Справа № 645/3783/15-к
Провадження № 1-кп/645/307/15
У Х В А Л А
30 жовтня 2015 року Фрунзенський районний суд м. Харковау складі:
головуючого судді Шевченко Г.С.,
за участю: секретаря судового засідання Дикань Ж.В.,
прокурора Грошевого О.А..,
захисників ОСОБА_1О, ОСОБА_2,
обвинуваченого ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за № 12015220460000106 від 14 січня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
встановив:
У провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться вищезазначене кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження ОСОБА_3 строку тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисники ОСОБА_1, ОСОБА_2 при вирішенні клопотання посилалися на розсуд суду.
Заслухавши думку учасників судового процесу, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, строк тримання під вартою ОСОБА_3 спливає 31 жовтня 2015 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено. Також суд оцінює суспільну небезпечність кримінального правопорушння, яке йому інкримінується та ймовірну можливість продовження обвинуваченим протиправної поведінки у подальшому.
Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно продовжити строк тримання під вартою.
Разом з тим, виходячи з принципів, закріплених у ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, суд, продовжуючи ОСОБА_3 запобіжний захід, обраний в ході досудового розслідування, вважає за необхідне кожні два місяці переглядати питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 31, 177, 178, 183, 194, 331, 372 Кримінального процесуального кодексу України, ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, суд
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 29 грудня 2015 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя - Г. С. Шевченко
The court decision No. 53018691, Nemyshlianskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Frunzenskyi District Court of Kharkiv City) was adopted on 30.10.2015. The procedural form is Criminal, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find essential data about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find key data conveniently.
This decision relates to case No. 645/3783/15-к. Companies, which are mentioned in the text of this judgment: