№ 53196892, 27.10.2015, Odesa District Administrative Court

Справа № 815/5000/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Загрійчук О.В.

сторін:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія УКРЮГТОРГ до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001952250, №0001962250 від 02.07.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «УКРЮГТОРГ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001952250, №0001962250 від 02.07.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у перевіряємому податковому періоді мав господарські відносини з постачальниками товарів та послуг, оплатив отримані від них товарно-матеріальні цінності та послуги, в тому числі суми ПДВ, отримав податкові накладні, в звязку із чим правомірно сформував валові витрати та податковий кредит з ПДВ у зазначених податкових періодах. Отже, ТОВ «Торгова компанія «УКРЮГТОРГ» правомірно віднесло до складу валових витрат підприємства сплачені суми за надані послуги, в тому числі маркетингові та з підбору персоналу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд позов задовольнити в повному обсязі, з підстав, викладених в адміністративному позові та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, проти задоволення адміністративного позову заперечував у повному обсязі, наполягав, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є законними та обґрунтованими та винесені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства та прийнявши до уваги, зауваження висловлені колегією ВАСУ в ухвалі від 20.05.2015 р., судом встановлено наступне.

На підставі наказу керівника ДПІ від 09.04.2013 року №1009 та направлення на перевірку посадовими особами відповідача, згідно п.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ Про державну податкову службу в Україні, в період з 22.04.2013 року по 06.06.2013 року була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №3422/22-50/23863896 від 13.06.2013 року, на підставі якого, відповідачем 02.07.2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0001962250 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 190344,00 грн. та штрафним санкціям 95172,00 грн. та №0001952250 (а.с.49) про донарахування позивачу податку на прибуток підприємств в розмірі 379300,00 грн., штрафних санкцій 189650,00 грн. за порушення позивачем, на думку посадових осіб відповідача, абз.1 п.1 ст.138.1.1, п.138.1, п.138.2 ст.138, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Зазначені рішення оскаржені позивачем в судовому порядку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.08.2013 року у задоволені позову TOB «Торгова компанія «УКРЮГТОРГ» відмовлено, з посиланням на протиправність відображення платником у податковому обліку операцій, які не пов'язані з господарською діяльністю Товариства.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.08.2013 року скасовано, прийнято нову постанову суду, якою визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 02.07.2013 року №0001952250 та №0001962250.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.05.2015 року Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.08.2013 року скасовано, адміністративну справу направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Колегія судців касаційної інстанції вважає висновки суду апеляційної інстанцій про задоволення позову передчасними з таких підстав.

Так, Вищий адміністративний суд України зазначив, що попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що під час цієї перевірки податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем у перевіреному періоді витрат на 1 806 190 грн. внаслідок:

віднесення до їх складу вартості транспортно-експедиційних послуг у сумі 1 487 999 грн., придбаних у товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансЮкрейн». за відсутності документального підтвердження фактичного виконання цих операцій та отримання позивачем у результаті придбання цих послуг збитку від операції з експорту меляси;

врахування у складі витрат вартості маркетингових послуг та послуг з підбору персоналу, фактичне виконання яких не підтверджується необхідними первинними документами та зміст яких дублює посадові обов'язки начальника відділу кадрів на підприємстві;

відображення у податковому обліку Товариства витрат на оплату відсотків за користування кредитними коштами, які використані поза межами господарської діяльності платника.

Наведені обставини стали підставою для прийняття Інспекцією податкового повідомлення-рішення від 02.07.2013 № НОМЕР_1. за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 568 950 грн. (у тому числі 379 300 грн. за основним платежем та 189 650 грн. за штрафними санкціями).

Також, Інспекція не визнала право позивача на включення до податкового кредиту ПДВ у ціні вказаних послуг, зобов'язавши Товариство сплатити грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 285 516 грн. (у тому числі 190 344 грн. за основним платежем та 95172 грн. за штрафними санкціями) за податковим повідомленням-рішенням від 02.07.2013 № НОМЕР_2.

