Court ruling № 52962375, 26.10.2015, Zhytomyr Regional Court of Appeal

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №753/13601/15-ц Головуючий у 1-й інст. Трусова Т.О.

Категорія 30 Доповідач Зарицька Г. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Зарицької Г.В.

суддів: Жигановської О.С., Коломієць О.С.

з участю секретаря Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 30 липня 2015 року

встановила:

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30 липня 2015 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві для подання до належного суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу скасувати, справу направити до Дарницького районного суду м. Києва для подальшого розгляду. Апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права щодо дотримання правил підсудності.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст.114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Як розяснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 42 постанови № 3 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до п. 43 вказаної постанови якщо пред'явлено позов про право власності на кілька жилих приміщень (квартир), розташованих у різних районах міста чи в різних містах, або позов про поділ спадкового майна, яке складається з кількох квартир (об'єктів нерухомості) у різних місцевостях, тобто вимоги, для кожної з яких частиною першою статті 114 ЦПК встановлено виключну підсудність, то позов пред'являється до одного із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини нерухомого майна, яка за своєю вартістю перевищує ті, що знаходяться в інших районах чи місцевостях.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 зазначав, що відповідач ОСОБА_2 перешкоджає йому у володінні, користуванні та розпорядженні нерухомим майном по вул. Будіндустрії, 7 та по вул. Ревуцького, 12а в м. Києві, яке належить сторонам на праві спільної часткової власності. Зокрема, здає вказане нерухоме майно в оренду без його згоди як співвласника та з січня 2013 року одноособово отримує орендну плату. Оскільки вказані обєкти нерухомості належать йому та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності та зважаючи на те, що їх частки є рівними, просив стягнути з відповідачки на його користь 1175580 грн, що становить 1/2 частину розміру орендної плати.

З огляду на те, що спір виник з приводу оренди нерухомого майна, переважна частина якого знаходиться по вул. Будіндустрії, 7 в м. Києві (2240 кв.м., вартістю 96000 грн), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що справа за територіальною підсудністю не підлягає розгляду Дарницьким районним судом м. Києва.

Ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 30 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: