№ 53160185, 22.10.2015, Odesa Administrative Court of Appeal

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2085/15

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Яковлева Ю.В,

- Домусчі С.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

01 липня 2015 року управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просило стягнути з нього заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в сумі 1227 грн. 50 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 самостійно не сплачена заборгованість на виконання вимоги управління ПФУ.

16 липня 2015 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначену постанову скасувати та прийняту нову, якою задовольнити його вимоги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд розглядає апеляційну скаргу в письмовому провадженні, у зв'язку із відсутністю клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

ОСОБА_2 перебував на обліку в управлінні ПФУ як фізична особа-підприємець з 11 червня 2009 року та був платником єдиного податку.

Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував страхові внески за 2010 рік, через що у нього виникла заборгованість зі страхових внесків (недоїмка) в сумі 1440 грн.

У 2014 році з відповідача в примусовому порядку через органи ДВС Первомайського міськрайонного управління юстиції стягнуто 212,50 грн.

13 листопада 2014 року діяльність відповідача, як фізичної особи-підприємця, припинена за власним рішенням, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Станом на час подачі адміністративного позову заборгованість відповідача зі сплати страхових внесків за 2010 рік в складає 1227,50 грн.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки діяльність відповідача, як підприємця, припинена, він не є страхувальником і не має обов'язки сплачувати страхові внески.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 за № 2464-VІ (далі Закон № 2464-VІ). Відповідно до абз. 6 ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень цього закону передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-IV (чинної на день виникнення спірних правовідносин) територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до п. 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління ПФУ від 19.12.2003 № 21-1 (далі - Інструкція), вимога формується, зокрема на підставі даних з карток особових рахунків страхувальників.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 106 Закону № 1058, у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.

Станом на день розгляду справи докази вжиття відповідачем заходів погашення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в матеріалах справи відсутні. Відсутні також докази оскарження вимоги про сплату боргу на суму 1440 грн. від 02.04.2012 року № Ф 1157У.

Після подачі вимоги для примусового виконання відділом ДВС Первомайського міськрайонного управління юстиції в рахунок погашення заборгованості з відповідача на користь пенсійного органу стягнуто 212,40 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 106 Закону № 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у визначені строки вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків.

Відповідно до ч.15 цієї статті строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Частиною 7 цієї ж статті визначалось, що у разі ліквідації страхувальника або втрати ним з інших причин юридичного статусу платника страхових внесків недоїмка сплачується за рахунок коштів та іншого майна страхувальника.

Судова колегія вважає, що висновкі суду першої інстанції про те, що в разі припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, він перестає бути страхувальником, а тому стягнення заборгованості неможливо, є такими, що не грунтуються на законі.

Відповідно до ч.1 ст.52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Крім цього, в постанові Верховного Суду України від 4 грудня 2013 у справі № 6-125цс13 зроблено висновок про те, що з огляду на положення статей 51, 52, 598 - 609 ЦК України, статей 47 - 49 Закону України від 14 травня 1992 р. № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа - підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Враховуючи викладене, зобов'язання відповідача щодо сплати заборгованості зі сплати страхових внесків покладаються на фізичну особу, а саме на ОСОБА_3, в зв'язку з чим позов управління ПФУ підлягає задоволенню у повному обсязі.

Невірна правова оцінка судом першої інстанції обставин по справі, неврахування наведених норм права призвело до ухвалення помилкового судового рішення.

Відповідно до ст.202 КАС України, судова колегія скасовує постанову суду першої інстанції та ухвалює нову про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.195,197,198,202,205,207,254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою позов управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_2 (ід.№ НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області (р/р 256053015862, ПАТ "Ощадбанк" м.Миколаїв, МФО 326461 код 37822160) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 227 (одна тисяча двісті двадцять сім) грн. 50 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: Ю.В.Яковлев

Суддя: С.Д.Домусчі