За правилами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, належать, зокрема, витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9. підпунктами 138.10.2 -138.10.4 пункту 138.10. пунктом 138.11 цієї статті, та за змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В силу вимог пункту 138.2 цієї ж статті Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, та включає як прямі матеріальні витрати, так і вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, шс формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, витрати позивача, понесені у зв'язку із придбанням послуг, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, а відтак умовами їх врахування при зменшенні оподатковуваного доходу платника є: факт понесення цих витрат у процесі реальної господарської діяльності платника, документальна підтвердженість цих витрат, а також декларування доходу, отриманого як результат понесення цих витрат.

Досліджуючи відповідність сформованих Товариством витрат по епізоду, пов'язаному з придбанням транспортно-експедиційних послуг, наведеним вимогам, суд апеляційної інстанції визнав належним документальним підтвердженням фактичного надання цих послуг позивачеві подані ним договір транспортного експедирування від 08.08.2011 № 1/08/11, укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю «ТрансЮкрейн», акти здачі-прийняття робіт (виконаних послуг), реєстри на оренду залізничних цистерн тощо, та зазначив, що для виконання своїх зобов'язань за цим договором названий постачальник залучив сторонню організацію - товариство з обмеженою відповідальністю «Амадеус Марин» (що підтверджується листом товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансЮкрейн» від 05.07.2013 № 02/07).

Тим самим апеляційним судом належним чином спростовано висновок суду першої інстанції про невідображення дійсного змісту розглядуваних операцій у поданих платником первинних документів, у зв'язку з тим, що фактично ці послуги товариством з обмеженою відповідальністю «ТрансЮкрейн» не надавалися. Також апеляційний суд цілком об'єктивно відхилив посилання Інспекції на збитковий характер операцій з експорту позивачем меляси через збільшення їх собівартості за рахунок придбаних транспортно-експедиційних послуг. Адже вказані обставини підлягають дослідженню при оцінці правильності відображення у податковому обліку Товариства саме операцій з експорту, які не стосувалися донарахування, оспорюваного за даним позовом.

У зв'язку з цим, суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для виключення з податкового обліку Товариства витрат за розглядуваними операціями.

У той же час, суд касаційної інстанції не визнав обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції по епізоду, пов'язаному з відображенням платником у податковому обліку витрат на відсотків, сплачених Товариством за кредитними договорами від 22.04.2011 № АС2011-00175 та від 23.04.2012 № АС2012-00098, укладеними з акціонерним банком «Південний», та за договором від 03.08.2012 № 2012-0014, укладеним з публічним акціонерним товариством «Банк Восток».

Так, правова позиція податкового органу по цьому епізоду (яку було підтримано судом першої інстанції) полягає у тому, що отримані кредитні кошти були використані позивачем поза межами господарської діяльності платника, а саме - для надання поворотної фінансової допомоги товариству з обмеженою відповідальністю «Винфорт».

Пунктом 141.1 статті 141 Податкового кодексу України передбачено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 названого Кодексу, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, дорученням та агентськими договорами.

У той же час позивачем не подано будь-якого економічного обґрунтування щодо перспективи отримання економічного ефекту від надання іншому суб'єкту господарювання поворотної фінансової допомоги (яка не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами) за рахунок кредитних коштів, отриманих під процент. Подана платником довідка про фінансові показники господарських правовідносин між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Винфорт» (а/с.161) містить інформацію про суми отриманих доходів від операцій з поставки товарів та послуг з цим контрагентом, втім жодним чином не розкриває економічну мету операції з надання поворотної фінансової допомоги цьому контрагентові.

А відтак, суд першої інстанції цілком об'єктивно не визнав право позивача на врахування процентів за розглядуваними кредитами при визначенні оподатковуваного доходу у перевіреному періоді.

Також, суд касаційної інстанції погоджується і з наданою судом першої інстанції правовою оцінкою по епізоду, пов'язаному з формуванням позивачем витрат за операціями з придбання маркетингових послуг та послуг з підбору персоналу у рамках господарських правовідносин з приватним підприємством «Трейдінг АС» та із суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3

Так, позивачем не наведено обставин, які б зумовили необхідність залучення сторонньої особи для пошуку працівника за наявності кадрової служби на Товаристві, до функцій якої належить підбор персоналу. Товариством також не доведено економічної обґрунтованості витрат на здійснення маркетингових заходів у сумі 200 000 грн.

