Court ruling № 53244547, 03.11.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2015 року м. Київ К/800/61998/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Грищенко М.В., Симбірцев Є.В.,

від відповідача та третьої особи - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014

у справі № 826/4816/14

за позовом ДП ПАТ "Київхліб" "Хлібокомбінат № 10"

до Державної податкової інспекції а Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія Трейд Плюс"

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2014 та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014, залишивши в силі постанову суду першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

В судове засідання з'явилися представники позивача. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Вікторія Трейд Плюс» за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 28.01.2014 №64/26-51-22-03-07/05583816, яким встановлено порушення, зокрема, вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 1 289 684,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 17.02.2014 прийнято спірне податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001642203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 934 526,00 грн., з яких 1 289 684,00 грн. - за основним платежем та 644 842,00 грн. - штрафні санкції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з наведеними висновками податкового органу, зазначивши, що позивач не надав належних доказів реальності здійснення господарської операції з ТОВ «Вікторія Трейд Плюс».

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що 01.03.2013 між позивачем та ТОВ «Вікторія Трейд Плюс» було укладено договір перевезення №46-13, за умовами якого ТОВ «ВТП» (Виконавець) надає ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №10» (Замовнику) транспортно-експедиційні послуги з перевезення хіблобулочних виробів з підприємства ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №10» (Замовника) в торговельну мережу м. Києва, Київської області та регіонів України, відповідно до узгоджених сторонами графіків подачі транспорту та обсягів перевезень на умовах даного договору. Крім того, до Договору №46-13 укладались додатки, в яких визначались тарифи на перевезення.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вікторія Трейд Плюс» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема, актами прийому транспортно-експедиційних послуг, податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Крім того, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль