Decision № 53149653, 30.10.2015, Commercial Court of Kyiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2015 р. Справа № 905/1072/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ КРАММІСЬКБУД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНКІ КОНСТРАКТ»

про визнання договору недійсним

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 24.09.2015);

від відповідача не зявилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ КРАММІСЬКБУД» (далі позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНКІ КОНСТРАКТ» (далі відповідач) про визнання недійсним договору поставки № 14/0112-1 від 01.12.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ КРАММІСЬКБУД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНКІ КОНСТРАКТ».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перевірки відповідача податковими органами встановлено відсутність необхідних умов для його господарської діяльності, у звязку з чим реальність фінансово-господарської діяльності відповідача поставлено під сумнів, а відтак невиконання в подальшому спірного договору не зможе породжувати ті правові наслідки, на які розраховував позивач під час його укладення. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що оспорюваний правочини підлягає визнанню недійсним судом, як такий що не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним на підставі ч. 5 ст. 203 та ст. 215 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.07.2015 порушено провадження у справі № 905/1072/15, розгляд справи призначено на 17.08.2015.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.08.2015 відкладено розгляд справи на 03.09.2015.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.09.2015 справу № 905/1072/15 передано до господарського суду Київської області за встановленою територіальною підсудністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.09.2015 порушено провадження у справі № 905/1072/15, розгляд справи призначено на 09.10.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.10.2015 розгляд справи відкладено на 30.10.2015.

У судовому засіданні 30.10.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Представник відповідача у судове засідання 30.10.2015 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ КРАММІСЬКБУД» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНКІ КОНСТРАКТ» (Постачальник) укладено договір поставки № 14/0112-1, за умовами якого постачальник зобовязався передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар (продукцію), а саме: будівельні матеріали, інструменти.

Ціна продукції вказується у Специфікаціях, які являються невідємною частиною договору (п. 2.1. договору).

Згідно п. 5.1. договору строки і умови поставки товару вказуються в Специфікаціях.

Пунктами 9.1., 9.4. договору сторонами погоджено, що оплата проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в національній валюті України. Датою оплати товару (продукції) вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Відповідно до п. 13.2. договору строк дії договору до 31.12.2017.

05.12.2014 між сторонами погоджено специфікацію № 1 від 05.12.2014.

Суд встановив, що відповідач на виконання п. 1.1. договору поставки № 14/0112-1 від 01.12.2014 поставив відповідачу товар на загальну суму 194 880,96 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору видатковими накладними (а.с. 29, 31, 33).

Крім того, позивачем виставлено рахунки на загальну суму 194 880,96 грн, що підтверджується рахунками на оплату (а.с. 30, 32, 34), які, як стверджує позивач, залишилися неоплаченими Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ КРАММІСЬКБУД».

Предметом позову є вимога про визнання недійсним договору поставки № 14/0112-1 від 01.12.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ КРАММІСЬКБУД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНКІ КОНСТРАКТ» на підставі ч. 5 ст. 203 та ст. 215 ЦК України.

Частиною першою ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною першої статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Абзацом першим п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009 правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Отже, з наведених норм випливає, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобовязання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Суд встановив, що договір поставки № 14/0112-1 від 01.12.2014 вчинений у письмовій формі; сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору та договір спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки відповідач на виконання п. 1.1. договору поставки № 14/0112-1 від 01.12.2014 поставив відповідачу товар на загальну суму 194 880,96 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору видатковими накладними (а.с. 29, 31, 33).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Позивачем, належними та допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, не доведено суду існування підстав, передбачених ст. 203 ЦК України, необхідних для визнання недійсним договору поставки № 14/0112-1 від 01.12.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ КРАММІСЬКБУД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНКІ КОНСТРАКТ».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання недійсним договору поставки № 14/0112-1 від 01.12.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ КРАММІСЬКБУД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНКІ КОНСТРАКТ» є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено: 04.11.2015.

Суддя П.В.Горбасенко