Роблячі висновок Вищий адміністративний суд України зазначив, що під час нового розгляду справи суду необхідно з урахуванням висновків касаційного суду, викладених у ухвалі, визначити, які суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість було нараховано позивачеві правомірно, а які - протиправно, і на підставі встановленого прийняти правильне та вмотивоване рішення по суті спору.

Враховуючи висновки Вищого адміністративного суду України, надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, для отримання послуг при здійсненні своєї господарської діяльності, 08.08.2011 року позивачем були укладені договори з ТОВ «ТрансЮкрейн» №1/08/11 ТЕО, №1/08/11АР щодо отримання транспортно-експедиторських послуг та оренди цистерн (а.с.51-82).

У звязку з виконанням вказаних вище договорів, позивачем було отримано послуги по організації транспортно-експедиторських послуг та послуг оренди цистерн (для експорту меляси) від ТОВ «ТрансЮкрейн» на загальну суму 1487999,00 грн.

На підтвердження виконання сторонами вказаних договорів позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких зазначено які послуги надавалися та виконані, вартість виконаних робіт. До вказаних актів додано реєстри на оренду залізничних цистерн, реєстри на відшкодування ЗД тарифу, реєстри відправки завантажених цистерн, реєстри повернення порожніх цистерн (а.с.83-106).

Як вбачається з вище вказаного договору транспортного експедирування від 08.08.2011р. (а.с.60), предметом договору є обовязок Експедитора (ТОВ «ТрансЮкрейн») по організації виконання послуг по транспортно-експедиційному обслуговуванню експортних перевезень залізничним транспортом.

Крім того, відповідно до п.2.1.6 вказаного Договору, Експедитор (ТОВ «ТрансЮкрейн») має право залучати третіх осіб до виконання своїх обовязків та укладати з ними договори від свого імені.

Відповідно до листа директора ТОВ «ТрансЮкрейн» (а.с.50), в рамках виконання договору між позивачем та ТОВ «ТрансЮкрейн» від 08.08.2011 року, останнім, для здійснення залізничних перевезень залучалося ООО «Амадеус Марин», з яким було укладено договір від 10.08.2011р.

На підтвердження вказаних обставин щодо виконання ТОВ «Амадеус Марин» перевезень залізничним транспортом, до матеріалів справи надані накладні (СМГС) (а.с.107-109).

Відповідно до додатку №1 до договору купівлі-продажу меляси бурякової № 02/12 від 12.03.2012 року між ТОВ «Торгова компанія «УКРЮГТОРГ» та ТОВ «Радехівський цукор» (а.с.110-114), при виконанні якого позивачем були застосовані послуги по організації транспортного експедирування та оренди цистерн від ТОВ «ТрансЮкрейн», при відправленні вантажу в режимі експорт, платником залізничного тарифу по території України є ТОВ «Амадеус Марин» (а.с.116).

З урахуванням встановлених обставин, суд не погоджується з доводами відповідача та вважає, що його висновок щодо відсутності документів, які надають можливість визначити зміст та обсяг господарської операції не відповідає дійсності, оскільки з зазначених вище реєстрів, складених до актів виконаних робіт - на оренду залізничних цистерн, відправки завантажених цистерн, повернення порожніх цистерн (доданих до матеріалів справи), вбачаються усі необхідні данні (номери цистерн, станції завантаження та повернення цистерн, дата здійснення операцій та інш.), які крім іншого, свідчать про факт виконання ТОВ «ТрансЮкрейн» послуг по організації транспортно-експедиторських послуг.

В свою чергу, суд зазначає, що наявні у позивача документи (договори, податкові та видаткові накладні, акти здачі прийняття робіт, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, рахунки фактури та ін.), які в тому числі було надано податковому органу при проведенні перевірки, дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів та послуг своїм безпосереднім постачальникам, які видали йому податкові накладні, маючи статус платників податку на додану вартість.

