містять якогось вичерпного переліку можливих ринків товарів. Тому, зокрема, не можуть братись до уваги посилання сторін спору на те, що той чи інший ринок товарів, вивчення якого проводиться органом Антимонопольного комітету України, не передбачений законом. Господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.

Посилання позивача на те, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем всупереч меті його діяльності спростовуються наступним.

Згідно з вимогами п.2 ч.1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Пунктом 5 ч.2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Враховуючи вимоги чинного законодавства та обставини справи, господарським судом встановлено наявність факту порушення позивачем у даній справі законодавства про захист економічної конкуренції; у спірному рішенні відповідач дійшов висновку, що за наявності значної конкуренції на ринку споживач міг би обирати для себе іншого постачальника послуг, який дотримується вимог чинного законодавства та не допускає ущемлення його законних інтересів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не доведено суду наявності підстав для визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 02.06.2015р. №19-ріш по справі №1-26.213/08-2015, з огляду на що у задоволенні позову ПАТ «Миколаївобленерго» слід відмовити.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Інші посилання позивача спростовуються вищевикладеними висновками господарського суду та не створюють підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» - відмовити повністю.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.

Повне рішення складено 02 листопада 2015 року.

Суддя Ю.С. Бездоля