За змістом ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництвом визначається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГК України. підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ч. 1 ст. 44 ГК України).

З аналізу наведених норм випливає, що мета досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку є похідною та наслідком здійснюваної діяльності господарюючим субєктом, яка повинна відповідати вимогам закону та установчим документам.

З урахуванням наведених норм, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо збитковості операцій позивача з експорту меляси з урахуванням витрат на організацію ТЕО, оскільки сама по собі збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення такої діяльності як не господарської.

Отже, у спірній господарській операції відсутні підстави для виключення з податкового обліку витрат, що як наслідок призводить до скасування податкове повідомлення-рішення №0001952250 від 02.07.2013 року в частині основного платежу в сумі 272925 грн. та штрафними санкціями в сумі 136463 грн., та податкового повідомлення-рішення №0001962250 від 02.07.2013 року в частині основного платежу в сумі 185340 грн. та штрафних санкцій в сумі 92670 грн.

Судом встановлено, що згідно договору овердрафту з АБ «Південний» від 22.04.2011 року № АС2011-00175, підприємство отримало кредитну лінію в межах 6000000,00 грн., цільове призначення кредиту поповнення обігових коштів, ставка за користування кредитними коштами 20%, згідно договору овердрафту з АБ «Південний» від 23.04.2012 року № АС2012-00098, підприємство отримало кредитну лінію в межах 6000000,00 грн., цільове призначення кредиту поповнення обігових коштів, ставка за користування и коштами 19%. Також підприємством було укладено кредитний договір з ПАТ «Банк Восток» від 03.08.2012 року №2012-0014 підприємство отримало кредит в сумі 3100000,00 грн., цільове призначення кредиту придбання транспортних засобів (12 одиниць), ставка за користування и коштами 19%.

Водночас підприємство укладало договір поворотної фінансової допомоги з ТОВ «Винфорт» від 29.09.2011 року №ДГ-0000527, згідно якого позивач надав ТОВ «Винфорт» поворотну фінансову допомогу, залишок якої на 01.04.2012 року складав 4120000,00 грн., що обліковувались по Д-ту рахунку 3772 «Розрахунки з іншими дебіторами» станом на 31.12.2012 року дебіторська заборгованість за даним договором складала 350000,00 грн. Також підприємство уклало договір поворотної фінансової допомоги з ТОВ «Винфорт» від 01.10.2012 року №ДГ-0000540, згідно якого позивач надав ТОВ «Винфорт» поворотну фінансову допомогу в сумі 2700000,00 грн., що обліковувались по Д-ту рахунку 3772 «Розрахунки з іншими дебіторами», станом на 31.12.2012 року дебіторська заборгованість за даним договором складала 2700000,00 грн.

Тобто, позивач у перевіреному періоді мав дебіторську заборгованість за надану ТОВ «Винфорт» поворотну фінансову допомогу та надав ТОВ «Винфорт» поворотну фінансову допомогу, при цьому підприємство постійно мало кредиторську заборгованість за кредитними договорами вказаними вище, та сплачувало відсотки за користування кредитними коштами, які включало до валових витрат.

Підприємством за перевірений податковий період було включено до складу витрат що враховуються при визначенні обєкта оподаткування відсотків за користування кредитними коштами всього в сумі 285860,00 грн., в тому за 2 квартал 2012 року в сумі 84366,00 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 57697,00 грн. та за 4 квартал 2012 року в сумі 143797,00 грн.

Протягом перевіреного податкового періоду у підприємства обліковувалась дебіторська заборгованість по рахунку бухгалтерського обліку 3772 «Розрахунки з іншими дебіторами» по розрахункам із ТОВ «Винфорт» за надану ТОВ «Винфорт» поворотну фінансову допомогу.

Так, станом на 01.04.2012 року по Д-ту рахунку 3772 «Розрахунки з іншими дебіторами» заборгованість ТОВ «Винфорт» перед позивачем за надану поворотну фінансову допомогу становила 4120000,00 грн., станом на 15.06.2012 року заборгованість ТОВ «Винфорт» перед позивачем за надану поворотну фінансову допомогу становила 2920000,00 грн., станом на 27.06.2012 року заборгованість ТОВ «Винфорт» перед позивачем за надану поворотну фінансову допомогу становила 2250000,00 грн., станом на 06.07.2012 року заборгованість ТОВ «Винфорт» перед позивачем за надану поворотну фінансову допомогу становила 2050000,00 грн., станом на 03.08.2012 року заборгованість ТОВ «Винфорт» перед позивачем за надану поворотну фінансову допомогу становила 1050000,00 грн., станом на 02.10.2012 року заборгованість ТОВ «Винфорт» перед позивачем за надану поворотну фінансову допомогу становила 3550000,00 грн., станом на 15.10.2012 року заборгованість ТОВ «Винфорт» перед позивачем за надану поворотну фінансову допомогу становила 3270000,00 грн., станом на 19.10.2012 року заборгованість ТОВ «Винфорт» перед позивачем за надану поворотну фінансову допомогу становила 3050000,00 грн., станом на 25.12.2012 року заборгованість ТОВ «Винфорт» перед позивачем за надану поворотну фінансову допомогу становила 2850000,00 грн., станом на 27.12.2012 року та на 31.12.2012 року заборгованість ТОВ «Винфорт» перед позивачем за надану поворотну фінансову допомогу становила 3050000,00 грн.

Тобто, підприємство за наявності заборгованості перед АБ «Південний» та ПАТ «Банк Восток» за кредитними договорами спрямовувало власні кошти не на погашення кредитів банку, а на видачу поворотної фінансової допомоги ТОВ «Винфорт».

В судовому засіданні 05.10.2015 року було допитано свідка ОСОБА_4, який пояснив, що він є засновником ТОВ «Торгова компанія «Укрюгторг» та директором ТОВ «Винфорт». Ці підприємства досить тривалий час співпрацюють, а тому надання поворотної фінансової допомоги один одному сприяє економічним відносинам обох підприємств.

Крім того, позивачем подана довідка про фінансові показники господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Винфорт», яка містить інформацію про суми отриманих доходів від операцій з поставки товарів та послуг з цим контрагентом. Втім жодним чином ані покази свідка, а ні довідка не розкривають економічну мету операції із надання поворотної фінансової допомоги ТОВ «Винфорт».

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно віднесено до валових витрат суми відсотків по частині кредитних коштів, отриманих за кредитними договорами укладеними з АБ «Південний» від 22.04.2011 року №АС2011-00175 та від 23.04.2012 року №АС2012-00098 та з ПАТ «Банк Восток» від 03.08.2012 року №2012-0014, що були використані на надання поворотної фінансової допомоги ТОВ «Винфорт» за договорами від 29.09.2011 року №ДГ-0000527 та від 01.10.2012 року №ДГ-0000540, які не повязані з господарською діяльністю підприємства в розмірі 263697,00 грн., в тому за 2 квартал 2012 року в сумі 84366,00 грн., за 3 квартал 2012року в сумі 40797,00 грн. та за 4 квартал 2012 року в сумі 138534,00 грн.

Також позивачем (ТОВ ТК «У.Ю.Т.») були укладені угоди щодо отримання маркетингових послуг з ПП «Трейдінг ААС» та ТОВ Край 2», послуг по підбору персоналу з СПД ОСОБА_3

10.12.2015 року між позивачем та ТОВ «Край 2» укладено договір №1040, яким визначено, що ТОВ «Край 2» надає позивачу консультаційні та маркетингові послуги, вказаними в додатку №3 до договору (п.1.2 договору). Вказаний додаток містить перелік послуг та ціну за їх виконання. Однак, при розгляді справи позивачем не надано жодних доказів, які б підтвердили отримання послуг:

- консультаційні послуги (семінар) щодо ознайомлення постачальника з концепцією по співпраці ТОВ «Край-2»;

- консультаційні послуги щодо повідомлення постачальника про відкриття нового магазину ТОВ «Край-2»;

- консультаційні послуги (семінар) щодо ефективного введення нової позиції в асортименті;

- консультаційні послуги у вигляді семінару щодо порядку проведення дегустації продуктів, демонстрації промислових товарів, в магазинах мережі «Край»;

- консультаційні послуги у вигляді семінару щодо порядку проведення дегустації продуктів, демонстрації промислових товарів, в гіпермаркеті «Край/Країна»;

- маркетингові послуги у вигляді розміщення товарів з дотриманням правил добросусідства;

- та інше.

25.06.2012 року між позивачем по справі та ПП «Трейдінг ААС» укладено договір №106/2 про надання маркетингових послуг, перелік яких визначено п. 2 цього договору, зокрема:

- надання послуг по стимулюванню збуту товару та організації переміщення товарів через ресторанний комплекс (2.1.1);

- на протязі дії Договору підтримання асортименту Товару у винній та барній картах ресторанного комплексу (2.1.3);

- контроль наявність Товару на протязі дії Договору (2.1.4);

- вивчення та формування споживчого попиту на Товар з метою збільшення обєму продаж (2.1.5);

- інформування клієнтів ресторану щодо споживчих якостей Товару (2.1.6);

- забезпечення проведення у ресторанному комплексі маркетингових заходів, направлених на формування споживчого попиту на Товар (2.1.7) та ін.

При цьому, надані до суду акт №24/12/12 від 25.12.2012 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) та Звіт про надані послуги фактично дублює перелік послуг, які вказані у договорі, однак не розкриває їх сутності. Зокрема, Звіт про надані послуги не містить інформації щодо надання кожної маркетингової послуги та не відображає результат від такої послуги.

За 4 квартал 2012 року позивачем отримано маркетингових послуг від ПП «Трейдінг ААС» на суму 200000,00 грн. Реалізовано продукції за 4 квартал 2012 року ПП «Трейдінг ААС» на суму 16383,00 грн. Згідно наданих до перевірки документів неможливо визначити, як вищевказані послуги повязані з господарською діяльністю позивача.

По бухгалтерському обліку у підприємства збитки.

Також судом встановлено, що між позивачем по справі та СПД ОСОБА_3 15.06.2012 року укладено договір №761 по надання послуг по підбору персоналу, предметом якого є послуги з пошуку та підбору персоналу згідно з вимогами позивача.

На виконання вказаного договору позивачем надано, а судом досліджено Бриф №1 до договору від 15.06.2012 року, рахунок №761-1-2 від 02.07.2012 р., акт виконаних робіт від 02.07.2012 року, наказ №90 від 02.07.2015 року про прийняття на роботу ОСОБА_5. Вказані обставини підтвердженні і показами свідка ОСОБА_6, яка працює на посаді директора СПД ОСОБА_3

Однак, вказані письмові докази та покази свідка не підтверджують необхідності залучення сторонньої особи для пошуку працівника за наявності кадрової служби на товаристві, яка включає в себе 2 одиниці: начальник відділу кадрів та інспектор по кадрам. Позивачем у судовому засіданні не наведено жодних обставин, які б унеможливлювали виконання цього завдання працівниками підприємства.

В порушення п.14.1.27, 14.1.36 ст.14, п.138.1 ст.138, п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, підприємством безпідставно без підтвердження первинними документами віднесено до складу витрат, витрати на придбання маркетингових послуг, послуг по підбору персоналу в перевіреному періоді в сумі 242851,00 грн. (без ПДВ), що призвело до завищення витрат в перевіреному періоді на суму 242851,00 грн., у т.ч.: у 3 кварталі 2012 року на 20000,00 грн., у 4 кварталі 2012 року на 222851,00 грн.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відтак, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001952250 від 02.07.2013 року в частині основного платежу в сумі 272925 грн. та штрафними санкціями в сумі 136463 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001962250 від 02.07.2013 року в частині основного платежу в сумі 185340 грн. та штрафних санкцій в сумі 92670 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.